Справа № 22ц-20963/2008 р.

Категорія - 41 (І)

Головуючий в 1-й інстанції Мхітарян С.С.

Доповідач - Неклеса В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 р. червня 24 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого судді: Неклеси В.І.

суддів: Братіщевої Л.А., Соколан Н.О.

при секретарі: Іванюк О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення в квартиру.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

Позивач - ОСОБА_3;

Відповідач - ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2008 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись до відповідачки з позовом про вселення їх в квартиру АДРЕСА_1. В подальшому доповнили позовні вимоги і додатково просили усунути перешкоди в користуванні квартирою за адресою АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної часткової власності.

Рішенням суду позовні вимоги задоволені.

Усунено перешкоди ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 та вселено їх в цю квартиру.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, оскільки суд не залучив до участі у справі в якості співвідповідача її сина ОСОБА_5 та орган опіки та піклування. При вселенні позивачів судом не враховано, що житлова площа спірної квартири не відповідає нормам житлової площі на одну особу, яка визначена в ст. 47 ЖК України, і що у позивачів є інші житлові приміщення де вони проживали.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд вірно встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і обґрунтовано, відповідно до норм матеріального і процесуального закону, задовольнив позовні вимоги позивачів про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою, яка належить їм на праві спільної часткової власності разом з неповнолітнім ОСОБА_5 - сином позивача ОСОБА_3 та відповідно до положень ст. . 155 ЖК України ст. 319 ЦК України вселив їх у квартиру АДРЕСА_1.

Висновок суду про те, що відповідачка порушила права позивачів, як власників спірної квартири, підтверджується встановленими обставинами та матеріалами справи.

Доводи відповідачки в апеляційній скарзі про те, що суд необгрунтовано відмовив у залученні до участі у справі неповнолітнього її сина Дмитра, який проживає разом з нею в спірній квартирі, та орган опіки та піклування для захисту прав неповнолітнього на житло, не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Доводи відповідачки про те, що позивачі мають інші обрані ними місця проживання, а спірна квартира має тільки дві ізольовані кімнати і при вселенні позивачів будуть порушені права її неповнолітнього сина з урахуванням мінімальної норми житлової площі, встановленої ст. 47 ЖК України, та будуть порушені положення ст. 12 ЗУ „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", спростовуються встановленими обставинами та висновками суду. Крім того, ст. 47 ЖК України встановлює норму жилого приміщення при вирішенні питання про надання жилого приміщення громадянам у встановленому главою і ЖК України порядку, а тому, ця норма не може застосовуватись до співвласників спірної квартири.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі, що суд при вселенні позивачів у спірну квартиру не врахував положень ч. 3,4 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313 - 315, ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.