Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 554/9118/16-ц (провадження 4-с/554/2/2017)

провадження № 61-1793св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б .І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

суб`єкти оскарження: старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Бойко Ольга Вікторівна, начальник Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Усатий Сергій Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Шевченківський ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області) Бойко О. В.

Скарга мотивована тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2010 року, що набрало законної сили, його позов до кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» про стягнення заборгованості за депозитними договорами задоволено частково. Стягнуто із кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» на його користь заборгованість за депозитними договорами у розмірі 9 837, 50 грн, 3 % річних у розмірі 345, 88 грн, індекс інфляції в розмірі 1 197, 25 грн, 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а разом - 13 380, 63 грн, судовий збір у розмірі 122, 30 грн та 120, 00 грн на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

21 жовтня 2010 року Октябрським районним судом м. Полтави на виконання указаного рішення районного суду були видані виконавчі листи № 2-5271/10 про стягнення з кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» на його користь заборгованості у розмірі 13 380,63 грн, та 120, 00 грн на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Протягом 2010-2016 років державними виконавцями неодноразово відкривалися виконавчі провадження щодо виконання указаних виконавчих листів, виданих на виконання рішення районного суду, вчинялися виконавчі дії та поверталися виконавчі листи без виконання із правом повторного пред`явлення їх до виконавчої служби.

Повторне пред`явлення виконавчих листів до виконавчої служби та їх прийняття до виконання проводилося без сплати авансового платежу.

Відповідно до постанов державного виконавця про повернення виконавчих документів стягувачеві від 29 червня 2016 року, виконавчі листи № 2-5271/10 від 21 жовтня 2010 року було повернуто йому із правом повторного їх пред`явлення до виконання на підставі частини п`ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

12 жовтня 2016 року він звернувся до Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області із заявою про повторне пред`явлення до виконання виконавчих листів № 2-5271/10 від 21 жовтня 2010 року, виданих Октябрським районним судом м. Полтави.

Згідно повідомлень від 13 жовтня 2016 року старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Бойко О. В. про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання, виконавчі листи № 2-5271/10 від 21 жовтня 2010 року повернуто йому на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки він, як стягувач, не надав документів на підтвердження сплати авансового внеску та/або доказів звільнення від сплати авансового внеску.

ОСОБА_1 вважав, що указані повідомлення старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Бойко О. В. прийняті із порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягають скасуванню.

Державним виконавцем не надано доказів вчинення всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій, спрямованих на примусове виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2010 року про стягнення на його користь грошових коштів, тому дії державного виконавця є неправомірними.

Законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачалося сплати авансових внесків при пред`явленні виконавчих листів до виконання.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати повідомлення від 13 жовтня 2016 року про повернення старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Бойко О. В. виконавчих документів у виконавчих провадженнях № 52638194, № 52637947 без прийняття до виконання, зобов`язати Шевченківський ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області прийняти повторно виконавчі листи № 2-5271/10, видані 21 жовтня 2010 року Октябрським районним судом м. Полтави без сплати авансового внеску.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 травня 2017 року скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця задоволено частково.

Скасовано повідомлення від 13 жовтня 2016 року про повернення виконавчих документів у виконавчих провадженнях № 52638194, № 52637947 без прийняття до виконання.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2010 року про стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів на даний час не виконано, при цьому державним виконавцем не надано доказів вчинення всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду. Заявник має право повторно пред`явити виконавчі листи для виконання, а тому суд відмовив у задоволенні скарги про пред`явлення таких листів без сплати авансового платежу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року апеляційну скаргу Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській областізадоволено частково.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30 травня 2017 року скасовано в частині скасування повідомлень від 13 жовтня 2016 року про повернення виконавчих документів у виконавчих провадженнях № 52638194, № 52637947 без прийняття до виконання.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 у частині скасування повідомлень від 13 жовтня 2016 року про повернення виконавчих документів у виконавчих провадженнях № 52638194, № 52637947 без прийняття до виконання відмовлено. У іншій частині ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 повторно пред`явив 12 жовтня 2016 року виконавчі листи для виконання до виконавчої служби, а оскільки виконавчі документи подавалися стягувачем для виконання на момент набрання чинності нової редакції Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачалася сплата авансового внеску, то для виконання виконавчих листів від 21 жовтня 2010 року, виданих на примусове виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2010 року, стягувач мав подати квитанцію про сплату авансового внеску, що ним зроблено не було.

При прийнятті державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з несплатою авансового внеску, державний виконавець діяв у межах наданих йому законодавством повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року повернуто ОСОБА_1 касаційну скаргу на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30 травня 2017 року таухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця.

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 13 січня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року залишено без руху для усунення недоліків, а саме запропоновано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги і надати документ, що підтверджує сплату судового збору. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі Верховного Суду від 01 лютого 2019 року, запропоновано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги і надати документ, що підтверджує сплату судового збору. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано з Октябрського районного суду м. Полтави цивільну справу № 554/9118/16-ц. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У грудні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він не повинен сплачувати авансовий платіж при пред`явленні виконавчих листів до виконання, оскільки судове рішення про стягнення на його користь заборгованості за депозитними договорами було прийняте 16 липня 2010 року Октябрським районним судом м. Полтави, а виконавчі листи на примусове виконання указаного судового рішення видано судом 21 жовтня 2010 року. Законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачалося сплати авансових внесків при пред`явленні виконавчих листів до виконання.

Відзив на касаційну скаргу до суду від Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській областіне надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2010 року, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» про стягнення заборгованості за депозитними договорами задоволено частково. Стягнуто із кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» на користь ОСОБА_1 заборгованість за депозитними договорами у розмірі 9 837, 50 грн, 3 % річних у розмірі 345, 88 грн, індекс інфляції у розмірі 1 197, 25 грн, 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а разом - 13 380, 63 грн, 122, 30 грн судового збору та 120,00 грн на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення процесу (а.с. 36, 37).

21 жовтня 2010 року Октябрським районним судом м. Полтави видано виконавчі листи на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2010 року про стягнення з кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» на користь ОСОБА_1 13 380, 63 грн заборгованості за депозитними договорами та 120, 00 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (а.с. 43, 44).

Протягом 2010-2016 років державними виконавцями неодноразово відкривалися виконавчі провадження щодо виконання указаних виконавчих листів виданих на виконання рішення районного суду, вчинялися виконавчі дії та поверталися виконавчі листи без виконання із правом повторного пред`явлення їх до виконавчої служби.

Указані виконавчі листи були пред`явлені повторно до виконання 12 жовтня 2016 року до Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області.

13 жовтня 2016 року старший державний виконавець Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Бойко О. В. на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» повернула їх стягувачу без прийняття до виконання, оскільки стягувач не надав документів на підтвердження сплати авансового внеску та/або доказів звільнення від сплати авансового внеску (а.с. 40).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка була чинною на час вчинення державним виконавцем дій та прийняття рішень, що оскаржуються, до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 % суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Авансовий внесок у виконавчому провадженні - це кошти, які підлягали внесенню стягувачем на окремий не бюджетний рахунок і використовувались виконавцем для організації та проведення виконавчих дій.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII зі змінами.

Положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII зі змінами, що визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Рішення Конституційного Суду України вмотивовано тим, що визначенням положеннями частини другоїстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язкової сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене судове рішення, як необхідної умови початку примусового виконання цього рішення органом державної виконавчої служби, покладено на цю особу фінансовий тягар забезпечувати функціонування впровадженої державою системи виконання судових рішень, що не гарантує доступу для кожної такої особи до вказаної системи, отже, не забезпечує в усіх випадках і за будь-яких умов повного та своєчасного виконання цього рішення, його обов`язковості.

Конституційний Суд України зазначив, що держава має позитивний обов`язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеними положеннями частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» правовим регулюванням щодо обов`язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов`язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що виходячи із гарантій, закріплених у статтях 55, 129, 129-1 Конституції України, статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 18 ЦПК України, дії державного виконавця щодо повернення без прийняття до виконанння виконавчих листів з мотивів несплати авансового внеску не можуть вважатись правомірними.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах: від 20 червня 2019 року у справі № 688/1619/17-ц (провадження № 61-24783сво18), від 05 вересня 2019 року у справі № 638/9278/16-ц (провадження № 61-33331сво18).

Згідно з частинами першою-третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повно і всебічно встановлені судами на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нової постанови про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 .

З цих підстав підлягає скасуванню й судове рішення суду першої інстанції, так як суд неправильно виходив із того, що заявник повинен сплатити авансовий платіж.

У такий спосіб забезпечується ефективне поновлення прав стягувача ОСОБА_1 на виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Щодо вимог скарги ОСОБА_1 про зобов`язання Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській областіповторно прийняти виконавчі листи до виконання, то суд не може перебрати на себе повноваження інших державних органів, які передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 з наступними змінами.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Бойко Ольги Вікторівни задовольнити частково.

Скасувати повідомлення від 13 жовтня 2016 року про повернення виконавчих документів у виконавчих провадження № 52638194 та № 52637947 стягувачу без прийняття до виконання, постановлені старшим державним виконавцемШевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Бойко Ольгою Вікторівною.

У задоволенні інших вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовця

Ю. В. Черняк