№2-629/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня  2010 року       Торезький  міський суд  Донецької області в складі:

головуючого-судді                        Стріжакової Т.В.

при секретарі                              Бобрової Ю.О.

за участю позивача                    ОСОБА_1

відповідача                      ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Торезі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та визначення порядку користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про визнання права власності та визначення порядку користування квартирою. Свої вимоги мотивує тим, що з вона знаходилася з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 23 січня 1999 року. Від шлюбу мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею. У період шлюбу вони з відповідачем придбали майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 02.07.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом м.Тореза ОСОБА_4 по реєстру №1563. Відповідно до вимог ст.70 Сімейного Кодексу України вона має право на Ѕ частину квартири. 04 травня 2007 року шлюб між ними розірваний. Після розірвання шлюбу відповідач перешкоджає їй у користуванні її правом власності на квартиру, а саме вигнав її з сином із квартири та здійснює перешкоду у проживанні. Спірна квартира загальною житловою площею 27,4кв.м, складається із 2-х ізольованих кімнат жилою площею 12,3кв.м та 15,1кв.м, відповідач квартирою розпоряджається на свій розсуд. Просить визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири та визначити порядок користування квартирою, залишивши за нею кімнату площею 15,1кв.м, за відповідачем залишити кімнату площею 12,3кв.м, а кухню, ванну кімнату, туалет, коридор залишити у загальному користуванні (а.с.3,4).

У судовому засіданні п озивачка  дала пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири та визначити порядок користування квартирою, залишивши за нею кімнату площею 15,1кв.м, за відповідачем залишити кімнату площею 12,3кв.м, а кухню, ванну кімнату, туалет, коридор залишити у загальному користуванні. Вона не має іншого житла. Просить визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири та визначити порядок користування квартирою, залишивши за нею кімнату площею 15,1кв.м, за відповідачем залишити кімнату площею 12,3кв.м, а кухню, ванну кімнату, туалет, коридор залишити у загальному користуванні

Відповідач  пояснив, що дійсно вони з колишньою дружиною у період зареєстрованого шлюбу та спільного проживання придбали за спільні кошти квартиру АДРЕСА_2 згідно із договором купівлі-продажу від 02.07.2002 року, не заперечує, що вони мають право кожний на Ѕ частину вказаної квартири. Тому не заперечує проти задоволення позовних вимог, але вони не зможуть спільно проживати в цій квартирі. Не заперечує проти вказаного позивачем порядку користування квартирою.

Вислухавши позивачку, відповідача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що згідно із свідоцтвом про одруження між позивачкою та відповідачем 23.01.1999 року був укладений шлюб, актовий запис №23 (а.с.5); згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу шлюб між ними розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №109 від  04.05.2007 року (а.с.6).

Згідно із договором купівлі-продажу квартири від 02.07.2002 року відповідач купив квартиру АДРЕСА_2, договір посвідчений державним нотаріусом, зареєстровано у реєстрі за №1563 (а.с.7). Даний договір зареєстрований у БТІ м.Тореза (а.с.7).

У технічному паспорті на квартиру, розташовану в АДРЕСА_1,  вказано, що вона розташована на 4 поверсі 9-ти поверхового будинку і складається із двох кімнат жилою площею 27,1кв.м, у тому числі 12,3кв.м та 15,1кв.м, кухня площею 7,6кв.м, ванна кімната – 2,6кв.м, санвузла – 1,0кв.м, коридору 8,8кв.м, вбудованої шафи 0,5кв.м, лоджія 3,1кв.м, загальна площа квартири 49,5кв.м (а.с.8,9).

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям  за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Реєстрація прав на нього лише на ім’я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Статтею 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У судовому засіданні встановлено, що вказана спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, яку вони придбали у період спільного проживання і за спільні кошти; не здобуто відомостей про наявність договору між подружжям або наявність будь-якого договору про розмір часток майна кожного із них; кожен визнав рівність їх часток у спільній сумісній власності тим; у теперішній час документи на квартиру оформлені на ім’я відповідача, через що іншими особами не визнається право власності позивачки на її частину квартиру, чим  обмежуються її права на її частину власності у спільній сумісній власності – вказаної квартири; тому суд вважає, що спірна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, повинні належати позивачці та відповідачу у рівних долях, по 1/2 частині, і вимоги позивачки підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судові витрати: 286грн.+120грн.=386грн. (оплачено позивачкою) : 2 =193грн.

Керуючись ст.ст.328,392 ЦК України, ст.ст.60,63,69 Сімейного кодексу України, ст.ст.3,10, 11,15,60,79,81,154,197,209,212,214,215,223   ЦПК  України, суд, -  

ВИРІШИВ:

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частках по Ѕ частині за кожним.

Визнати порядок користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 49,5 кв.м, виділивши у користування:

- ОСОБА_2 жилу кімнату площею 12,3 кв.м,

- ОСОБА_1 жилу кімнату площею 15,1 кв.м,

кухню, ванну кімнату, туалет, коридор, вбудовану шафу, лоджію - залишити у їх загальному користуванні  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 193грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Торезький міський суд.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                 Т.В.Стріжакова