Ухвала

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 556/661/19

провадження № 61-2528ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу Державної казначейської служби України, яка підписана представником Семенюком Олегом Володимировичем, на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 серпня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, прокуратури Рівненської області, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, прокуратури Рівненської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Позовна заява мотивована тим, що 17 травня 2014 року Управлінням боротьби з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області було відкрито кримінальне провадження та 19 червня 2014 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Після оголошення підозри ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, який згодом було продовжено ще на один місяць. Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 09 листопада 2017 року ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Позивач стверджував, що незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду йому було завдано значної моральної шкоди. Коли ОСОБА_1 у оголосили підозру, він працював в одній і тій же організації більше 25 років, мав численну кількість знайомих та друзів, а через обрання запобіжного заходу його змусили написати заяву на звільнення за власним бажанням. Влаштуватися на іншу роботу та на заробітки поїхати не міг, оскільки вимушений був щомісяця з`являтися до слідчого та суду. Також погіршились відносини в сім`ї, позивач втратив апетит, почав погано спати, часто хворіти, набув негативних психоемоційних змін, таких як швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, насторога, невпевненість в своїх діях, тривоги з приводу майбутнього. Незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за хабарництво, були зганьблені його честь і гідність. Вказані події потягли за собою нераціональне витрачання часу, обумовили значну витрату фізичних, духовних та матеріальних ресурсів. Вирахувавши час перебування під слідством та судом, ОСОБА_1 вважав, що лише мінімальна компенсація має становити 212 823 грн, проте з огляду на обставини, які суттєво перешкодили реалізації його життєвих планів, підвищенню на роботі, належна до відшкодування завдана моральна шкода має бути більшою.

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог,просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь 800 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 600 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

03 лютого 2020 року Державна казначейська служба України засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Семенюком О. В., на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 серпня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року. Державна казначейська служба України посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало і жодної шкоди позивачу не завдавало, тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Позивач не обґрунтував, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Судами, при нарахуванні суми відшкодування моральної шкоди проігноровано норми закону, згідно яких мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Також судами не ураховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 497/2885/15-ц, де суд залишив без змін рішення, якими для розрахунку відшкодування моральної шкоди застосовано мінімальний розмір заробітної плати, як розрахункової величини Розмір відшкодування моральної шкоди не є адекватним завданій шкоді, не випливає з обставин справи та не підтверджується доказами, а сума шкоди є завищеною.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на день подачі касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на день подачі касаційної скарги) для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду у розмірі 800 000,00 грн.

Отже, справа № 556/661/19 не є справою з ціною позову, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 556/661/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на день подачі касаційної скарги).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на день подачі касаційної скарги) свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на день подачі касаційної скарги), за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подачі касаційної скарги) суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга Державної казначейської служби України подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подачі касаційної скарги),

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній казначейській службі України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 серпня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, прокуратури Рівненської області, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат