Постанова

Іменем України

03 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 661/4385/18

провадження № 61-11671св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: акціонерне товариство «Херсонгаз», товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 15 березня 2019 року у складі судді Бойко М. Є. та постанову Херсонського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Бугрика В. В., Пузанової Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «Херсонгаз» (далі - АТ «Херсонгаз»), товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» (далі - ТОВ «Херсонрегіонгаз») про визнання договору дійсним, визнання нарахованої заборгованості неправомірною і зобов`язання здійснити перерахунок нарахованої заборгованості за надані послуги з газопостачання.

Позовна заява мотивована тим, що 08 грудні 2006 року між ним та відкритим акціонерним товариством «Херсонгаз» (далі - ВАТ «Херсонгаз»), правонаступником якого є АТ «Херсонгаз», було укладено типовий договір № 20/578 про надання послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . До 28 вересня 2018 року він добросовісно оплачував послуги, які надавалися йому згідно з указаним договором.

Разом з тим, у порушення вимог пункту 6.2.11 договору представники АТ «Херсонгаз» жодного разу не проводили контрольне зняття показань газового лічильника в його квартирі, крім планових повірок один раз на 5 років, хоча й зобов`язані були їх знімати не рідше ніж один раз на 6 місяців. Остання звірка з його ініціативи проводилась 20 лютого 2018 року.

28 вересня 2018 року він отримав повідомлення про наявність за адресою його проживання заборгованості за спожитий газ у розмірі 736,79 грн згідно з показниками лічильника 7 011,00 куб. м станом на 28 вересня 2018 року, крім того, було зазначено, що у базі даних боржником рахується його мати - ОСОБА_3 .

Вказував, що з указаним боргом він категорично не погоджується, оскільки його мати вже давно померла і квартирою користується лише він.

Насправді ж у нього наявна переплата у розмірі 588,10 грн станом на 01 жовтня 2018 року.

Крім того, відповідач мотивує виникнення заборгованості у нього тим, що він не повідомляв показники лічильника щомісячно, але укладений між ними договір цього обов`язку не містить.

У результаті таких неправомірних дій він був позбавлений субсидії на наступний опалювальний період.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд визнати дійсним на 2018 рік договір про надання послуг з газопостачання від 08 грудня 2006 року № 20/578, укладений між ним та ВАТ «Херсонгаз», та визнати неправомірною нараховану заборгованість за спожитий газ і зобов`язати зробити її перерахунок за 2018 рік.

Короткий зміст судових рішення

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 15 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 18 червня 2015 року № 1762 було анульовано ліцензію АТ «Херсонгаз» на постачання природного газу, тому з 01 липня 2015 року ці послуги позивачу надає ТОВ «Херсонрегіонгаз» і відсутність між сторонами укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від обов`язку оплачувати надані послуги. Оскільки позивачем щомісяця не направлялися показники лічильника, то у нього виникла заборгованість, так як йому споживання природного газу було визначено на рівні планового місячного об`єму споживання. Вказані дії відповідача відповідають вимогам закону і підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає, оскільки з моменту анулювання ліцензії АТ «Херсонгаз» на постачання природного газу, ці послуги позивачу надавалися ТОВ «Херсонрегіонгаз».

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, неправомірно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки для нього ця справа не є малозначною у зв`язку з тим, що рішення суду зобов`язує його сплатити за спожитий газ, об`єм якого не відповідає фактичним показанням лічильника. Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано зміст договору від 08 грудні 2006 року, укладений між ним і ВАТ «Херсонгаз», який є чинним, оскільки сторони його в установленому законом порядку не розірвали. Також вказував, що спожитий газ оплачував регулярно і у строк, тому у нього не може бути заборгованості за ці послуги.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року АТ «Херсонгаз» і ТОВ «Херсонрегіонгаз» подали відзиви на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

08 грудня 2006 року між ОСОБА_1 (споживач) і та ВАТ «Херсонгаз» (виконавець) було укладено договір про надання послуг з газопостачання, за умовами якого виконавець зобов`язався безперервно надавати споживачеві послуги з постачання природного газу для побутового споживання, а споживач зобов`язався своєчасно здійснювати оплату за спожитий природний газ.

Відповідно до інформації, наданої ТОВ «Херсонрегіонгаз», станом на 01 жовтня 2018 року за споживачем ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість у розмірі 604,57 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Судом установлено, що на виконання вимог статті 16 Закону України від 08 липня 2010 року № 2467-VІ «Про засади функціонування ринку природного газу», який втратив чинність 01 жовтня 2015 року, АТ «Херсонгаз», яке є правонаступником ВАТ «Херсонгаз», проведено відокремлення функцій розподілу і постачання природного газу, згідно з яким функції розподілу на території Херсонської області здійснює газорозподільне підприємство АТ «Херсонгаз», а функції постачання газу здійснює ТОВ «Херсонрегіонгаз».

01 жовтня 2015 року набрав чинності Закон України «Про ринок природного газу».

У статті 39 вказаного Закону визначено, що оператор газорозподільної системи не може проводити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу.

Постановою НКРЕКП від 18 червня 2015 року № 1762 ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, видану ПАТ «Херсонгаз», було анульовано.

Постановою НКРЕКП від 29 червня 2015 року № 846 ПАТ «Херсонгаз» було надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Херсон і Херсонської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації вказаного товариства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» постачальником природного газу визначено ТОВ «Херсонрегіонгаз».

Вказане свідчить, що з 01 липня 2015 року АТ «Херсонгаз» не здійснює функцію постачальника природного газу, а ця послуга фактично надається ТОВ «Херсонрегіонгаз».

Частиною першою статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості в порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У частині другій статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Аналогічні положення містяться й у пункті 22 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, яким передбачено обов`язок споживача укласти з постачальником договір постачання природного газу, а за відсутності укладеного договору припинити відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи.

Форма та зміст, умови типового договору постачання природного газу побутовим споживачам затверджені постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам».

Таким чином, укладення договору постачання природного газу побутовим споживачем є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача від укладення такого договору суперечить вказаним вимогам законодавства.

З урахуванням вказаного, встановивши, що позивач використовує природний газ, із заявою про припинення розподілу/постачання до відповідачів не звертався, сплачує послуги з газопостачання на рахунок зі спеціальним використанням та на його рахунок з Державного бюджету перераховуються кошти на відшкодування витрат за житлово-комунальні послуги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач є побутовим споживачем природного газу і з ним повинен бути укладений договір на постачання природного газу побутовим споживачам на умовах типового договору, який затверджено постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.

Оскільки постачальником природного газу позивачу як споживачеві у спірних правовідносинах є ТОВ «Херсонрегіонгаз», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір про надання послуг з газопостачання від 08 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 і ВАТ «Херсонгаз», не може бути визнаним дійсним, оскільки ліцензію останнього на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу було анульовано.

Щодо наявності чи відсутності заборгованості, яка обліковувалась за позивачем станом на 01 жовтня 2018 року, а також твердження позивача про незаконне збільшення відповідачем обсягу спожитого ним природного газу, то відповідно до пункту 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494:

- побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх оператору газорозподільної системи у спосіб, визначений договором розподілу природного газу;

- у разі неотримання оператором газорозподільної системи до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається оператором газорозподільної системи на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Судом установлено, що позивач не виконував свій обов`язок щомісячного повідомлення показань свого газового лічильника, а тому споживання природного газу оператором газорозподільної системи визначалось на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача. 03 жовтня 2018 року представником оператора газорозподільної системи показники приладу обліку позивача були зафіксовані, а тому обсяг спожитого позивачем природного газу приведено у відповідність до фактичного і розрахунок боргу проведений саме станом на ці показники.

Отже, суди дійшли правильного висновку про обрахування розміру заборгованості позивача відповідно до встановлених законодавством норм споживання та цін на газ, а відтак і про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання її неправомірною та зобов`язання зробити перерахунок за 2018 рік.

Твердження заявника про неправомірність розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження є безпідставним.

Так, згідно з частиною першою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У частині шостій статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 31 жовтня 2018 року суд, посилаючись на положення частин першої-третьої статті 274 ЦПК України, пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи за позовом ОСОБА_1 у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки предмет позовних вимог не підпадає під обмеження, які визначені частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

У цілому погоджуючись з можливістю розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження колегія суддів відмічає, що вона не є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, оскільки в позовній заяві було об`єднано декілька вимог немайнового характеру, тобто вона не є справою з ціною позову до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У той же час дана справа може бути визнана малозначною на підставі пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, оскільки є незначної складності, не відноситься до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження та справ ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом з тим, суд першої інстанції помилково вважаючи цю справу малозначною внаслідок пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, тобто прямої вказівки в законі, не визнав її такою. Однак, наведене не змінює властивості цієї справи як малозначної та можливості її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною сьомою статті 277 ЦПК України частини друга-шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

З указаного вбачається, що малозначна справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження незалежно від наявності клопотання про це.

Таким чином, суд першої інстанції відповідно до вимог статей 19, 274, 279 ЦПК України, враховуючи усі обставини справи (ціну позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження) правомірно розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження. При цьому суд визначив розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, що свідчить про намагання суду першої інстанції забезпечити якнайбільшу реалізацію прав сторін, передбачених процесуальним законодавством України.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 15 березня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян