Справа №2а- 255\10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Колдіної О.О.
при секретарі - Плющ Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Київський міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київський міської ради (Київський міської державної адміністрації) про визнання дій неправомірними та стягнення грошової допомоги,
В С Т А Н О В И В:
позивач 04.11.2010 р. звернулась до суду з позовною заявою до Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій щодо відмови у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, передбачену ст..48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними та зобов"язання Управлінням праці та соціального захисту населення провести перерахунок та виплатити недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2006-2009 рр.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії і має 2 групу інвалідності, у зв'язку, з чим їй була призначена щорічна допомога на оздоровлення, яка виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно частини п'ятої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.
Однак, за період 2006-2009 р. їй виплачується допомога на оздоровлення в значно меншому розмірі , а саме в розмірі 120 гривень.
З приводу перерахунку виплат на оздоровлення та виплати їй зазначених сум в розмірі передбаченому Законом, вона письмово звернулась з заявою до Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, у відповідь отримала листа в якому відповідач відмовив позивачу у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення посилаючись на Постанову КМУ від 12 липня 2005 року № 562, що згідно цієї Постанови позивачу нарахована щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 120 гривень. Зазначену відмову вона вважає неправомірною.
Оскільки виплата допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС не відноситься до компетенції Управлінням праці та соціального захисту населення, яке здійснює лише нарахування зазначених сум, судом до участі у справі був залучений Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київський міської ради (Київський міської державної адміністрації)
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, з обставин, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. На виконання норм цієї статті, відповідно до програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленою постановою Верховної Ради України від 11.10.1995 р., Кабінетом Міністрів України затверджено постанову № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено розміри виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Розміри компенсаційних виплат, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836, були чинними до липня 2005 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було встановлено новий розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. Інвалідам 2 групи - 120 гривень.
Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 було визначено неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", що зупинили на 2007 рік окремі положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в той же час обсяг видатків на соціальні виплати залишився незмінним, оскільки не було внесено змін до Закону.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Державним бюджетом на 2009 рік було визначено обсяг видатків на щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Тому, підстав для призначення щорічної компенсації на оздоровлення, в розмірах, кратних мінімальній заробітній платі, Управлінням праці та соціального захисту населення не мало.
Представник відповідача Київський міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київський міської ради (Київський міської державної адміністрації) в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив, що ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України.
На підставі ст. 117 Конституції України та ст.ст. 62, 67 Закону, Кабінет Міністрів України видав Постанову від 12.07.2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановив такі розміри щорічної допомоги на оздоровлення, а саме: учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інвалідам 2 групи - 120 грн.
Відповідно ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Статтею 73 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп деякі положення статей Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" визнані неконституційними.
Однак, стаття 73 Закону України "Про Державний бюджет на 2008" є конституційною.
Статтею 71 Закону України "про Державний бюджет на 2009 рік" визначено, що Кабінет Міністрів України визначає розмір соціальних виплат, які залежать від розміру мінімальної заробітної плати, в межах бюджетних асигнувань.
Також, відповідач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, були чинними нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги на оздоровлення (а саме - Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України "Про Державний бюджет на 2007 рік", Закон України "Про Державний бюджет на 2008 рік", Закон України "Про Державний бюджет на 2009 рік").
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Отже, відповідач вважає, що Центр на період виплати не допустив порушення законодавства, оскільки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також постановою КМУ від 12.07.2005 р. № 562.
Строків оформлення документів ( тижневий термін пп. 4.3. Положення ) на виплату щорічної допомоги на оздоровлення Центром не було порушено, виплата зазначеної допомоги проведена шляхом перерахування коштів на рахунок позивача вчасно ( за 2006 р. - 14.03.2006 р. в розмірі 120 гривень, за 2007 р. - 06.03.2007 р. в розмірі 120 грн., за 2008 р. - 20.02.2008 р. в розмірі 120 гривень, за 2009 р. - 05.03.2009 в розмірі 120 гривень).
Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на норми ст..99 КАС України щодо строків звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи та просила при вирішенні спору застосувати ст..100 КАС України.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відноситься до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, вона має 2 групу інвалідності.
Згідно абзацу 2 ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії в розмірі п'ять мінімальних заробітних плат, виплачується громадянам за місцям їх проживання органами соціального захисту населення.
Відповідно до ч.ч. 6,7 ст. 48 Закону, виплати, зазначені в статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
На підставі ст. 117 Конституції України та ст.ст. 62, 67 Закону, Кабінет Міністрів України видав Постанову від 12.07.2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановив такі розміри щорічної допомоги на оздоровлення, а саме: учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідам І, П групи - 120 грн; учасникам ліквідації наслідків аварії 2 категорії - 100 гривень: інвалідам III групи - 90 грн; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році - 75 грн.
Відповідно ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Судом встановлено, що допомога на оздоровлення в 2006 р. була виплачена позивачу в розмірі 120 гривень, тобто в межах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. зупинення дії ст.. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Допомога на оздоровлення ОСОБА_1 в 2007 р. була виплачена 06.03.2007 р. в розмірі 120 гривень, відповідно до нарахувань, проведених Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації,що буди здійснені до прийняття рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. на підставі нормативного акту, що діяв на момент нарахування.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було визначено обсяг видатків на щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Судом встановлено, що позивачу була виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2008 р. -20.02.2008 р. в розмірі 120 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008, було визнано неконституційними положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", що призупинили на 2008 рік окремі положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастроф", а саме щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно з ст..152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки, допомога на оздоровлення позивачу була нарахована і виплачена до прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за № 10-рп/2008, суд вважає, що дії відповідачів були правомірними в частині нарахування і виплати допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Не може бути задоволена вимога позивача про визнання дій відповідачів щодо відмови у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в 2009 р., передбачену ст..48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними, та зобов"язання Управлінням праці та соціального захисту населення провести перерахунок та виплатити недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік з наступних підстав.
Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, встановлено ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".
Статтею 71 цього Закону надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Таким чином, на період дії правовідносин, які є предметом спору в цій справі, наявні два нормативно-правові акти: Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір державної соціальної допомоги.
Вирішуючи питання про колізію норм вказаних законів, що мають однакову юридичну силу, суд виходив з пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України де зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Згідно частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року N 26-рп/2008 зазначено, що згідно частини другої статті 95 Конституції України ( 254к/96-ВР ) виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків і вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Положення Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" на момент розгляду даної справи, а також на момент проведення виплат позивачу, були чинними і не визнавалися неконституційним.
Судом достовірно встановлено, що відповідачами були здійснені нарахування і виплати позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідного до бюджетного призначення та у розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік".
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись , Законами України, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", ст. ст. 2, 4, 8, 17, 71, 72, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Київський міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київський міської ради (Київський міської державної адміністрації) про визнання дій неправомірними та стягнення грошової допомоги - відмовити.
Постанова може бути оскаржена протягом місяця.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя