Справа № 126/1987/18

Провадження № 22-ц/801/114/2020

Категорія: 54

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол В. І.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 рокуСправа № 126/1987/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р., представника ОСОБА_1 – адвоката Пинзар О.Г., директора КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» Струтинського М.Ю., представника відповідача – адвоката Рижавського С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної організації «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до КО «Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа «Ровесник» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначила, що з 01.09.2009 року її було прийнято на роботу до КО "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" на посаду тренера-викладача з веслування на байдарках та каное. В подальшому вона влаштувалась на роботу до Комунального закладу "Вінницька обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслування імені Юлії Рябчинської". Натомість в КО "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" вона була переведена на роботу за сумісництвом. Наказом від 21.05.2018 року вона була звільнена відповідачем із займаної посади 31.05.2018 року у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником згідно зі ст.ст. 7, 43-1 КЗпП України та п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджених спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993 року. На її переконання її звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства, а відтак є незаконним. За таких обставин вона має бути поновлена на роботі в КО "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" на посаді тренера-викладача з веслування на байдарках і каное з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стаття 43-1 КЗпП України, на яку послався відповідач в оскаржуваному наказі про звільнення, має ряд підстав для звільнення, тому не зрозуміло, яка саме з них стала підставою для її звільнення. Також в оскаржуваному наказі відповідач як на правову підставу для звільнення вказав ст. 7 КЗпП України та п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій. Стаття 7 КЗпП України не містить такої підстави звільнення, як прийняття на роботу працівника, який не є сумісником, а Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій поширюється лише на державні підприємства, установи і організації, яким відповідач не є, а тому такі норми не можуть застосовуватись у спірних правовідносинах. Отже, її звільнення з підстав не передбачених законом свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення її порушених прав. Вважає, що її було звільнено із займаної посади незаконно, тому вона підлягає поновленню на роботі з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Її заробітна плата у квітні - травні 2018 року склала 4483,20 грн. При цьому у квітні 2018 року було 19 робочих днів, а у квітні - 21. Отже у вказаному періоді було всього 40 робочих днів. Таким чином її середньоденна заробітна плата за квітень - травень 2018 року становить 112 грн. 8 коп. Період вимушеного прогулу з 01.06.2018 року по 25.07.2018 року становить 38 календарних днів. Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 4259 грн. 4 коп. Просить визнати незаконним та скасувати наказ КО "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" від 21.05.2018 року № 12 про звільнення її з посади тренера-викладача з веслування на байдарках і каное на підставі ст.ст. 7, 43-1 КЗпП України та п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій; поновити її на посаді тренера-викладача з веслування на байдарках і каное КО "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" з 01.06.2018 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2018 року по день ухвалення рішення суду з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення її на посаді тренера-викладача з веслування на байдарках і каное КО "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем при звільненні працівника було дотримано усі вимоги трудового законодавства.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував те, що ОСОБА_1 була звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, відповідно до якої звільнення працівника допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації у випадках звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, проте ОСОБА_1 працювала на умовах сумісництва в різних організаціях.

На апеляційну скаргу надійшов відзив КО "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник", в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року – залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 працює в КЗ "Вінницька обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслування імені Юлії Рябчинської" тренером-викладачем з веслування на байдарках і каное з 2012 року по теперішній час, що підтверджується довідкою комунального закладу № 58 від 16.07.2018 року та характеристикою цього ж комунального закладу.

       Наказом директора Комунальної організації "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" № 26 від 01.09.2009 року прийнято на посаду тренера-викладача з веслування на байдарках і каное на 0,5 ставки ОСОБА_1 з 01.09.2009 року.

       Наказом директора Комунальної організації "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" № 12 від 21.05.2018 року ОСОБА_1 тренера-викладача з веслування на байдарках і каное за сумісництвом було звільнено з роботи 31.05.2018 року у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником згідно ст.ст. 7, 43-1 КЗпП України, пункту 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року № 43.

       Позивачка ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення, отримання та засвідчення своїм підписом ознайомлення з вищезазначеним наказом про звільнення, що підтверджується актом КО "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" від 29.05.2018 року.

       Перед винесенням наказу про звільнення, директором КО "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" було винесено наказ про переведення № 5 від 14.03.2018 року, відповідно до якого на виконання ст. 81 глави 13 "Загальні положення", ст. 87 глави 14 "Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України", ст. 119 "Нецільове використання бюджетних коштів" Бюджетного кодексу України, перевести тренера-викладача ОСОБА_1 з відділення веслування на байдарках та каное спортивної школи, яка знаходиться на території Джулинської територіальної громади на веслувальну базу в м. Бершадь з 01.04.2018 року.

       Від підпису вищезазначеного наказу на переведення позивачка ОСОБА_1 також відмовилась, що підтверджується актом про відмову від підписання наказу № 5 від 14.03.2018 року.

Наказом директора КО "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" № 11 від 21.05.2018 року прийнято на роботу на посаду тренера-викладача з веслування на байдарках і каное на 0,5 ставки за основним місцем роботи ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на статті 7, 36, 43-1 КЗпП України, виходив із того, що при звільненні позивача з роботи за сумісництвом у зв`язку з прийняттям на цю ж посаду іншого працівника на постійне місце роботи, роботодавцем дотримано норми трудового законодавства.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Згідно пункту 3 частини першої статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством

Звільнення сумісників у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, провадиться відповідно до статті 7 КЗпП України, яка встановлює, що для деяких категорій працівників за певних умов можуть застосовуватися додаткові, крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу, підстави для припинення трудового договору.

Робота за сумісництвом регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, яким визначені додаткові підстави для звільнення з роботи за сумісництвом.

Вказані нормативно-правові акти регулюють питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, отже, їх дія поширюється на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування, та комунальні установи, організації, що фінансуються з бюджету.

КО "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" є комунальним підприємством, а тому доводи апелянта щодо застосування наведених положень лише до працівників державних підприємств, установ і організацій є безпідставними.

Згідно з пунктом 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Наведена норма права прямо передбачає таку підставу звільнення сумісника, як прийняття на роботу працівника, який не є сумісником.

Посилання ОСОБА_1 на те, що в наказі не зазначено частину та пункт ст. 43-1 КЗпП України, на підставі якого здійснено звільнення, не можуть слугувати підставою для скасування наказу, оскільки в наказі зазначено прописом підставу для звільнення, а саме: "у зв`язку із прийняттям працівника, який не є сумісником", що відповідає п. 3 ч. 1 ст. 43.1 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, встановивши, що позивач працював у КО "Бершадська районна дитячо-юнацька спортивна школа "Ровесник" за сумісництвом на посаді тренера-викладача з веслування на байдарках і каное та з прийняттям на цю посаду іншого працівника, який не є сумісником, а буде працювати на постійній основі, правильно застосував до спірних правовідносин наведені вище норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що при звільненні позивача дотримано вимоги чинного трудового законодавства, а тому відсутні підстави для поновлення його на роботі.

У наказі про звільнення позивача зазначена вірна підстава звільнення, з якою комунальне підприємство пов`язувало таке звільнення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду цивільних справ № 592/11917/17 (постанова від 10 квітня 2019 року) та № 640/18453/16-ц (постанова від 20 листопада 2019 року).

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року – без змін.

       Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14 лютого 2019 року.

Суддя-доповідач:                        В.П. Рибчинський

Судді:                                        Л.О. Голота

                                                                       Т.О. Денишенко