справа №2-1720-2009
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2009 року Ізмаїльський міськрайонний суд в Одеській області у складі:
головуючого судді Топтигіна М.Л.
при секретарі Малахової І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїла
цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів та витребування майна ,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 вказує, що з 22.09.1992 р. знаходилась у шлюбі з ОСОБА_4 та зі своєю донькою ОСОБА_2 проживала зі своїми батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1, яка належала на праві власності батькам та їй з донькою, а чоловік ОСОБА_4 проживав у квартирі своїх батьків АДРЕСА_2, яка належала на праві власності чоловіку та його батькам – ОСОБА_7 та ОСОБА_3 За домовленістю між сім’ями вона з батьками продали свою квартиру за 10800 доларів США, які були передані відповідачці ОСОБА_3 та на які останньою був куплений житловий будинок № 38 по вул. Тучкова у м. Ізмаїлі та в якому стали проживати вона з чоловіком, донькою та батьки останнього, а її батьки переселилися в квартиру ОСОБА_3 № 50 по вул. Клушина № 11, що було оформлено договором купівлі-продажу за суму 8000 доларів США, які фактично не передавалися. Різниця в вартості квартир в сумі 2800 доларів США була за згодою сімей витрачена на ремонт придбаного на ім’я ОСОБА_3 будинку по вул. Тучкова № 38. З 1999 р. вона з дочкою перестала жити в будинку у зв’язку з припиненням спільного життя з чоловіком. Однак у будинку залишились її особисті речі вказані у позовній заяві на суму 2440 грн., яку вона просить стягнути з відповідачів, а також вважаючи, що витрачені відповідачкою ОСОБА_3 гроші 2800 доларів США на ремонт придбаного будинку складають її та доньки частку в праві власності на будинок та просить стягнути з відповідачів суму 21364 грн. (еквівалентну 2800 доларів США), оскільки відповідачка вказаний будинок продала та купила собі будинок у с. Матроска Ізмаїльського району. ОСОБА_2, яка по досягненню повноліття стала самостійною позивачкою, також на підставі викладених її матір’ю обставин, просить задовольнити вказані позовні вимоги.
Відповідачі з позовом згодні частково, вказуючи що квартири були продані та будинок придбаний за одну і ту же ціну, вказану в договорах і грошей, які вимагають позивачі, вони не одержували, всі жили би однією сім’єю, якби позивачка з чоловіком не розійшлися. Після залишення позивачами будинку у 1999 р., в будинку залишились речі ОСОБА_1 : кухонний стіл, швацька машинка, стілець, кухонна тумбочка, люстра, діван, які позивачка не хотіла забирати та які прийшли за давністю в неприродний стан та коштують, відповідно до експертної оцінки, 79 грн. 40 коп. і відповідачі згодні, щоб позивачка або забрала вказані речі, або виплатити їй вищевказану суму 79 грн. 40 коп.
Розглянувши справу, суд вважає позов підлягаючими частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 58-60 ЦПК України, кожна сторона на засадах змагальності зобов’язана належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі належних та допустимих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Допустимість доказів означає те, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що позивачка 22.09.1992 р. уклала з відповідачем ОСОБА_4 шлюб, який був розірваний 02.07.2003 р., а спільне життя між ними було припинено, згідно пояснень позивачки, в 1999 р. За рішенням суду від 26.02.2004 р., позивачка з донькою була знята з реєстрації в будинку ОСОБА_3 по вул. Тучкова № 38. За договором купівлі-продажу від 23.11.1994 р. посвідченим нотаріально реєстровий номер № 2/4140, позивачка з донькою та батьками продали належну їм квартиру № 82 в будинку по вул. Шевченко № 1 за 30 млн. карбованців. В той же день 23.11.1994 р. за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_3 купила житловий будинок по вул. Тучкова № 38 за 30 млн. карбованців та, відповідно до нотаріального договору купівлі-продажу від 07.03.1995 р., сім’я ОСОБА_3 продала батькам позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 АДРЕСА_3 за 30 млн. карбованців. Вказані договори є дійсними, укладеними відповідно до вимог ст.ст. 47, 227 діявшого на той час ЦК 1963 р., згідно яким для договорів купівлі-продажу квартир, будинків передбачена нотаріальна форма. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору та позбавляє сторони права в разі спору посилатися на показання свідків (ст. 46 ЦК 1963 р., ст. 218 ЦК 2003 р.). Сама позивачка в поясненнях зазначила, що всі домовленості з відповідачами про обставини справи, якими вона обґрунтовує свої вимоги (про ціни, різницю в цінах та права на частку в будинку відповідачки і т.і.) були в усній формі і ніяких письмових доказів про них вона не має. Таким чином, з огляду на зміст вказаних вище договорів купівлі-продажу квартир, будинку позивачами допустимими доказами не доведені обставини, на які вони посилаються, як на підстави своїх вимог – не доведено ані зазначені ними ціни на квартиру (відповідно 10800 доларів США та 8000 доларів США ) ані різниці в 2800 доларів США та права на частку в будинку, якими вони обґрунтовують свої вимоги.
З огляду на вказане, вимоги позивачів в частині стягнення з відповідачів 21364 грн., що дорівнює 2800 доларів США, не підлягають задоволенню. Також позивачами по справі не доведено належними доказами залишення позивачкою в будинку відповідачки всіх зазначених в позовній заяві речей, їх наявність та вартість на загальну суму 2440 грн. Відповідачі визнали в цій частині позов частково, підтвердивши, що позивачкою ОСОБА_1 були залишені вказані в їх поясненнях речі, які позивачка не забирала, а вимагала гроші, і речі прийшли в негодний стан. Відповідно до висновку оціночної експертизи, залишкова вартість речей 79 грн. 40 коп. Як вже було зазначено, матеріалами справи не доведена вказана позивачкою первісна вартість речей та, відповідно, не доведена вина відповідачів у втраті їх вартості.
Відповідно до зазначеного позов позивачки у частині стягнення з відповідачів 2440 грн. вартості особистих речей підлягає частковому задоволенню в сумі 79 грн. 40 коп..
Керуючись ст. 58-60, 214-218 ЦПК України, 46, 47, 227 ЦК України 1963 р., (ст. 218 ЦК України 2003 р.),
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 79 грн. 40 коп.
У задоволенні позовних вимог позивачів в іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Одеській апеляційний суд шляхом подачі заяви про оскарження у 10-ти денний строк та скарги у 20-ти денний строк після подачі заяви.
Суддя