Справа № 353/1151/17

Провадження № 22-ц/4808/215/20

Головуючий у 1 інстанції Лущак  Н. І.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого  Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів:          Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

секретаря          Маслей А.М.

з участю         представника ОСОБА_1 адвоката Васютина Я.В.,

                ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Палагицька сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання заповіту недійсним за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду від 19 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Лущак  Н.І. в м.Тлумачі,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Палагицька сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що її бабуся ОСОБА_4 16.07.1999 року склала заповіт, посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Рузевич М.В та зареєстрований в реєстрі за № 18, яким все своє майно: житловий будинок з надвірними будівлями, приватизовану земельну ділянку площею 0,85 га заповіла її батьку ОСОБА_5 21 березня 2017 року ОСОБА_4 склала ще один заповіт на користь ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В.П., зареєстрований в реєстрі №8 Після досягнення похилого віку бабуся, яка проживала одна, почала хворіти, в результаті чого втратила здатність до самообслуговування, потребувала постійної сторонньої допомоги. В останні роки у ОСОБА_4 почастішали головні болі, які турбували її, тому 30.09.2015 року у супроводі її батька ОСОБА_5 та матері ОСОБА_6 , бабуся звернулася за медичною допомогою до лікаря психіатра, де після огляду їй було встановлено діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок дисцикулярної енцефалопатії у вигляді психоорганічного синдрому з маячними включеннями. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. З роками хвороба ОСОБА_4 прогресувала, самопочуття бабусі ставало ще гіршим, вона часто скаржилася на безсоння, почуття постійної тривоги, порушення сприйняття, мислення, емоцій та пам`яті, почала розмовляти сама з собою. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно. 06.09.2017 року вона, як спадкоємець за правом представлення, звернулася до приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франкіської області Водославської Н.В. із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом їй було відмовлено, оскільки право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, який складено ОСОБА_4 21.03.2017 року на ім`я ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що заповідальне розпорядження ОСОБА_4 , посвідчене 21.03.2017 року не відповідає волі заповідача і волевиявлення спадкоємця, не було вільним, адже в момент підписання і посвідчення заповіту, заповідач ОСОБА_4 через свою психічну хворобу та досить похилий вік 83 роки не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 21 березня 2017 року на користь ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В.П., зареєстрований в реєстрі №8.

03 жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про застосування наслідків нікчемності заповіту, посилаючись на те, що заповіт від 21 березня 2017 року посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Камінською В.П. складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Ухвалою Тлумацького районного суду від 11 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемності заповіту по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Палагицька сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду.

Рішенням Тлумацького районного суду від 19 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Палагицька сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Понесені сторонами судові витрати по справі покладено на їх рахунок.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що спірний заповіт від 21 березня 2017 року не зареєстровано в Спадковому реєстрі згідно вимог Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів, оскільки ні заповідачем ОСОБА_4 , ні секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області заява ОСОБА_4 про реєстрацію спірного заповіту не подавалась до Івано-Франківської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» у строк передбачений п. 10 Порядку. Крім того, заповіт від імені ОСОБА_4 зареєстрований в реєстрі за №61182465 06 вересня 2019 року в той час, як заповіт посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Камінською В.П. 21 березня 2017 року. Вказує, що згідно Витягів про реєстрацію в спадковому реєстрі від 06 вересня 2017 року невірно вказано місце проживання та перебування заповідача ОСОБА_4 АДРЕСА_1 , в той час як фактичне місце проживання АДРЕСА_2 . Всупереч п.2.1 Порядку посвідчення заповіту 21 березня 2017 року від імені ОСОБА_4 секретарем Палагицької сільської ради Камінською В.П. вчинялись поза приміщенням органу місцевого самоврядування та в посвідчувальному написі на документів і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дії із зазначенням адреси, а також причин, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування. В заповіті відсутня вказівка про час складання заповіту.

15 січня 2020 року ОСОБА_2 подала відзив, в якому доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що несвоєчасне внесення відомостей про заповіт до спадкового реєстру не може бути підставою для визнання його недійсним. Реєстрація спірного заповіту підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №50922333 від 14 серпня 2018 року. Заповіт ОСОБА_4 від 21 березня 2017 року складений в письмовій формі із зазначенням місця та дати його складання, був особисто прочитано та підписано заповідачем ОСОБА_4 в присутності секретаря Палагицької сільської ради Камінської В.П. Особу ОСОБА_4 встановлено та дієздатність перевірене.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просить задовольнити цю скаргу.

ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечила, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заповіт ОСОБА_4 посвідчено секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В.П., який нею записано зі слів ОСОБА_4 Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_4 і власноруч підписаний нею в присутності секретаря Палагицької сільської ради Тлумаького району Івано-Франківської області Камінської В.П. При складанні заповіту ОСОБА_4 21.03.2017 року, секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В.П. було перевірено дієздатність померлої ОСОБА_4 . У судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 та її представниками не доведено, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, обставин щодо відсутності волевиявлення бабусі ОСОБА_4 на складання заповіту від 21.03.2017 року на користь відповідача по справі ОСОБА_2 .

Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_4 21.03.2017 року склала заповіт, яким жилий будинок і господарські будівлі та все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона згідно закону матиме право заповіла ОСОБА_2 (відповідач), який посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В.П., зареєстрований в реєстрі №8 (Том 1 а.с. 48).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 48996097 від 06.09.2017 року, заповіт ОСОБА_4 , який посвідчено 21.03.2017 року Палагицькою сільською радою Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровано 06.09.2017 року (Том 1 а.с. 161).

Секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В.П. було допущено описку в зазначенні по батькові заповідача, а саме вказано « ОСОБА_7 », а не « ОСОБА_8 », яку було виправлено та винесено відповідні зміни Івано-Франківською філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» до Спадкового реєстру, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 50922333 від 14.02.2018 року (Том 3 а.с. 63 зворот).

Відповідно копії повторного свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (Том 1 а.с. 12).

За змістом довідки виконавчого комітету Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської бласті № 1068 від 15.09.2017 року спадкодавець ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була постійним жителем с. Палагичі та на день смерті була зреєстрована та проживала в будинку АДРЕСА_1 . На день її смерті за вказаною адресою були зареєстровані: правнучка ОСОБА_2 (відповідач), 1997 р.н., праправнучка ОСОБА_9 , 2014 р.н. Заповіт від імені ОСОБА_4 в Палагицькій сільській раді Тлумацького району Івано-Франківської області посвідчувався 21.03.2017 року за № 8 на ім`я ОСОБА_2 (відповідач), не змінювався і не відмінявся (Том 1 а.с. 35 зворот).

Згідно копії свідоцтва про народження батько позивача ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками були ОСОБА_10 та ОСОБА_4 (Том 1 а.с. 6). Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 і її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (законний представник) (Том 1 а.с. 15).

Відповідно до копій довідок лікарської консультативної комісії Тлумацької ЦРЛ № 8 від 16.07.2014 року та № 12 від 24.07.2015 року ОСОБА_5 (батько позивача), 1962 р.н., житель м. Тлумача Івано-Франківської області здоровий і може здійснювати догляд за перестарілою особою (Том 1 а.с. 7, 9). Відповідно до копій довідок лікарської консультативної комісії Тлумацької ЦРЛ № 9 від 16.07.2014 року та № 13 від 24.07.2015 року ОСОБА_4 (бабуся позивача) хворіє та по стану доров`я потребує стороннього догляду, не здатна до самообслуговування (Том 1 а.с. 7, 9). Своєю заявою від 08.10.2014 року ОСОБА_4 дала згоду на те, щоб постійний догляд за нею здійснював її син ОСОБА_5 (батько позивача) (Том 1 а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 (батько позивача) помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (Том 1 а.с. 11).

За життя спадкодавець ОСОБА_4 посвідчила два заповіти, а саме: 16.07.1999 року, яким все належне їй майно, жилий будинок з надвірними будівлями, земельну ділянку приватизовану (державний акт на право державної власності на землю серії ІІ-ІФ № 047828 від 16.06.1995 року) в розмірі 0,85 га заповіла ОСОБА_5 (батько позивача) (Том 1 а.с. 5); 21.03.2017 року, яким жилий будинок і господарські будівлі в даному господарстві, все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день сметі і на що вона згідно закону матиме право заповіла ОСОБА_2 (відповідач) (Том 1 а.с. 48).

Зазначені обставини також підтверджуються копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 48993387 від 06.09.2017 року, відповідно до якої заповіт ОСОБА_4 , який посвідчено 16.07.1999 року Палагицькою сільською радою Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровано 06.03.2012 року (Том 1 а.с. 45). А також Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 48996097 від 06.09.2017 року, відповідно до якого заповіт ОСОБА_4 , який посвідчено 21.03.2017 року Палагицькою сільською радою Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровано 06.09.2017 року (Том 1 а.с. 161).

Також встановлено в судовому засіданні, що секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В.П. було допущено описку в зазначенні по батькові заповідача, а саме вказано « ОСОБА_7 », а не « ОСОБА_8 », яку було виправлено та винесено відповідні зміни Івано-Франківською філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» до Спадкового реєстру, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 50922333 від 14.02.2018 року (Том 3 а.с. 63 зворот).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 06.09.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Водославської Н.В. із заявою про прийняла спадщини за законом, спадкоємцем якої міг бути її батько ОСОБА_5 , який помер до відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_6 (Том 1 а.с. 34), а 11.09.2017 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Водославської Н.В. із заявою про прийняла спадщини за заповітом (Том 1 а.с. 49).

Постановою приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Водославської Н.В. № 747/02-31 від 24.11.2017 року спадкоємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, який складено її бабусею ОСОБА_4 21.03.2017 року на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 14).

Дані обставини також підтверджуються копією спадкової справи № 167/2017 від 06.09.2017 року, заведеної приватнимо нотаріусом Тлумацького районного нотаріального округу Водославською Н.В. після смерті ОСОБА_4 (а.с. 33-61).

Отже, установлено, що ОСОБА_4 21.03.2017 року склала заповіт, яким жилий будинок і господарські будівлі в даному господарстві, все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона згідно закону матиме право заповіла ОСОБА_2 (відповідач), посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінською В.П., зареєстрований в реєстрі №8 (Том 1 а.с. 48).

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною першою і другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про нотаріат» до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Предметна компетенція органів місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій визначена Законом України «Про нотаріат». Так, у статті 37 зазначеного закону визначено, що органи місцевого самоврядування уповноважені вчиняти у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів (крім секретних).

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон), у редакції від 11 квітня 2014 року, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Відповідно до частини четвертої статті 50 Закону секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Повноваження та функціональні обов`язків секретаря Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінської В.П. щодо складення та засвідчення нотаріальних дій сторонами не осопорюється.

Судом встановлено, що на час складання оспорюваного заповіту, волевиявлення ОСОБА_4 було вільним, відповідало її внутрішній волі, вчиняючи особисте розпорядження на випадок своєї смерті спадкодавець розуміла значення своїх дій та могла керувати ними.

Зазначені обставини підтверджуються даними у судовому засіданні поясненнями свідків   ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , яким суд дав правильну оцінку.

У відповідності до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 встановлено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК України в редакції 2004 року).

 У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК України (в редакції 2004 року) за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Згідно з висловленою Верховним Судом України в постанові від 13 березня 2017 року у справі N 6-2833цс16 правовою позицією, для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Призначення експертизи у разі заявлення клопотання про її призначення хоча б однією зі сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи згідно з вимогами п. 2 ч. 1 статті 145 ЦПК України (в редакції 2004 року) є обов`язковим.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта Комунальному закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» № 08/К від 11.05.2019 року (далі Висновок) встановлено, що у зв`язку з недостатністю в медичній документації даних про психачний стан спадкодавця ОСОБА_4 та невідповідностями у встановленому діагнозі дійти відповіді на поставлені питання не виявляється можливим (Том 3 а.с. 2-8).

Отже, суд прийшов правильного висновку, що на час складання оспорюваного заповіту волевиявлення ОСОБА_4 було вільним, відповідало її внутрішній волі, вчиняючи особисте розпорядження на випадок своєї смерті спадкодавець розуміла значення своїх дій та могла керувати ними.

Доводів на спростування зазначених обставин позивачем чи його представником суду не подано.

Правильним є також висновок суду, що оспорюваний заповіт складаний у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України. Заповіт особисто підписаний заповідачем. Заповіт згідно з пунктом 5 частини першої статті 38, частини четвертої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон), у редакції від 11 квітня 2014 року, посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Камінської В.П., що підтверджується копією оспорюваного заповіту (т.1 а.с.48).

Відомості про те, що ОСОБА_4 мала такі фізичні вади, які за станом здоров`я перешкоджали їй самостійно ознайомитись зі змістом заповіту, спростовуються відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження цього та підписом заповідача. Зазначене спростовує також необхідність присутності при посвідчення цього заповіту свідків.

Оспорюваний заповіт від 21 березня 2017 року складено у двох примірниках, зареєстровано в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування - (пункти 1.8, 1.9 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування) за №8, а також відомості про нього внесено у Спадковий реєстр (стаття 57 Закону України «Про нотаріат»).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати заповіт таким, що не відповідає вимогам закону. Позивач не надав доказів того, що ОСОБА_4 особисто не підписував заповіт, що свідчило б про відсутність волі спадкодавця на його укладення. При цьому при посвідченні заповіту дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання та посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що заповіт від імені ОСОБА_4 зареєстрований в реєстрі за №61182465 06 вересня 2019 року, в той час, як заповіт посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Камінською В.П. 21 березня 2017 року, що є підставою для визнання недійсним заповіту, оскільки реєстрація заповіту у Спадковому реєстрі не залежить від волі спадкодавця, а є технічна дія, від якої не залежить зміст заповіту і дата його посвідчення. Чинні вимоги закону не встановлюють порушення термінів внесення інформації до Спадкового реєстру у зв`язку з чим не можуть бути підставою для визнання заповіту недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити  без  задоволення. Рішення  Тлумацького районного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 12 лютого 2020 року.

Судді:                                                                В.Д. Фединяк

                                                                       І.В. Бойчук

                                                                       В.А.Девляшевський