справа № 2-3995-2009
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2009 року Ізмаїльський міськрайонний суд в Одеській області у складі:
головуючого судді Топтигіна М.Л.
при секретарі Малахової І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення і зняття з реєстрації та зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири
В С Т А Н О В И В:
Позивач вказує, що з відповідачем раніше перебувала у шлюбі, який був розірваний у 1995 р., а з 2001 р. стала жити з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах. За договором купівлі-продажу 14 червня 2001 р. вона придбала квартиру АДРЕСА_1 та оскільки відповідач тоді продав свою квартиру і не мав де жити, вона вселила та зареєструвала відповідача у своїй квартирі, де проживала також постійно з сином, не будучі зареєстрованою. У 2008 р. стосунки з відповідачем зіпсувалися, стали неприємними і вона просить виселити та зняти відповідача з реєстрації зі своєї квартири.
Відповідач з позовом не згодний та у зустрічному позові просить визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири зазначаючи, що він поновив з 2001 р. спільне життя в фактичних шлюбних стосунках з позивачкою, 21 травня 2001 р. продав належну йому квартиру АДРЕСА_2 та на виручені гроші від продажу квартири та зароблені ним, працюючи матросом-мотористом в Дунайському пароплавстві, купили з позивачкою вказану квартиру для спільного проживання і з того часу жили в квартирі однією сім’єю, робили ремонт, купували предмети обстановки, несли витрати по обслуговуванню та утриманню квартири. У червні 2008 р. позивачка стала проживати з іншим чоловіком і залишила квартиру, пропонувала йому продати квартиру і гроші поділити, а в разі його незгоди заявила, що виселить його з квартири.
Позивач за викладеними нею вище обставинами з зустрічним позовом не згодна, посилаючись також на пропущений відповідачем строк позовної давності.
Розглянувши справу, суд вважає первісний позов не підлягаючим задоволенню, а зустрічний позов підлягаючим задоволенню.
Відповідно до ст. 17 Закона України «Про власність», діючого на час придбання квартири на ім’я позивачки 14.06.2001 р. та Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім,ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними і за відсутності спору про розмір часток у придбаному майні, частки визначаються рівними.
У розумінні ст. ст. 64, 156 ЖК України, членами сім,ї є громадяни, які постійно проживають разом та ведуть спільне господарство.
Судом встановлено, що з 2001 р. по червень 2008 р. сторони проживали сімейно в фактичних шлюбних відносинах і в період спільного життя придбали спірну квартиру для спільного проживання, що підтверджено як поясненнями відповідача, так і поясненнями про це свідків ОСОБА_3, Д,якової М.В., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Факт спільного життя з відповідачем в фактичних шлюбних відносинах не заперечила в суді і сама позивачка. Також матеріалами справи – договором від 21 травня 2001 р. про продаж відповідачем своєї квартири АДРЕСА_3 та довідками про його заробітну плату на той час підтверджені пояснення відповідача про те, що виручені від продажу своєї квартири гроші та зароблені він вклав на придбання спірної квартири для спільного проживання з позивачкою. Це також підтверджується і фактичними обставинами – реєстрацією відповідача та спільним проживанням з позивачкою в квартирі з часу її придбання, непредставленням позивачкою доказів про вкладання нею інших коштів на придбання квартири.
Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними, тобто у вказаній статті закріплені вказані вище положення ст. 17 діявшого на час придбання сторонами квартири ЗУ «Про власність». У сторін тривалі правовідносини і сторони не перебувають у шлюбі між собою а ні в іншому шлюбі. Останнє також підтверджує проживання сторін у фактичних шлюбних відносинах та однією сім’єю. Посилання позивача на пропуск відповідачем строку позовної давності суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до ст. 12 СК та 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права. По справі порушенням прав відповідача є заявлені позивачкою у поданій 09.09.2008 р. позовній заяві вимоги.
В той же час посилання позивача на вказану обставину є непрямим визнанням зустрічного позову відповідача.
На підставі викладеного, суд вважає первісний позов не підлягаючим задоволенню, а зустрічний позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.
Керуючись ст.ст. 214-218 ЦПК України, 74 СК України, вказаною Постановою Пленуму ВС України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення і зняття з реєстрації з квартири АДРЕСА_4 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5.
Рішення може бути оскаржене в Одеській апеляційний суд шляхом подачі заяви про оскарження у 10-ти денний строк та скарги у 20-ти денний строк після подачі заяви.
Суддя: