ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року           справа №200/10904/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 200/10904/19-а (головуючий суддя І інстанції – Буряк І.В., складене у повному обсязі 14 листопада 2019 року у м. Слов’янськ Донецької області) за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

                                                         ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2019 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0036074403 від 29 травня 2019 року щодо нарахування грошового зобов’язання в загальному розмірі 5 689 182,00 грн. (а.с. 4-9).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 29 травня 2019 року № 0036074403 (а.с. 177-180).

Головне управління ДФС у Донецькій області із таким судовим рішенням не погодилось, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що управлінням проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з ПДВ позивача за лютий 2019 року та згідно даних, що містяться у додатку 5 до декларації  та інформаційних базах ДФС встановлено, що підприємством включено до складу податкового кредиту лютого 2019 року суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних отриманих від ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» з періодом виписування листопад-грудень 2015 року.

Встановлений факт свідчить про порушення позивачем встановленого п. 198.6 ст. 198 ПК України 1095-денного строку на включення відповідних сум податкових накладних до складу податкового кредиту, а тому висновки відповідного акту камеральної перевірки є обґрунтованими та правомірними, а рішення таким, що підлягає скасуванню (а.с. 184-185).

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін,  з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» зареєстроване у якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за кодом 03337119, місцезнаходження юридичної особи: 84307, Донецька обл., м. Краматорськ, пров. Земляний, буд. 2, перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДФС у Донецькій області, Краматорське управління, Краматорська ДПІ; Код КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний) (а.с. 22-23).

Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2019 року, за результатами якої складено Акт від 18.04.2019 № 472/05-99-44-03-15-4/3337119 (а.с. 24-27).        

При перевірці податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 № 9051319426, даних додатку № 5 до декларації інформаційних баз даних ДФС встановлено, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» включено до складу податкового кредиту лютого 2019 суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних від ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» з періодом виписки листопад-грудень 2015 року, а саме за листопад 2015 на суму  1 939 607,57 грн.; за грудень 2015  1 853 180,75 грн.; всього  3 792 788 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України, у зв’язку із формуванням податкового кредиту лютого 2019 на загальну суму 3 792 788 грн., за рахунок податкових накладних з дати складання яких минуло 1095 днів, що призвело до завищення податкового кредиту відповідного періоду на вказану суму (рядки 10.1, 17 декларації) та відповідно порушено п. 200.1 ст.200 ПК України занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету за лютий 2019 у розмірі 3 792 788 грн.

Не погодившись із таким висновком акта перевірки, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» звернулося до ГУ ДФС у Донецькій області із запереченнями від 14 травня 2019 року № 1216/03 (а.с. 28-31), які були розглянуті та згідно відповіді податкового органу від 27 травня 2019 року № 42051/10/05-99-44-03-15-4 залишені без змін (а.с. 32-34).

29 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0036074404, яким встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 123.1. ст. 123 ПК України, у зв’язку із чим збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 5 689 182 грн. у т.ч. за основним платежем – 3 792 788 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 1 896 394 грн. (а.с. 36).

В межах процедури адміністративного узгодження позивач звернувся зі скаргою від 19 червня 2019 року № 1548/03 до ДФС України (а.с. 38-43) у результаті чого рішенням від 22 вересня 2019 року № 409555/6/99-99-11-04-02-25, скарга залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення – без змін (а.с. 44-45).

Позивач із зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстави для збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість відсутні, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки  обставини справи спростовують посилання відповідача на порушення встановленого 1095 денного строку на формування податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам,   вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються   Податковим кодексом України (далі – ПК України).
        Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних

Як вбачається з акту перевірки підприємство 20 березня 2019 року надано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2019 року № 9051319426 (а.с. 24, 46-47).

До декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року надано додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»     від 20 березня 2019 року (а.с. 49-70) за результатами аналізу якого встановлено, що товариством до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2019 року включено податкові накладні виписані ПАТ «НАК «ДОНЕЦЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»» у листопаді-грудні 2015  року.

Згідно пункту 44 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його забезпечення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

У відповідності до п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Згідно з пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Отже, право на податковий кредит у позивача, як платника податків, що застосовує касовий метод податкового обліку, виникає лише з моменту списання коштів з його банківського рахунку як оплати за поставлений йому товар, а тому він не міг використати отримані податкові накладні раніше податкового періоду, в якому відбулося таке списання.

Як вбачається з матеріалів справи  позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2019  року,  було включено податкові накладні  виписані  ПАТ «НАК «ДОНЕЦЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» у листопаді-грудні 2015  року з датою платежу  лютий 2019 року.

Щодо взаємовідносин  з ПАТ «НАК «Нафтогаз України», судом встановлено наступне.

Позивачем (покупець) та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 31 грудня 2014 року № 1625/15-БО-6 (а.с. 155-160).

Предметом договору є зобов’язання продавця передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. (пункт 1.1)

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (пункт 1.2)

На виконання вказаного договору між сторонами складено акти приймання-передачі природного газу:

від 30 листопада 2015 року за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, всього на суму 23 356 445,15 грн., у т.ч. ПДВ – 3 892 740,86 грн. (а.с. 162);

від 31 грудня 2015 року за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, всього на суму 33 273 163,44 грн.,  у т.ч. ПДВ – 5 545 527,24 грн. (а.с. 161).

30 листопада 2015 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» складено на ім’я позивача податкову накладну № 37226 на підставі договору від 31 грудня 2014 року № 1625/15-БО-6 за номенклатурою газ природній/транспортування природного газу на загальну суму 23 356 445,15 грн., у т.ч. ПДВ – 3 892 740,86 грн. (а.с. 89).

30 листопада 2015 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» складено на ім’я позивача податкову накладну № 37227 на підставі договору від 31 грудня 2014 року № 1625/15-БО-6 за номенклатурою газ природній/транспортування природного газу на загальну суму 525 295,62 грн.,  у т.ч. ПДВ –87 549,27 грн. (а.с. 90).

31 грудня 2015 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» складено на ім’я позивача податкову накладну № 43007 на підставі договору від 31 грудня 2014 року № 1625/15-БО-6 за номенклатурою газ природній/транспортування природного газу на загальну суму 33 273 163,44 грн.,  у т.ч. ПДВ – 5 545 527,24 грн. (а.с. 91)

31 грудня 2015 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» складено на ім’я позивача податкову накладну № 43009 на підставі договору від 31 грудня 2014 року № 1625/15-БО-6 за номенклатурою газ природній/транспортування природного газу на загальну суму 699 816,40 грн., у т.ч. ПДВ – 116 636,07 грн. (а.с. 92).

Вказані податкові накладні зареєстровані у ЄРПН у встановлені ПК України строки, що сторонами не заперечується.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24 липня 2018 року у справі № 905/1005/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення 136 336 620,38 гр., з яких: 74 657 076,84 грн. заборгованість, 28 798 077,21 грн. пеня, 6 136 528,38 грн. 3% річних, 26 744 937,95 грн. інфляційні втрати - задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 74 657 076,84 грн. заборгованості, 20 158 654,05 грн. пеня, 6 136 528,38 грн. 3% річних, 26 744 937,95 грн. інфляційні втрати, а також судовий збір в сумі 616 700,00 грн. В задоволенні позовних вимог у частині стягнення 8 639 423,16 грн. пені – відмовлено (а.с. 100-103). Рішення Господарського суду Донецької області від 24 липня 2018 року у справі № 905/1005/18 набрало законної сили 21 листопада 2018 року.

У матеріалах справи наявні платіжні доручення за наступним переліком: від 28 лютого 2019 року № 58499712206, від 27 лютого 2019 року № 5370394806, від 26 лютого 2019 року № 4026517706, від 27 лютого 2019 року № 5370394806, від 25 лютого 2019 року № 3752500006, від 22 лютого 2019 року № 2021367406, від 26 лютого 2019 року, від 21 лютого 2019 року № 1547496806, від 20 лютого 2019 року № 1096317006, від 20 лютого 2019 року № 1096309306, від 19 лютого 2019 року № 0611612506, від 18 лютого 2019 року № 0039969706, від 15 лютого 2019 року № 9064071306, від 14 лютого 2019 року № 8562105909, від 13 лютого 2019 року № 8107509606, від 12 лютого 2019 року № 7640889406, від 11 лютого 2019 року № 6991986106, від 08 лютого 2019 року № 5943987906, від 07 лютого 2019 року № 5410653506, від 06 лютого 2019 року № 4962445106, від 05 лютого 2019 року № 4364334106, від 04 лютого 2019 року № 3897440506, від 01 лютого 2019 року № 3164644706 (а.с. 71-81).

У графі призначення платежу у всіх перелічених платіжних дорученнях вказано договір від 16 жовтня 2018 року № 3673/18-БО-6.

15 лютого 2019 року позивачем надіслано лист № 374/20 на ім’я заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» із проханням зміни призначення платежу перерахованих сум за період з 01 лютого 2019 року по 15 лютого 2019 року на загальну суму 15 215 479,43 грн. та вважати вірним призначення платежу «Розподіл коштів за теплову енергію на виконання постанови КМУ від 18 червня 2014 року № 217 НКРЕКп № 90 від 29 січня 2019 року, реєстр на лютий 2019 у т.ч. ПДВ дог. від 31 грудня 2014 року № 1625/15-БО-6 (а.с. 86).

28 лютого 2019 року позивачем надіслано лист аналогічного змісту щодо платіжних доручень за періодом складення з 18 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року на загальну суму 7 531 090,05 грн. (а.с. 87) та щодо платіжного доручення від 20 лютого 2019 року № 1096309306 у сумі 10 160,43 грн. (а.с. 88).

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними у загальному розмірі 3 792 788,00 грн. включено до складу до складу податкового кредиту лютого 2019 року, про що свідчить рядки 10.1, 17 декларації з ПДВ за лютий 2019, додаток № 5 до декларації з ПДВ за лютий 2019 та реєстр включення ПН/РК до податкового кредиту за договором 31 грудня 2014 року № 1625/15-БО-6.

Враховуючи те, що сума коштів була стягнута з рахунків у лютому 2019 року,  періодом для відображення в податковій звітності податкового кредиту для позивача за касовим методом є саме лютий 2019 року.

З декларації позивача та розшифровки до неї вбачається, що саме у лютому 2019 року підприємством відображено податковий кредит за спірними періодами, відтак податковий кредит сформовано правомірно та  відповідно до приписів статті 198 ПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання апелянта  на порушення позивачем 1095 денного строку на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом у 2015 році, оскільки фактична сплата по ним була проведена в примусовому порядку у лютому 2019 року.

При цьому, використання 1095 денного строку на формування податкового кредиту у даному випадку призведе до позбавлення платника податків, який застосовує касовий метод, права на податковий кредит, оскільки таке право не може виникнути раніше моменту здійснення оплати за поставлений товар або надання послуг.

Таким чином, доводи податкового органу, що платник податку у разі несплати товару протягом 1095 днів з дати складення податкової накладної взагалі втрачає право на податковий кредит, є помилковими і застосуванню у спірних правовідносинах не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку,  що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області  - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 200/10904/19-а  - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання  повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2020 року.

      

 Судді                                                                                          Т.Г.Арабей

                                                                                                                І.В. Геращенко

                                                                                                        Г.М. Міронова