РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2009 року Справа № 2-381/09 р.

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі: головуючого - судді Сороки Д.В. при секретарі Горбатюк Г. О. розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Козятині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачкою, зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області 19.02.1994 року, за актовим записом № 26, посилаючись на те, що від спільного проживання у них народилося двоє дітей : син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, яких позивач після розірвання шлюбу просить залишити проживати з відповідачкою. Подальше проживання між ними не можливе, так як вони з відповідачкою різні по характеру люди і не можуть знайти спільної мови при вирішенні питань, які виникають в процесі сімейного життя, сім'я існує лише формально.

Позивач у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, він пояснив в судовому засіданні, що примирення не можливе, в зв'язку з тим, що сім'я фактично не існує, так як він і відповідачка фактично мають інші сім'ї, дітей просить залишити проживати з відповідачкою.

Відповідачка в попередньому судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги визнає повністю, вважає, що примирення з позивачем неможливе, так в неї і позивача фактично є інші сім'ї.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст. І 74 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області 19.02.1994 року за актовим записом № 26 (а. с. 5).

Від спільного проживання у них народилося двоє дітей : син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження (а. с. 6, 7), при цьому позивач не заперечує, щоб діти проживали з відповідачкою.

Подальше проживання між ними неможливе, так як вони вважають, що різні по характеру люди і не можуть знайти спільної мови при вирішенні питань, які виникають _в процесі сімейного життя, не бажають проживати однією сім'єю та поновляти подружні стосунки, примирення не можливе, так як вони фактично мають інші сім'ї.

Суд приходить до висновку про необхідність розірвання шлюбу між сторонами, оскільки в судовому засіданні доведено, що шлюб носить формальний характер і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін.

Таким чином визнання відповідачкою пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись СТ. . СТ. . 110 , 112 СК України, ст. ст. 130, 174 , 213 - 215, 218 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Прийняти визнання позову відповідачкою.

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області 19.02.1994 року, за актовим записом № 26. Неповнолітніх дітей : сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження залишити проживати з відповідачкою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов'язані з отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС, в сумі 17 ( сімнадцять) гривень, ОСОБА_2 від сплати державного мита звільнити,

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.