242/3187/19

2/242/10/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Юдіна Максима Анатолійовича, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що 13.07.2016 року приватним нотаріусом Юдіним М.А. внесено рішення (індексний номер 30433787) про обтяження нерухомого майна – нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Вона є власником вказаного приміщення на підставі рішення суду. Їй стало відомо, що 24.06.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладений договір відступлення права вимоги № 24/06/16, згідно якого новий кредитор отримав право вимоги, зокрема – за кредитним договором від 11.06.2007 року № CM-SME 104/109/2007, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 , а також договором іпотеки № РM-SME 104/109/2007/1, укладеного між цими ж сторонами. Предметом іпотеки було нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що вона, як власник нерухомого майна, не має перед ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» жодних боргів та такі дії приватного нотаріуса перешкоджають їй в реалізації її майнових прав. На підставі викладеного просить – визнати такою, що проведена з порушенням діючого законодавства приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Юдіни Максимом Анатолійовичем державна реєстрація обтяження (арешту) нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 за індексним номером 30433787 та скасувати це обтяження; зобов`язати ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» припинити будь-які дії, які стосуються вищевказаного нерухомого майна; визнати договір відступлення права вимоги від 24.06.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» недійсним з моменту його укладення та виключити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис від 13.07.2016 року, індексний номер 30433787, про арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати стягнути з відповідача.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М.А. в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в судове засідання не з`явився, надав суду письмовий відзив, в якому зазначив на безпідставність позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.

Третя особа – ОСОБА_2 – в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено наступне.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 29 липня 2011 року (справа № 2-993/2011) визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, будівлю універмагу, загальною площею 1619,4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 09.08.2011 року.

Згідно копії Витягу про державну реєстрацію прав, виданого 02.09.2011 року Селидівським БТІ, нежитлова будівля, будівля універмагу №1, загальною площею 1619,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності із часткою 1/1.

Згідно договору наступної іпотеки № РM-SME 104/109/2007/1 від 11.06.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець), іпотекодавець для забезпечення повного і своєчасного виконання кредитного договору від 11.06.2007 року № CM-SME 104/109/2007, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 (боржник), іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю, будівлю універмагу, загальною площею 1619,4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Договором відступлення права вимоги від 24.06.2016 року № 24/06/16, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (новий кредитор) визначено, що первісний кредитор передає в повному обсязі, а новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги щодо виконання боржниками боргових зобов`язань за кредитними договорами, зокрема - кредитного договору від 11.06.2007 року № CM-SME 104/109/2007, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 , та № РM-SME 104/109/2007/1 від 11.06.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, серед яких, зокрема, зазначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору та визнання договору іпотеки недійсним.

Таким чином, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов`язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до його повного виконання.

Згідно із частиною першою статті 4 цього Закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Крім того, державна реєстрація іпотек у той час регулювалася Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (утратив чинність 1 січня 2013 року), та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (утратив чинність 1 січня 2016 року).

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Отже, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс16 та підтверджена постановою Другою судової палати Касаційного цивільного суду ВС від 01.03.2019 року (справа № 635/1677/17).

Таким чином, майно яке перебуває в іпотеці, навіть у разі переходу права власності на це майно до іншої особи, а також у разі заміни іпотекодержателя, не потребує додаткового визнання цього майна предметом іпотеки.

Крім того, частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Інші позовні вимоги є похідними, від тих, у задоволенні яких відмовлено з вищевказаних підстав, а тому в їх задоволенні також слід відмовити.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки на час набуття  ОСОБА_1  права власності на нерухоме майно, відносно якого був чинний договір іпотеки (який не визнавався недійсним, строк його дії не закінчився і договір був дійсним), тому вона набула статусу іпотекодавця, а основне зобов`язання за кредитним договором не припинилося, тому відсутні підстави вважати іпотеку припиненою, що в свою чергу унеможливлює зняття арешту з нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., але у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, його треба покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Юдіна Максима Анатолійовича, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», про зняття арешту з майна – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, адреса: 01031, м. Київ, вул. Бастіонна, 13, прим. 78

Треті особи:

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8.

Суддя                                                        Черков В.Г.