Справа №2-42/10р.

                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого – судді                                Цокол Л.І.

при секретарі                                                          Бєлоус В.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки, позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в м. Києві, за участі третіх осіб Шостої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 про усунення порушень права власності, зобов’язання внести зміни у правовстановлюючі документи, позовом ОСОБА_3 до Головного управління юстиції в м. Києві , за участі третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання частки земельної ділянки спадковим майном та про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, позовом ОСОБА_3 до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, за участі третіх осіб ОСОБА_1, Головного управління юстиції в м. Києві про визнання майна спадковим майном,  

                                  В С Т А Н О В И В :

             Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду і просить визнати дії Шостої Київської державної нотаріальної контори протиправними, зобов’язати державного нотаріуса Шостої Київської державної нотаріальної контори внести зміни у свідоцтва про право на спадщини за законом, які були видані 11 квітня 2008 року і зареєстровані у реєстрі за №№9-1506,9-1514 шляхом виключення зі спадкового майна, на яке були видані свідоцтва гаража під літ. «Б» та сараю під літ. «Г» ,і як наслідок, внести зміни  в оцінку спадкового майна. Вимоги позову обґрунтовані тим, що при видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, державним нотаріусом не було враховано договір дарування від 30 червня 1988 року, відповідно до якого її батько ОСОБА_4 подарував 1/6 частину жилого будинку та надвірні будівлі позивачу. Останнє стало підставою для включення надвірних будівель - гаража під літ. «Б» та сараю під літ. «Г»  до складу спадкового майна.

             Позивач ОСОБА_1 також звернулась до суду і просила поділити житловий будинок АДРЕСА_1 в натурі між власниками та виділити у власність приміщення у відповідності до наданого варіанту, поділити земельну ділянку, на якій розміщено житловий будинок в натурі між власниками у відповідності до їх часток у праві приватної власності на будинок. В подальшому позивач змінила вимоги і на даний час  просить виділити їй, ОСОБА_1 наступні приміщення за технічним планом, а саме : приміщення 2-1 загальною площею 8,2 кв. м., приміщення 2-2  загальною площею 7,7 кв. м., приміщення 2-3 загальною площею 8,2 кв. м., приміщення 2-4  загальною площею 15,6 кв. м., приміщення 1-7 загальною площею 15,6 кв. м.; визначити порядок користування приміщеннями: приміщення 1-1(веранда) загальною площею 11,1 кв. м., приміщення 1-2 (санвузол) загальною площею 2,4 кв. м., приміщення 1-3 (коридор) площею 6,6 кв. м., приміщення 1-6 (кухня) загальною площею 9,3 кв. м. надавши їх в спільне користування ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2; надвірні будівлі : гараж літ. «Б», сарай літ. «Г» (відповідно до договору дарування від 30.06.1988р.)виділити ОСОБА_1;  ворота,огорожу (1-4), дворовий водопровід виділити в спільне користування; стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію з врахуванням її ідеальної долі в праві власності на будинок АДРЕСА_1, поділити земельну ділянку між власниками у відповідності до їх часток у праві власності на будинок. Для розподілу земельної ділянки в натурі виділити ОСОБА_1 земельну ділянку, що відповідає 0,0170га, яка представляє собою одну компактну ділянку з ізольованим в’їздом у двір на якій розташовані надвірні будівлі «Б» і «Г», які належать ОСОБА_1 згідно договору дарування від 30.06.1988р.

             ОСОБА_3 звернулась до суду із вимогами до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації  і просить визнати самовільно добудовані приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1 загальною площею 16,6 кв. м. спадковим майном та визнати її право на спадщину за законом ? частини добудованих  приміщень, а саме 8,3 кв. м., як спадкоємця ОСОБА_4 за законом. Вимоги позову обґрунтовані тим, що за час життя її батьком ОСОБА_4 були добудовані приміщення, а саме тамбур -1,4 кв. м., підсобне приміщення – 8,2 кв. м., кімната 7 кв. м., які не увійшли до складу спадкового майна.

              ОСОБА_3 також звернулась до суду із вимогами до Головного управління юстиції в м. Києві і просить визнати частку земельної ділянки, розташованої в м. Києві на території м. Києва у Печерському районі на АДРЕСА_1  спадковим майном після смерті померлого ОСОБА_4, та зобов’язати Головне управління юстиції в м. Києві в особі Шостої Київської державної нотаріальної контори внести зміни до свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3, включивши до складу майна перерахованого у свідоцтві ? частку земельної  ділянки, розташованої в м. Києві на території Печерського району м. Києва на АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю. Вимоги обґрунтовані тим, що її батьку ОСОБА_4 на праві спільної приватної власності належала земельна ділянка загальною площею 0,0279 га.  Вказана земельна ділянка належить крім померлого ОСОБА_4, на праві спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Частки кожного із співвласників, на погляд позивача ОСОБА_3,  є рівними, а отже частка померлого ОСОБА_4 складає 0, 0093 га, а її частка як спадкоємиці -1/2 в розмірі 0,00465 га.

                 Позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, вимоги позивача ОСОБА_3 не визнала з підстав їх необґрунтованості.

                Відповідач ОСОБА_3 вимоги ОСОБА_1 не визнала, вказуючи на їх безпідставність, посилаючись при цьому на висновок судової будівельно-технічної експертизи згідно якого поділ житлового будинку в натурі між співвласниками є неможливим. В задоволенні вимог просила відмовити. Свої вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовних заявах.

                Представник Головного управління юстиції в м. Києві заперечувала проти задоволення вимог позивача ОСОБА_1 щодо  визнання дій Шостої Київської державної нотаріальної контори протиправними та  зобов’язання  державного нотаріуса Шостої Київської державної нотаріальної контори внести зміни у свідоцтва про право на спадщини за законом, які були видані 11 квітня 2008 року і зареєстровані у реєстрі за №№9-1506,9-1514 шляхом виключення зі спадкового майна, на яке були видані свідоцтва гаража під літ. «Б» та сараю під літ. «Г» ,і як наслідок, внести зміни  в оцінку спадкового майна. Представник звертала увагу суду на тому, що державним нотаріусом спадкове майно визначено вірно, враховуючи те, що під час дарування ОСОБА_4 своїй дочці ОСОБА_1 відчужувалась саме 1/6 частини житлового будинку та надвірних будівель, а не окремо частина будинку та надвірні будівлі, як окреме майно.  Вимоги позивача ОСОБА_3  щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, представник залишила на розсуд суду, зазначивши про те, що державний нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину лише на виділену частку в спільному майні померлого спадкодавця. Оскільки частка в спільній власності ОСОБА_4 щодо земельної ділянки  не виділена, державний нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину щодо цього майна.

                 Печерська районна в м. Києві державна адміністрація свого представника для участі в розгляді справи не направила, письмових заперечень по суті спору не подала.    

                 Суд   вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_3, яка одночасно представляє інтереси ОСОБА_2,  її представника ОСОБА_6, представника відповідача ГУЮ в м. Києві Даценко Т.М., допитавши свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, дослідивши письмові докази надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, прийшов до наступного висновку.

               Відповідно до ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені вказаними нормами закону, а також можуть захищені іншими, що встановлені договором або законом.

             Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

              Під час судового розгляду встановлено наступне.

              ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними сестрами - спадкоємцями  померлого  ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4

              ОСОБА_4 був власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1  відповідно до свідоцтва про право на спадщину. На час прийняття спадщини житловий будинок був розташований на земельній ділянці розміром 270 кв. м., житловою площею 37,9 кв. м. , а також будівлі : вбиральня, споруди.

             14 березня 1988 року рішенням виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів №130/1 за ОСОБА_4 було визнано право власності на прибудовані приміщення до будинку АДРЕСА_1 : веранда (2-1) пл..8,2 кв. м., передня (2-2) пл.. 7,7 кв. м., житлова кімната(2-3) пл..8,2 кв. м., а також побудовані сарай та переобладнаний під гараж сарай.  

              30 червня 1988 року ОСОБА_4  подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 . При цьому  в користування ОСОБА_1 було передано житлову кімнату площею 8,2 кв. м., (2-3), передня площею 7,7 кв. м., (2-2), веранда площею 8,2 кв. м. (2-1). Дар оцінено в сумі 1 171 крб. Оцінка всього майна склала 7 808крб.

              26 грудня 1991 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 прийняла в дар 18/100 частин жилого будинку, що знаходиться  в АДРЕСА_1. Жилий будинок дерев’яний, загальною площею 37,9 кв. м., розташований на земельній ділянці розміром 270 кв. м.  та вбиральня літ «В», споруди.

             16 лютого 2000 року  ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 видано державні акти на право приватної  власності на землю. Акти видані  на підставі рішення Київської міської ради від 07 липня 1998 року. Земельна ділянка розміром 0, 0279 га, розташована в АДРЕСА_1  передана   для будівництва та обслуговування жилого будинку , господарських будівель  у спільну приватну власність  зазначених осіб.  

              11 квітня 2008 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в спадщину 127/600 частин житлового будинку АДРЕСА_1.    ОСОБА_3 також отримала в спадщину за законом 127/600 частин  житлового будинку виходячи з рівності спадкоємців за законом.

              За заповітом ОСОБА_1 11 квітня 2008 року перейшло право власності на 23/100 частини цього ж будинку.

              Частки кожного  в домоволодінні та спорудах складають відповідно: ОСОБА_1-365/600; ОСОБА_2-108/600; ОСОБА_3-127/600.

              Під час розгляду справи в суді проведено судову будівельну технічну експертизу, згідно висновку №218  від  20 серпня 2009 року, існуючий порядок користування будинком АДРЕСА_1 сторонами по справі не відповідає часткам співвласників будинку за правовстановлюючими документами. Поділ  зазначеного будинку  між ОСОБА_1, ОСОБА_2  та ОСОБА_3, частки яких 365/600, 108/600 та 127/600 з утворенням  трьох квартир, які б відповідали діючим нормам практично неможливо. Навіть неможливий поділ будинку для утворення двох квартир, які б відповідали діючим нормам. Конфігурація земельної ділянки та розташування споруд на ділянці не дають  можливості не тільки поділити будинок в натурі з утворенням навіть двох квартир, але й провести прибудови до будинку, в яких слід розташувати підсобні приміщення без повної реконструкції – зносу існуючих споруд і будівництва нового будинку та надвірних споруд.

            Відповідно до ст. 86 Земельного кодексу України  земельна ділянка  може знаходитись  у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

             Відповідно до ст.88 вказаного кодексу володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності , здійснюється  за згодою всіх  співвласників згідно з договором , а у разі недосягнення згоди – у судовому  порядку.  

            Суд оцінивши усі вище встановлені обставини справи прийшов до переконання про неможливість задоволення   позовних вимог кожного з позивачів.

             Відповідно до ст. 132 ЦК України (1963р.)приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв’язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо  в договорі або в законі не встановлено інше.

             Відповідно до ст. 186 ЦК України (2002р.) річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов’язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

             Позивач ОСОБА_1 вказуючи на протиправність державного нотаріуса по включенню надвірних будівель - гаража під літ. «Б» та сараю під літ. «Г»  до складу спадкового майна, зазначає, що під час дарування 1/6 частки житлового будинку, їй було подаровано надвірні будівлі в цілому.  При цьому такі посилання позивача є безпідставними, оскільки договором дарування позивачу було подаровано 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями, а отже у власність  позивача перейшли не надвірні будівлі як окремі споруди, а лише їх 1/6 частка, оскільки іншого договором не встановлено.  

             Відповідно до ст.358ЦК України співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

            Відповідно до ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

             Позивач ОСОБА_1 вказуючи на зазначені норми ЦК України  просить виділити їй приміщення закріплені за квартирою АДРЕСА_1  та надвірні будівлі, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в грошовому виразі компенсацію за неможливість використовувати спільні приміщення ОСОБА_1 та компенсацію частки земельної ділянки .  При цьому позивач просить  визначити порядок користування приміщеннями : веранда 1-1 площею11,1 кв. м., санвузол 1-2 площею 2,4 кв. м., коридор 1-3 площею 6,6 кв. м., кухня 1-6 площею 9,3 кв. м., ворота та огорожу  виділити (надати ) в спільне користування, земельну ділянку поділити відповідно до часток у праві власності на будинок.

             Зазначені вимоги позивача ОСОБА_1 є суперечливими між собою,  що переконує суд в їх необґрунтованості.  Відповідно до цивільно-процесуального законодавства  кожна сторона на власний розсуд розпоряджається своїми правами. При цьому суд розглядає вимоги сторін в межах заявлених ними вимог на підставі наданих сторонами доказів.  

             Згідно  експертного висновку поділ будинку без зміни його цільового призначення  є неможливим. Зазначене виключає можливість виділ у натурі частки позивача ОСОБА_1  із спільного майна, та передбачає,  можливість встановлення порядку володіння та користування спільним майном, з виплатою відповідної матеріальної компенсації у разі неможливості  володіння та користування частиною спільного майна.  

             Між сторонами фактично існує порядок володіння та користування спільним майном, про що зазначається у висновку судової будівельно-технічної експертизи, а саме позивач ОСОБА_1 користується приміщеннями квартири №2, до складу якої входять 2-1 веранда площею 8,2 кв. м., 2-2 передпокій площею 7,7 кв. м., 2-3 житлова кімнати площею 8,2 кв. м. , відповідач ОСОБА_2 і ОСОБА_3 квартирою №1, до якої входять приміщення :1-1 веранда площею 11,1 кв. м., 1-2 санвузол площею 2,4 кв. м., 1-3 коридор площею 6,6 кв. м., 1-4 житлова кімната 9,1 кв. м., 1-5 житлова кімната 11,6 кв. м., 1-6 кухня 9,3 кв. м., 1-7 житлова кімната 15,6 кв. м.  

             При цьому позивач ОСОБА_1 просить встановити такий  порядок володіння та користування спільним майном, відповідно до якого приміщення 1-1,1-2,1-3,1-6 залишити в спільному користуванні.

             Позивачем ОСОБА_1 зроблено розрахунок грошової компенсації на власний розсуд, з одночасним встановленням порядку спільного користування вказаними приміщеннями.

             Суд зазначає, що запропонований позивачем варіант встановлення порядку користування і володіння з одночасною виплатою грошової компенсації  буде порушувати права відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_2, оскільки таким чином позивачу надається можливість користуватись спільним майном та одночасно виплачується грошова компенсації за неможливістю її використання.

              Поділ земельної ділянки можливий лише без шкоди її раціонального призначення. Під час судового розгляду суду не було надано доказів такої можливості.

              Відповідно до ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами  цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

             Отже вимоги позивача про поділ житлового будинку та земельної ділянки, визначення порядку користування та стягнення грошової компенсації  є такими, що не можуть бути задоволені, оскільки обраний  нею спосіб захисту цивільного права у разі його задоволення призведе до порушення прав інших  співвласників.

              Відповідно до ст.42 Земельного кодексу України (редакції 1990 р.) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі  та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об’єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю споруду.  Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв’язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою.

               Відповідно до ст. 89 Земельного кодексу України (редакції 2002р.) поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника , може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

              Відповідно до ст.121 цього ж кодексу громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок  із земель державної або комунальної власності в містах для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель  і споруд (присадибна ділянка)- не більше 0,10 га.

             Під час судового розгляду було встановлено, що на момент безоплатної передачі ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як співвласникам житлового будинку, розташованого в м Києві по АДРЕСА_1 земельної ділянки  розміром 0,0279га в спільну власність , кожний з них мав відповідну частку в спільній власності на даний будинок з надвірними будівлями.

              Отже вимоги позивача ОСОБА_3 про визначення  частки земельної ділянки  виходячи з  їх рівності суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки  їх частки земельної ділянки пропорційні розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю споруду.  

            Згідно висновків і рекомендацій будівельної лабораторії  КП «Київжитлоспецексплуатація» викладених  в акті №154/46 від 21.03.2008р. , несучі і огороджуючи конструкції обстежуваної квартири АДРЕСА_1, прибудов літ. а3, а4 та надбудови а5 знаходяться в задовільному  технічному стані по несучій здатності. Обстежувані споруди прибудов  літ. а3, а4 та надбудови а5 придатні для експлуатації за призначенням. Під час обстеження будинку було з’ясовано зі слів мешканців квартири №2, що вказані прибудови та перепланування існуючих технічних рішень були проведені в 1997 році. Так, була демонтована внутрішня  міжкімнатна дерев’яна перегородка. За рахунок цього кімнати площами 7,7 та 8,2 з’єднані в одне приміщення із площею 15,4 кв. м.  та  самовільно добудовані прибудови літ. а3, а4 та надбудови а5.

             Відповідно до ст.119 ЦК України (редакції 1963р.) коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок  збільшить в ньому за свій рахунок  корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників  і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщення в ньому підлягають відповідній зміні.

            Під час судового розгляду було встановлено, що під час дарування ОСОБА_4 1/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями  в користування ОСОБА_1 було передано житлову кімнату площею 8,2 кв. м., (2-3), передня площею 7,7 кв. м., (2-2), веранда площею 8,2 кв. м. (2-1).  Перепланування,  прибудови  літ. а3, а4 та надбудови а5 були здійсненні саме у вказаних приміщеннях.

            Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 вказувала на те, що саме вона здійснювала прибудови та надбудови частини житлового приміщення, оскільки саме в її користуванні вони знаходились.

            Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 щодо здійснення прибудови померлим ОСОБА_4, оскільки цим особам достовірно не відомо ким саме здійснювалися витрати на будівництво.

             В даному випадку суд зазначає, що з урахуванням встановленого порядку користування, відсутності згоди інших співвласників, визнати зазначені прибудови та надбудову спадковим майном та відповідно визначити частку спадкоємця ОСОБА_3 є неможливим.    

                          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86,88,120,121Земельного кодексу України, ст.ст. 13,15,16,186,358,364,377 ЦК України, ст.ст. 8,10,60,88,208,212,213,214,215 ЦПК України, суд –                            

                                      В И Р І Ш И В  :  

               Позовні вимоги  ОСОБА_1  до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки, позовні вимоги  ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в м. Києві, за участі третіх осіб Шостої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 про усунення порушень права власності, зобов’язання внести зміни у правовстановлюючі документи, позовні вимоги  ОСОБА_3 до Головного управління юстиції в м. Києві , за участі третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання частки земельної ділянки спадковим майном та про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги  ОСОБА_3 до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, за участі третіх осіб ОСОБА_1, Головного управління юстиції в м. Києві про визнання майна спадковим майном,  - залишити без задоволення.

               Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти  діб та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти діб.

Суддя