КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1878/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року м. Київ

Справа № 756/1499/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Диби О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрхімтрансаміак», третя особа - Шліхта Валентин Михайлович про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У лютому 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Укрхімтрансаміак», третя особа - Шліхта В.М. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 08.01.2019 року його було звільнено із займаної посади заступника директора з операційних питань у зв`язку із скороченням штату працівників. Позивач вважає таке звільнення незаконним, оскільки жодних змін в організації виробництва і праці на підприємстві не відбулось, кількість заступників та їх функціональні обов`язки залишились аналогічними попередній організаційній структурі, протягом періоду з моменту погодження нової організаційної структури підприємство працевлаштувало нових працівників, яких в подальшому було призначено на посади заступників директора.

Крім того вказує, що при його звільненні було допущено ряд порушень, які також призвели до його незаконності, зокрема, звільнення у зв`язку зі скороченням та реорганізацією відбувалось за фактичної відсутності такої процедури, порушено порядок отримання згоди на звільнення у профспілки підприємства та не отримано погодження на звільнення у Всеукраїнської профспілки працівників трубопровідного транспорту, не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, умисно не пропонувались посади, які рівнозначні досвіду та кваліфікації позивача.

Зважаючи на вказані обставини, просив визнати його звільненням незаконним, скасувати наказ про його звільнення та поновити його на роботі з 08.01.2019 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, який на день подання позову становив 96 089 грн. 07 коп., а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди позивач виходив з того, що протягом усієї процедури звільнення та після цього йому було завдано душевних страждань, які виразились у тому, що йому, як людині з відповідною кваліфікацією, досвідом роботи, знаннями та з огляду на роботу позивача протягом останніх 20 років на керівних посадах великих промислових вітчизняних та закордонних підприємств, з метою приниження його честі та гідності пропонувалися посади охоронника та прибиральника. Крім того, з боку адміністрації відповідача чинилися дії щодо блокування електронних карток позивача, недопущення його до приміщення адміністрації, що також завдавало душевних страждань. Як зазначає позивач, внаслідок того, що він залишився без роботи, без можливості забезпечувати себе та непрацюючу дружину, у нього порушився сон, постійно підвищується тиск, порушилось нормальне звичне спілкування у сім`ї та з друзями, вказаним звільненням завдано непоправної шкоди його діловій репутації, значно знизився рівень його престижу, чим завдано тяжких та глибоких душевних страждань.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з операційних питань Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» з 08 січня 2019 року.

Стягнуто з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 857 764 грн. 97 коп.

Стягнуто з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 41 730 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, в.о. директора Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» - Немчинов М.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити,посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує, що посада позивача скорочена, тобто посада взагалі була відсутня у новому штатному розкладі, відповідно порівняння характеристик не мало здійснюватись відповідачем. Більш того, чинне законодавство про працю встановлює обов`язок роботодавця запропонувати працівнику при вивільненні іншу посаду відповідно кваліфікації та досвіду працівника, а оцінку зазначених факторів залишає на розсуд роботодавця. Наявність вищої освіти, тривалість роботи працівника на одному підприємстві не є безумовним доказом рівня кваліфікації працівника, оскільки рівень кваліфікації визначається на підставі фактичних даних, що характеризують якість, обсяг і складність виконуваної роботи.

При вирішенні питання про звільнення позивача адміністрацією відповідача був проведений аналіз кваліфікації працівника і продуктивності праці, в тому числі була врахована поведінка позивача і його відношення до трудових обов`язків, та адміністрація підприємства, вирішуючи питання щодо переважного права, виходила із принципу передбачливості, забезпечення збереження державного майна і запобігання його втраті. В тому числі, адміністрацією було враховано, що на підставі наказу № 50-к-о від 03.04.2015 року ОСОБА_1 було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого часу) без поважних причин. З вищевказаним наказом позивач погодився, вважав його законним, оскільки наказ не оскаржувався та судових рішень з даних питань не існує.

Крім того, відносно ОСОБА_1 були розпочаті кримінальні провадження, які стосуються дій, що вчинялись позивачем під час виконання обов`язків директора підприємства та оголошено про підозру у вчиненні злочину.

Вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що обсяг повноважень та обов`язків нових заступників директора у порівнянні з посадовими обов`язками позивача не змінився, оскільки судом не було у повному обсязі досліджено та проаналізовано обсяг повноважень та обов`язків позивача та іншого працівника, зазначивши у судовому рішенні єдину схожість - що до підпорядкування заступника директора з економіки та фінансів належить планово-економічна служба та служба з питань планування виробничої діяльності. Суд не дослідив у повному обсязі посадові інструкції, а також не взяв до уваги пояснення представника відповідача, що у останніх відрізняються функціональні обов`язки, що є суттєвим показником.

Вказує, що позивачу була надана відповідна службова характеристика від 15.08.2018 року для надання до матеріалів кримінального провадження, по якому позивач є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Вважає, що службова характеристика не с належним доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування за позовом про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, про що відповідачем зазначалось під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Вважає, що покази свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є належними та допустимим доказами, оскільки вони є зацікавленими особами по даній справі.

Крім того, позивач, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, не зазначає у позовній заяві, яких саме моральних чи фізичних страждань, або втрат не майнового характеру він зазнав, і якими доказами це підтверджується.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що відповідачем не було проведено фактичну реорганізацію та фактичного скорочення працівників підприємства не відбувалось, оскільки на підприємство приймались нові працівники та призначались на посади заступників директора, а позивачу такі посади запропоновано не було. Було порушено отримання згоди профспілковим комітетом, а надана ним в подальшому згода є формальною. Таким чином, відповідачем при звільненні позивача було порушено ст.ст. 40, 49-2, 43 КЗпП України.

Звертає увагу на те, що жодних змін в організації виробництва і праці не відбулось, жодної реорганізації підприємства не відбулось, а фактично відбулась формальна зміна назв посад, про що підтвердили свідки у справі та визнав представник відповідача. В судовому засіданні фактично представник відповідача підтвердила, що позивача було звільнено поза межами встановлених законом процедур без наявності на те законних підстав, керуючись одноосібно прийнятим керівником рішенням. Крім того, порушення відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні позивача підтвердили свідки, допитані в судовому засіданні. Також судом правильно встановлено, що відповідно до штатних розписів за 2017-2018 роки кількість працівників на підприємстві фактично не змінилась, що означає, що жодного скорочення не відбувалось.

Зазначає, що посилання відповідача на обставини звільнення позивача у 2015 році не можуть заслуговувати на увагу, оскільки не стосуються спірних правовідносин. Крім того, у законодавстві відсутня така підстава для звільнення як повідомлення особі про підозру, відтак такі обґрунтування з боку відповідача нібито законності звільнення додатково свідчать про протиправність його дій та безпідставність звільнення позивача.

В судовому засіданні представник відповідача Молічева Ю.К. підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа Шліхта В.М. в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом №44-к-о від 14.03.2017 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду радника директора ДП «Укрхімтрансаміак» (т.1 а.с.124). Наказом ДП «Укрхімтрансаміак» №216-к-о від 07.07.2017 року позивача переведено на посаду заступника директора з операційних питань (т.1 а.с.125).

Згідно з посадовою інструкцією заступника директора з операційних питань (т.1 а.с.24-27), затвердженою наказом в.о. директора ДП «Укрхімтрансаміак» Трегубенка І.В., заступник директора з операційних питань забезпечує розвиток підприємства, виконання комплексних, галузевих програм розвитку підприємства, здійснює матеріально-технічне та фінансово-господарське забезпечення підприємства, забезпечує законність при здійсненні підприємством господарської діяльності. На посаду заступника директора з розвитку та правових питань призначається особа з повною вищою освітою (магістр, спеціаліст), післядипломна освіта у галузі управління. Стаж роботи на керівних посадах не менше 5 років.

Листом №640 від 30.05.2018 року ДП «Укрхімтрансаміак» просило Міністерство економічного розвитку та торгівлі України погодити організаційну структуру підприємства, оскільки за результатами аналізу функцій та завдань було виявлену низку негативних факторів, які не дозволяють на належному рівні організувати роботу підприємства, зокрема, дублювання функцій різними структурними підрозділами, виконання ними непритаманних їм завдань, неефективність прийняття управлінських рішень у зв`язку з недосконалістю організаційної структури, координація роботи окремого структурного підрозділу декількома заступниками директора, надання заступнику директора повноважень, які не віднесено до видів діяльності, передбачених статутом підприємства (т.1 а.с.73).

Згідно з наказом ДП «Укрхімтрансаміак» №172 від 12.10.2018 року затверджено організаційну структуру підприємства, погоджену Міністерством економічного розвитку та торгівлі України листом №3241-10/23854-08 від 04.06.2018, яка введена в дію з 12.10.2018 (т.1 а.с.90 -91).

Вказаним наказом визначена втрата чинності попередньою організаційною структурою підприємства, затвердженою наказом №34 від 01.03.2018 року, якою була передбачена посада заступника директора з операційних питань, якому підпорядковувалася служба моніторингу цін та проектно-кошторисної документації, служба закупівель та планово-економічна служба (т.1 а.с. 88,89).

Наказом ДП «Укрхімтрансаміак» №174 від 12.10.2018 року затверджено новий штатний розпис працівників головного підприємства ДП «Укрхімтрансаміак» в новій редакції (т.1 а.с.119 -123), з якого вбачається, що посада заступника директора з операційних питань відсутня.

06 листопада 2018 року позивача було повідомлено про затвердження нового штатного розпису та запропоновано перелік посад для переведення (т. 1 а.с.37,38-39), а також попереджено про звільнення з 08.01.2019 року у разі відмови від пропозиції. У повідомленні міститься зауваження позивача про незгоду з ним внаслідок порушення чинного законодавства при проведенні процедури звільнення.

Зі списку вакансій для переведення вбачається, що позивачу були запропоновані посади некваліфікованих робітників та посади нижчої ланки керівництва наявні у м. Лозова та м. Куп`янськ Харківської області, м. Горлівка Донецької області , м. Миколаїв та м. Южне Одеської області, та, зокрема, одна посада охоронника у м. Києві.

Первинна профспілкова організація ДП «Укрхімтрансаміак» Всеукраїнської профспілки працівників трубопровідного транспорту України листом №7 від 17.10.2018 року, адресованим голові Всеукраїнської профспілки працівників трубопровідного транспорту, просило погодити можливе звільнення позивача з займаної посади.

Листом №1605 від 14.12.2018 року ДП «Укрхімтрансаміак» просило профспілковий комітет ДП «Укрхімтрансаміак» надати згоду на звільнення позивача з посади заступника директора з операційних питань за п.1 ст.40 КЗпП України 08.01.2019 року. Звільнення позивача було погоджено Всеукраїнською профспілкою працівників трубопровідного транспорту відповідно до листа, який міститься в матеріалах справи (т.2 а.с.16).

Наказом ДП «Укрхімтрансаміак» №3-к-о від 08 січня 2019 року позивача ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України з 08 січня 2019 року (т. 1 а.с.36).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відповідно до штатних розписів підприємства (т. 1 а.с.92-123), затверджених наказами №232 від 09.10.2017 року , №35 від 01.03.2018 року, №56 від 30.03.2018 року, №149 від 27.09.2018 року, №174 від 12.10.2018 року кількість працівників на підприємстві з жовтня 2017 по жовтень 2018 фактично не змінилася.

При цьому обсяг повноважень та обов`язків нових заступників директора у порівнянні з посадовими обов`язками позивача не змінився. Так, зокрема, до підпорядкування заступника директора з економіки та фінансів належить планово-економічна служба та служба з питань планування виробничої діяльності (т. 1 а.с.91).

Також суд першої інстанції вважав, що відповідачем не було доведено тієї обставини, що позивач за своїми професійними навичками не відповідав вимогам до нововведених посад заступників директора. Стороною відповідача не спростовано тієї обставини, що нововведена посада заступника директора з економіки та фінансів та посада заступника директора з операційних питань, мають функціональні відмінності, які не може виконувати позивач, виходячи із його фаху та професійних навичок. В той час, як сторона позивача посилалася на їх фактичну ідентичність та на це вказували допитані в судовому засіданні свідки.

Окрім того, з додаткових пояснень відповідача (т.2 а.с. 114 - 118) вбачається, що при вирішенні питання про переважне право на залишення позивача на роботі відповідачем був проведений аналіз кваліфікації працівників їх праці. Зокрема, відповідачем було враховано наявність звинувачень позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. ст. 191, 364 КК України за дії, які начебто були вчинені ним при виконанні своїх посадових обов`язків. Також сторона відповідача вказувала на те, що вирішуючи питання переважного права залишення на роботі відповідач керувався тим, що за своєю службовою характеристикою (наявність двох підозр у вчиненні кримінальних правопорушень) кваліфікацією та продуктивністю праці позивач поступився іншому працівнику.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься позитивна характеристика позивача - заступника директора з операційних питань ДП «Укрхімтрансаміак», ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта вища, за фахом - гірничий інженер - механік (за підписом в.о. директора ДП «Укрхімтрансаміак» В. Шліхти від 15.08.2018) (т.1 а.с. 75-76), яка не була врахована при звільненні позивача.

Доказів проведення будь - якого порівняння кваліфікації та продуктивності праці позивача та іншого працівника, якого було переведено на рівнозначну посаду, стороною відповідача надано не було.

З урахуванням наданих доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність звільнення позивача з посади заступника директора з операційних питань ДП «Укрхімтрансаміак» на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, із порушенням трудового законодавства, у зв`язку з чим позивач підлягає поновленню на роботі на зазначеній посаді.

З висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову колегія суддів погоджується, вважає їх законними, обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Відповідно до ст. 4 Конвенції Міжнародної організації Праці № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця» 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом п. 2 ст. 9 вказаної Конвенції тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом в.о. директора ДП «Укрхімтрансаміак» № 232 від 09 жовтня 2017 року було затверджено штатний розпис головного підприємства, із штатною чисельністю 120,5 одиниць. Серед них до керівного складу підприємства входили 4 заступники директора: заступник директора з виробничо-технічних питань, заступник директора з оперативного управління, заступник директора з операційних питань, заступник директора з розвитку та правових питань ( а.с. 92-93, т. 1)

З 01 березня 2018 року наказом в.о. директора ДП «Укрхімтрансаміак» № 35 від 01 березня 2018 року введено в дію новий штатний розпис головного підприємства, штатна чисельність працівників у якому була збільшена до 129,5 одиниць, при цьому також збільшено кількість заступників директора - введено посаду заступника директора з проектування та технічної діагностики ( а.с. 98-99, т. 1).

Наказом № 56 від 30 березня 2018 року було затверджено новий штатний розпис, у якому загальна кількість працівників (129,5) та кількість заступників директора (5) - залишалась незмінною ( а.с. 105-106).

Наказом № 149 від 27 вересня 2018 року було затверджено новий штатний розпис працівників головного підприємства ДП «Укрхімтрансаміак», відповідно до якого з 01 жовтня 2018 року збільшується чисельність штату та становить 135,5 осіб, а кількість посад заступників директора залишилась такою ж: заступник директора з виробничо-технічних питань, заступник директора з оперативного управління, заступник директора з операційних питань, заступник директора з розвитку, заступник директора з проектування та технічної діагностики ( а.с. 112-113).

Наказом № 174 в.о. директора ДП «Укрхімтрансаміак» Шліхти В.М. від 12 жовтня 2018 року, у зв`язку з введенням наказом № 172 від 12.10.2018 року нової організаційної структури, затверджено штатний розпис працівників головного підприємства ДП «Укрхімтрансаміак» в новій редакції, відповідно до якої загальна чисельність працівників становить 111,5 осіб, кількість заступників директора залишилась тією ж - 5, проте змінено назви посад, а саме: перший заступник директора, заступник директора з технічних питань, заступник директора з економіки та фінансів, заступник директора з науково-інноваційної діяльності, заступник директора з економічної безпеки ( а.с. 119- 120, т. 1).

З викладеного вбачається, що кількість штатних одиниць була завищена відповідачем згідно з наказом від 27 вересня 2018 року до кількості 135, а з 12 жовтня 2018 року зменшена до кількості 111,5, при тому, що нова організаційна структура підприємства була погоджена Мінекономрозвитку України листом від 04 червня 2018 року.

При порівнянні організаційної структури підприємства, що існувала у період з березня 2018 року до 12 жовтня 2018 року, з організаційною структурою, що була введена наказом від 12 жовтня 2018 року, вбачається наступне.

До 12 жовтня 2018 року заступнику директора з операційних питань, посаду якого займав позивач, були підпорядковані: служба моніторингу цін та проектно-кошторисної документації, служба закупівель та планово-економічна служба. Заступнику директора з розвитку був підпорядкований департамент управління проектами.

З 12 жовтня 2018 року планово-економічна служба та служба з питань планування виробничої діяльності стали підпорядковуватись заступнику директора з економіки та фінансів.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не спростовано тієї обставини, що нововведена посада заступника директора з економіки та фінансів та посада заступника директора з операційних питань, мають функціональні відмінності, які не може виконувати позивач, виходячи із його фаху та професійних навичок. При цьому слід враховувати, що позивач ОСОБА_1 працював на керівних посадах у Державному підприємстві «Укрхімтрансаміак», зокрема: протягом 2004 - 2005 років - генеральним директором, протягом 2012 - 2015 років - заступником директора з розвитку та правових питань; з 2017 року - радником та заступником директора з операційних питань (а.с. 75, т. 1).

Колегія суддів вважає також правильним висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки станом на день введення в дію нового штатного розпису 12 жовтня 2018 року, в якому посада позивача ( заступник директора з операційних питань) була відсутня, скорочення чисельності штату відповідачем проведено не було.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо дотримання трудового законодавства при звільненні позивача спростовуються наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом жовтня, листопада, грудня 2018 року, до 08 січня 2019 року позивач продовжував займати посаду заступника директора з операційних питань, тоді як зазначена посада в штатному розписі відповідача з 12 жовтня 2018 року була відсутня, натомість станом на 12 жовтня 2018 року нововведена посада заступника директора з економіки та фінансів була вільною.

Про звільнення з займаної посади за скороченням штату ОСОБА_1 під розписку був попереджений лише 06 листопада 2018 року, тобто майже через місяць після введення в дію нового штатного розпису та лише після того, як Мінекономрозвитку звернуло увагу відповідача на безпідставність звільнення ОСОБА_1 .

Так, листом від 12 жовтня 2018 року за № 1258 в.о. директора Шліхта В.М. просив погодити звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з операційних питань відповідно до п. 7.4 Статуту ДП «Укрхімтрансаміак» та організаційної структури підприємства, погодженої Мінекономрозвитку України ( лист від 04 червня 2018 року № 3241-10/23854-08) ( а.с. 221, т. 1).

Листом державного секретаря Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24 жовтня 2018 року відповідача було повідомлено, що його лист від 12.10.2018 року залишено без розгляду, оскільки в ньому не зазначена підстава звільнення ОСОБА_1 (а.с. 223, т. 1).

Як вбачається з листа від 13 грудня 2018 року, відповідач просив Міністерство економічного розвитку і торгівлі України погодити звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з операційних питань за п. 1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 228, т. 1)

В повідомленні про майбутнє звільнення від 06 листопада 2018 року зазначено, що наказом по підприємству від 12.10.2018 року № 174 затверджено новий штатний розпис, в якому посада заступника директора з операційних питань відсутня. У разі згоди з переведенням на одну із запропонованих посад, відповідач просив позивача надати відповідну заяву, у разі відмови - попереджав про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 08 січня 2019 року (а.с. 37, т. 1).

Таким чином, процедуру звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідач розпочав лише 06 листопада 2018 року, зазначивши у додатку до повідомлення про відсутність вакантних посад, які відповідають фаху та професійним навичкам позивача у штаті головного підприємства ДП «Укрхімтрансаміак».

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, кандидатури осіб, що мали зайняти посади заступників директора відповідно до нового штатного розпису від 12 жовтня 2018 року, були погоджені з Мінекономрозвитку у період червня-вересня 2018 року ( а.с.211 - 213, 217, 219), а зараховані на відповідні посади у період з 12 по 16 жовтня 2018 року.

Так, відповідно до наказу № 343-ко від 12 жовтня 2018 року на посаду заступника директора з науково-інноваційної діяльності було зараховано провідного фахівця відділу з організації документообігу. Наказом № 347-ко від 16 жовтня 2018 року вказану особу було переведено з посади заступника директора з науково-інноваційної діяльності на посаду заступника директора з економіки та фінансів, яка до цього часу була вільною ( а.с. 132-134, т. 1).

Таким чином, процедуру звільнення позивача в зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників відповідач розпочав після того, як було укомплектовано штат головного підприємства ДП «Укрхімтрансаміак» за введеним з 12 жовтня 2018 року новим штатним розписом.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 після введення в дію нового штатного розпису продовжував працювати на посаді заступника директора з операційних питань та отримував заробітну плату, суд приходить до висновку, що фактично скорочення штату працівників стосовно посади позивача не відбулось.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звільнення позивача з посади проведено без законних підстав та з порушенням встановленого законом порядку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у постанові № 6-33цс14 від 21.05.2014 року, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для пропозиції позивачу однієї із нововведених посад заступника директора, оскільки відповідачем було враховано ті обставини, що у попередній період роботи позивача на підприємстві він був звільнений за прогул ( п.4 ст. 40 КЗпП України) у 2015 році та що позивач є обвинуваченим у кримінальній справі за ч. 5 ст. 191 КК України, яка розглядається Вищим антикорупційним судом України, є аналогічними запереченням відповідача на позовну заяву та судом першої інстанції їм була надана належна правова оцінка.

Зазначені обставини правильно не були прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки у даному випадку вирішального значення для спору не мають. Разом з тим, у позитивній характеристиці ОСОБА_1 , що була підписана в.о. директора Шліхтою В.М . 15 серпня 2018 року, відповідачем зазначено про високі професійні та ділові якості позивача, високу продуктивність праці, належний рівень виконання професійних обов`язків, наявність значного професійного досвіду на керівних посадах ( а.с. 75-76, т. 1).

У зв`язку із встановленням неправомірності звільнення позивача з посади та його поновлення на роботі суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого обчислено судом, виходячи із довідки про заробітну плату ДП «Укрхімтрансаміак» №755 від 19.06.2019 року (т. 2 а.с. 86), згідно з якою середньоденна заробітна плата позивача за цей період склала: 162975,14 : 38 днів = 4288 грн. 82 коп.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, обчислено судом: 4288,82 грн. (середньоденна заробітна плата за два місяці перед звільненням) х 200 днів (робочі дні за період з 08.01.2019 по 24.10.2019) = 857 764 грн.

Доводів щодо законності і обґрунтованості рішення суду в частині вирішення даних позовних вимог ОСОБА_1 апеляційна скарга відповідача не містить.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправомірності задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що незаконне звільнення позивача з роботи порушило його законні права, призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, чим йому спричинено моральні страждання.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Разом з тим колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованості розміру відшкодування моральної шкоди, та вважає суму відшкодування 41 730 грн., визначену судом виходячи із суми 10 мінімальних заробітних плат, значно завищеною.

Враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, ступінь вини відповідача, характер і тривалість страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає достатнім розміром відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 5000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року необхідно змінити в частині розміру моральної шкоди та зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 , до суми 5000 грн.

В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року - змінити в частині розміру моральної шкоди та зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 , до суми 5000 грн.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2020 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.