Справа № 2-1886/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 квітня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.02.1998 між позивачем і відповідачем укладено шлюб. Проте згодом вони почали віддалятися один від одного і це призвело до того, що в подальшому спільне життя у них не склалося: вони постійно сваряться, не можуть знайти спільної мови. Через розбіжність у поглядах на життя спільне проживання сторін, існування сім’ї та збереження шлюбу виявилося неможливим. Шлюбні стосунки фактично припинилися з вересня 2009 року і з цього часу спільного господарства вони не ведуть. У зв’язку з цим позивач просить розірвати шлюб, укладений з відповідачем.

У попередньому судовому засіданні позивач підтримав свій позов та просив його задовольнити з підстав, наведених у позові.

Відповідач у попередньому судовому засіданні позов визнала у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у шлюбі з 14.02.1998, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку, та про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 161 (а.с. 5).

Від шлюбу вони мають сина – ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження № 330101, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного району м. Києва 09.02.1999 (а.с. 4).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, збереження шлюбу і примирення між ними не можливе. Сторони дійшли згоди, що їх син проживатиме разом з матір’ю, спору між ними щодо поділу спільного майна на сьогоднішній день немає.

Повно та всебічно з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову та встановивши, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 112, ч. 2 ст. 114 СК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 130, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 14 лютого 1998 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку за актовим записом № 161, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 гривень 50 копійок судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_1 при оформленні свідоцтва про розірвання шлюбу державне мито в розмірі 17 гривень на користь держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий