АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 1504/ 10 Головуючий в 1 інстанції - Троян Н.А.
Категорія - 41 Доповідач - Пищида М.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Кіктенко Л.М.
суддів - Пищиди М.М, Григорченко Е.І.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2009 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Житлово-будівельного кооперативу «Мрія» про визнання права власності на Ѕ частину квартири, визначення порядку користування квартирою та вселення, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2001 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на Ѕ частину квартири, визначення порядку користування квартирою та вселення. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 з 1986 по 2001 рік. У 1988 році відповідачка ОСОБА_3 була прийнята в члени ЖБК «Мрія» і з їх спільних коштів був зроблений перший внесок. По закінченню будівництва рішенням Нікопольського міськвиконкому №545 від 31 жовтня 1989 року їм на сім’ю з трьох чоловік, була виділена трикімнатна квартира АДРЕСА_1. У 1992 році вони з відповідачкою внесли останній внесок за будівництво квартири. Після уточнення позовних вимог просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири, вселити його в спірну квартиру та визначити порядок її користування.
Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволений (а.с. 237-238).
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та вселено його в квартиру.
Визначено порядок користування зазначеною квартирою, виділено в користування ОСОБА_2 ізольовану кімнату №5, площею 17,0 кв.м., а в користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ізольовану кімнату №6, площею 17,0 кв.м., та ізольовану кімнату №7 площею 12,7 кв.м.
Коридор, площею 8,6 кв.м. під №1; кухню, площею 7,4 кв.м. під №4; ванну кімнату, площею 2,3 кв.м. під №3; вбиральню, площею 1,3 кв.м. під №2; вбудовану шафу, площею 1 кв.м., залишити в загальному користуванні сторін.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі, виділивши йому в користування ізольовану житлову кімнату площею 17,0 кв.м. з балконом під №6 в технічному паспорті на квартиру, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 23 серпня 1986 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 9). В період перебування у шлюбі сторони придбали кооперативну квартиру АДРЕСА_1, останній внесок був виплачений 19.04.1992 року, що підтверджується довідкою ЖБК (а.с. 138). Згідно ордеру квартира була надана члену ЖБК ОСОБА_6 на склад сім’ї із трьох осіб (а.с. 7). Оскільки спірна квартира була придбана в період шлюбу, позивач має право на її Ѕ частину. Відповідачі це право позивача не оспорюють.
Встановлюючи порядок користування квартирою, суд правильно встановивши всі суттєві для справи обставини, а саме те, що ОСОБА_3, її дочка ОСОБА_4 та неповнолітній онук ОСОБА_5 проживають однією сім’єю, виділив їм у користування кімнати, які розташовані поруч.
Таким чином, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі врахував вище зазначені обставини, застосував саме ті норми права, які мають бути застосовані до виникнувших спірних правовідносин, а тому обґрунтовано задовольнив позов саме з таким визначенням порядку користування спірною квартирою.
Доводи, вказані позивачем в апеляційній скарзі про те, що суд неповно зґясував обставини по справі, а наданим його доказам не надав належної оцінки, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: