Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 761/40674/16-ц

провадження № 61-6826св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю « Сільськогосподарське підприємство «Адонікс», публічне акціонерне товариство «Златобанк»,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро», товариство з обмеженою відповідальністю «Шпат-Агро», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , на рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Адонікс» (далі - ТОВ «СП «Адонікс»), публічне акціонерне товариство «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк»), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» (далі - ТОВ «Лотуре-Агро»), товариство з обмеженою відповідальністю «Шпат-Агро» (далі - ТОВ «Шпат-Агро»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним рішення загальних зборів, кредитного договору та договору поруки.

Позовна заява мотивована тим, що рішення загальних зборів ТОВ «СП «Адонікс» від 08 жовтня 2013 року, протокол № 14, про отримання у ПАТ «Златобанк» кредиту у сумі 16 000 000 грн, проведені з порушенням порядку їх проведення, так як про загальні збори, у порушення пункту 9.3 Статуту товариства не було повідомлено ТОВ «Шпат-Агро» як засновник і учасник ТОВ «СП «Адонікс», а єдиний учасник цих загальних зборів ОСОБА_5 який представляв ТОВ «Лотуре-Агро» як другого із засновників і учасників ТОВ «СП «Адонікс», не мав належних повноважень від свого товариства ТОВ «Лотуре-Агро» для участі у зазначених загальних зборах.

Оскільки загальні збори є незаконними, вважав, що зазначена обставина свідчить про недійсність кредитного договору від 11 жовтня 2013 року № 282/1/13-К1 за яким в ПАТ «Златобанк» відкрита кредитна лінія з лімітом 16 000 000 грн. Недійсність кредитного договору, у свою чергу є підставою недійсності договору поруки, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Златобанк» укладеного на забезпечення вище зазначеного недійсного кредитного договору.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ «СП «Адонікс» від 08 жовтня 2013 року, протокол № 14, та визнати недійсними кредитний та договір поруки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «СП «Адонікс», оформлене протоколом від 08 жовтня 2013 року № 14.

Визнано недійсним кредитний договір від 11 жовтня 2013 року № 282/1/13-KL, укладений між ТОВ «СП «Адонікс» та ПАТ «Златобанк».

Визнано недійсним договір поруки від 11 жовтня 2013 року № 282/1/13- KL/Р-1, укладений між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 .

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що для прийняття рішення на загальних зборах учасників ТОВ «СГП «Адонікс» повинен був бути присутнім уповноважений представник від учасника ТОВ «Лотуре-Агро», за умовами належного повідомлення усіх учасників про дату, місце проведення загальних зборів учасників та порядок денний, проте згідно з протоколом № 14 загальних зборів ТОВ «СГП «Адонікс» від 08 жовтня 2013 року рішення загальних зборів учасників було прийнято за участю одного лише представника від ТОВ «Лотуре-Агро» - ОСОБА_3 який був в.о. Генерального директора цього товариства, а тому рішення на загальних зборах були прийняті за відсутності кворуму, а саме без належного повідомлення іншого учасника товариства - представника ТОВ «Шпат-Агро». Також для наділення повноваженнями ОСОБА_3 для участі у загальних зборах учасників ТОВ «СГП «Адонікс» необхідне було попереднє прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ «Лотуре-Агро». Рішення, необхідного для надання повноважень ОСОБА_6 для участі та голосуванні на загальних зборах учасників ТОВ «СГП «Адонікс», не приймалося, що суперечить приписам частини першої статті 241 ЦК України. а тому суд вважав, що недодержання стороною правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідно правочину, що узгоджується з вимогами статей 92, 203, 215 ЦК України.

Крім того, вважав, що рішенням загальних зборів ТОВ «СП «Адонікс» від 08 жовтня 2013 року протокол № 14, згідно з яким отримано у ПАТ «Златобанк» кредитні кошти, порушуються права позивача як поручителя за указаним кредитним договором, оскільки до нього можуть бути пред`явлені вимоги про стягнення боргів за указаним кредитним договором. Визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «СП «Адонікс» від 08 жовтня 2013 року, на підставі якого було укладено кредитний договір, на думку суду, зумовлює недійсність цього договору як такого, що укладений директором ТОВ «СП «Адонікс» ОСОБА_2 за відсутності повноважень, наданих йому статутом ТОВ «СП «Адонікс».

Дійшовши указаних висновків, суд першої інстанції послався на постанови Вищого господарського суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 926/1859/14, від 25 лютого 2015 року у справі № 911/2710/14, від 13 серпня 2014 року у справі № 911/620/14, від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-144гс14.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року в частині визнання недійсними кредитного договору та договору поруки скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у позові у цій частині.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року в частині визнання недійсними загальних зборів ТОВ «СП «Адонікс» від 08 жовтня 2013 року протокол № 14 залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції, погодившись із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, вважав, що кредитний та договір поруки не може бути визнано недійсними, оскільки позивачем не надано суду доказів того, чи діяв ПАТ «Златобанк», укладаючи оспорювані правочини недобросовісно і нерозумно, чи знав або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження у повноваженнях директора ТОВ «СГП «Адонікс» третьої особи ОСОБА_2 на підпис кредитного договору; чи є обґрунтовані підстави для висновку, що участь ПАТ «Златобанк» в укладенні договорів була формальною, спрямованою на протиправне позбавлення позивача як поручителя, грошових коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду в частині, якою було скасовано рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.

Рішення апеляційного суду в частині визнання недійсним рішення загальних зборів не оскаржується, тому в касаційному порядку у цій частині не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що дотримуючись позиції, висловленої Верховним Судом України, суд першої інстанції на підставі зібраних у справі доказів та їх ретельного правового аналізу правильно встановив факт обізнаності ПАТ «Златобанк» із наявністю обмежень повноважень у ТОВ «СГП «Адонікс» і недобросовісність та нерозумність у діях банку, на яку суд апеляційної інстанції уваги не звернув та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання кредитного та договору поруки недійсними.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що станом на 08 жовтня 2013 року учасниками (засновниками) ТОВ «СГП «Адонікс» були треті особи: ТОВ «Лотуре-Агро» та ТОВ «Шпат-Агро».

Відповідно до протоколу від 08 жовтня 2013 року № 14 загальних зборів ТОВ «СГП «Адонікс» прийнято рішення щодо отримання кредиту у сумі 16.000.000 грн у ПАТ «Златобанк».

Ініціатором проведення указаних загальних зборів був виконуючий обов`язки генерального директора ТОВ «Лотуре-Агро» третя особа ОСОБА_3 , який був і єдиним учасником указаних загальних зборів.

Також, згідно з протоколом №14, був запрошений до участі у загальних зборах - керівник ТОВ «СГП «Адонікс» - третя особа ОСОБА_2 .

У подальшому, на підставі проведених загальних зборах ТОВ «СГП «Адонікс», його керівник - третя особа ОСОБА_2 , від імені цього підприємства підписав з ПАТ «Златобанк» договір від 11 жовтня 2013 року № 282/1/13-К1 про відкриття кредитної лінії з лімітом кредитування на суму 16.000.000 грн.

На забезпечення цього кредитного договору позивач ОСОБА_1 відповідно до договору поруки від 11 жовтня 2013 року №282/1/13-КL/Р-1 поручився перед ПАТ «Златобанк» за виконання ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Адонікс» кредитних зобов`язань.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 6-147цс17, зроблено висновок про те, що визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто, третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою Тому, з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але і після його укладення, зокрема, необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередній інстанцій, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів того, чи діяв ПАТ «Златобанк», укладаючи оспорювані договори (кредитний і договір поруки) недобросовісно і нерозумно; чи знав або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження в повноваженнях директора ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Адонікс» третьої особи ОСОБА_2 на підпис кредитного договору; чи є обґрунтовані підстави для висновку, що участь ПАТ «Златобанк» в укладенні договорів (кредитного та поруки) була формальною, спрямованою, на протиправне позбавлення позивача, як поручителя, грошових коштів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсними кредитного договору та договору поруки.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року в частині позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Адонікс», публічного акціонерного товариства «Златобанк», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро», товариство з обмеженою відповідальністю «Шпат-Агро», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун