ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

12.02.2020 Справа № 905/729/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу прокуратури Донецької області № 05/1-91 вих.20 від 30.01.2020 на дії державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Урютової Ю.В. (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця 24 квартал, будинок 17)

у справі за позовом: заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 (87501, Донецька область, місто Маріуполь, площа Мічмана Павлова, будинок 10) в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 70; код ЄДРПОУ 33852448)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Статнікова Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )

про повернення земельної ділянки загальною площею 0,0900 га,-

За участю представників сторін:

прокурор: не з`явився

від позивача: не з`явився

від боржника: не з`явився

від ДВС: не з`явився

В С Т А Н О В И В

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.10.2019 по справі №905/729/19 позовні вимоги заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до фізичної особи-підприємця Статнікова Андрія Анатолійовича про повернення земельної ділянки загальною площею 0,0900 га задоволено у повному обсязі.

Зобов`язано фізичну особу - підприємця Статнікова Андрія Анатолійовича повернути Маріупольській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:02:004:0146 площею 0,0900 га за адресою вул.Флотська (Червонофлотська) в Приморському районі міста Маріуполя.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця Статнікова Андрія Анатолійовича на користь прокуратури Донецької області судовий збір в сумі 1921,00 грн.

25.11.2019 на виконання вказаного рішення господарським судом видані відповідні накази.

04.02.2020 на адресу господарського суду Донецької області від прокуратури Донецької області надійшла скарга № 05/1-91 вих.20 від 30.01.2020 на дії державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Урютової Ю.В., в якій скаржник просить визнати повідомлення державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Урютової Ю.В. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.01.2020 неправомірним.

Вимоги скарги мотивовані тим, що державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Урютовою Ю.В. 15.01.2020 неправомірно винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на те, що виконавчий документ не відповідає вимогам п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме відсутня дата народження боржника.

Ухвалою суду від 07.02.2020 вищезазначену скаргу призначено до розгляду та призначено судове засідання на 12.02.2020.

Прокурор, представники сторін та Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги, що розгляд скарг на дії приватного виконавця обмежений десятиденним строком, а відсутність належним чином повідомлених учасників справи про дату і час судового засідання не є перешкодою для вирішення відповідного питання, суд розглядає скаргу прокуратури Донецької області № 05/1-91 вих.20 від 30.01.2020 на дії державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Урютової Ю.В. по суті.

Розглянувши матеріали скарги, господарським судом встановлено наступне.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Згідно статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно приписів ст.ст.339, 340 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За змістом ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавче провадження, згідно ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", здійснюється, зокрема, з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно приписів ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" боржниками або стягувачами у виконавчому провадження можуть бути: юридичні особи, громадські формування, фізичні особи-підприємці та фізичні особи.

Тобто, встановлений вичерпний перелік стягувачів, боржників та вказані вимоги щодо зазначення інформації у виконавчому документі по відношенню до кожного з них.

Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено випадки, коли виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.

Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання стало те, що в наказі господарського суду Донецької області у справі № 905/729/19 не зазначено повну дату народження боржника.

За приписами п.3 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Разом з цим, п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного кодексу України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Відповідно до положень ст. 24 Цивільного кодексу України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Поняття юридичної особи викладене у статті 80 зазначеного Кодексу, зокрема, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

В свою чергу, відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Як зазначено в роз`ясненні Міністерства юстиції України "Статус фізичної особи - підприємця: проблеми застосування законодавства" від 14.01.2011, правоздатність індивідуального підприємця практично прирівнюється до правоздатності юридичних осіб - комерційних організацій. В господарському законодавстві "юридична особа" та "фізична особа - підприємець" охоплюються спільним поняттям "суб`єкт господарювання". Фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. На підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб`єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 58 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, зазначеному законом.

Таким чином, законодавством визначено відмінність між поняттям "фізична особа" та "фізична особа-підприємець".

Наведене відповідає припису ст.128 Господарського кодексу України, згідно з якою одним з учасників господарських відносин визнається громадянин України за умови його державної реєстрації як підприємця без створення юридичної особи.

Тобто, фізична особа з моменту реєстрації як фізична особа-підприємець в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", набуває особливого статусу - статусу суб`єкта господарювання та може здійснювати господарську діяльність.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України до боржника, який є фізичною особою - підприємцем мають бути застосовані положення про юридичну особу, відтак, зазначати дату його народження є недоречним.

З вищенаведеного вбачається, що обов`язкове зазначення дати народження у виконавчому документі підлягає по відношенню до фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця.

Водночас, враховуючи приписи ст.51 Цивільного кодексу України та положень п.4. ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі щодо боржника фізичної особи-підприємця, обов`язково зазначається ідентифікаційний код такої особи.

Як встановлено судом, наказ господарського суду Донецької області від 25.11.2019 по справі № 905/729/19 містить усі необхідні відомості визначенні ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, зазначено РНОКПП боржника - НОМЕР_1 , що відповідає приписам ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, у державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Урютової Ю.В. були відсутні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги прокуратури Донецької області про визнання повідомлення державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Урютової Ю.В. від 15.01.2020 про повернення наказу господарського суду Донецької області від 25.11.2019 у справі №905/729/19 без прийняття до виконання неправомірним.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, заявником заявлені не були, а тому відповідно їх розподіл, в порядку ст.344 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом не здійснюється.

Зважаючи на викладені обставини, керуючись ст.ст. 73, 74, 86, 326, 327, 342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В

Скаргу прокуратури Донецької області № 05/1-91 вих.20 від 30.01.2020 на дії державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Урютової Ю.В. - задовольнити.

Визнати повідомлення державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Урютової Ю.В. від 15.01.2020 про повернення наказу господарського суду Донецької області від 25.11.2019 у справі №905/729/19 без прийняття до виконання неправомірним.

У судовому засіданні 12.02.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.02.2020.

У відповідності до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова