Справа № 22ц-21044/2009 р.

Категорія - 5 (1)

Головуючий в 1-й інстанції Коваленко Н.В.

Доповідач - Неклеса В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 р. липня 01 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Неклеси В.І.

суддів: Ляховської І.Є., Карнаух В.В.

при секретарі: Іванюк О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання дійсним договору зберігання майна та про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Особи, що беруть участь у розгляді справи:

Позивач - ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4; Відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_5.

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2008 року ОСОБА_3 звернувся з позом до ОСОБА_1 і просив визнати нікчемним договір купівлі-продажу від 30.12.2003 року укладений між ним та відповідачкою.

У лютому позивач уточнив позов і просив визнати вищезазначений договір купівлі-продажу недійсним.

У квітні 2008 року позивач доповнив позовні вимоги, вказавши в позові третьою особою ОСОБА_2 і просив додатково витребувати у відповідачки ОСОБА_1 майно на загальну суму 5010 грн.

У жовтні 2008 року позивач доповнив позов і просив додатково визнати дійсним договір зберігання майна, який був укладений в усній формі 30.12.2004 року між ним та відповідачкою на суму 5010 грн.

Ухвалою суду від 26.01.2009 року позовні вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу від 30.12.2003 року недійсним були залишені без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

У квітні 2009 року позивач уточнив і доповнив позовні вимоги, зазначив додатково відповідачем ОСОБА_2 і просив визнати дійсним договір зберігання майна, який він уклав 30.12.2004 року з відповідачами і у зв'язку з неможливістю повернення йому відповідачами майна, а саме: котла обігрівального (260 грн. ), хвойної дошки 2 куб (500 грн. ), металевого листа холодного катання товщиною 1 мм., вагою 240 кг, (600 грн. ), арматури Ф-14, вагою 0,55 (1200 грн. ), залізобетонних плит 5 шт. розміром 1,2 м. х 6,0 м. (1000 грн. ), залізобетонної коробки (шахта ліфта) - (150 грн. ), шифера кровельного розміром 170x140 в кількості 100 листів (1300 грн. ), просив стягнути з відповідачів солідарно загальну вартість цього майна в сумі 5010 грн.

Рішенням суду від 01 квітня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять рішення суду скасувати в частині відмови їм у стягненні витрат на правову допомогу та постановити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_3 витрат за надання правової допомоги на користь ОСОБА_1 у розмірі 8000 грн. та ОСОБА_2 у розмірі 5000 грн. .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги піддягають відхиленню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 підписала 12.03.2008 року договір про надання послуг адвокатом ОСОБА_5 при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 і зобов'язалась виплатити адвокату гонорар у розмірі 3000 грн. (а.с. 16,17). Згідно копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1673 від 23.04.2007 року ОСОБА_5 має право займатися адвокатською діяльністю.

До матеріалів справи залучена квитанція прибуткового касового ордеру №15 від 14.03.2008 року про прийняття від ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_5 за надання адвокатських послуг по цій справі гонорар у розмірі 3000 грн.

Другий договір про надання послуг адвокатом ОСОБА_5 по цій же цивільній справі відповідачка ОСОБА_1 уклала з ним 20.10.2008 року і зобов'язалась виплатити йому гонорар у строк до 27.10.2008 року в розмірі 5000 грн.

Згідно квитанції прибуткового касового ордеру №7 від 27.10.2008 року, адвокат прийняв від ОСОБА_1 гонорар в розмірі 5000 грн.

Квитанції прибуткового касового ордеру №15 від 14.03.2008 року і №7 від 27.10.2008 року на ім'я ОСОБА_1 оформлені на різних бланках прибуткових касових квитанцій і не мають підписів бухгалтера і касира про прийняття гонорару та печатки.

01.04-2009 року відповідач ОСОБА_2 уклав з адвокатом ОСОБА_5 договір про надання послуг по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 і зобов'язався до 02.04.2008 року виплатити адвокату гонорар у розмірі 5000 грн. (а.с. 137).

Рішення по справі було ухвалено 01 квітня 2009 року.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №4 від 04.04.2009 року адвокат прийняв від ОСОБА_2 гонорар у розмірі 5000 грн. (а.с. 136).

Зазначена квитанція немає печатки відповідальної особи за отримання грошей та не підписана бухгалтером і касиром.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

До судових витрат, як зазначено в п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, належать і витрати на правову допомогу.

Відповідачка ОСОБА_1 не надала належно оформлених документів про свої витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн. Не надав таких документів і відповідач ОСОБА_2 про свої витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Крім того, із журналів судових засідань видно, що адвокат ОСОБА_5 виконував, відповідно до розділу 1 Договору про надання послуг адвоката у

цивільному процесі (а.с. 16,115,137), обов'язки представника „клієнта" у судовій справі за позовом ОСОБА_3.

Згідно ст. 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу несуть сторони і граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Згідно п. 1 додатка до зазначеної постанови Кабінета Міністрів України, витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і якщо компенсація сплачується іншою стороною, розмір такої компенсації встановлено у граничному розмірі, який не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не надали оформлених документів та розрахунку розміру компенсації своїх витрат на правову допомогу з урахуванням встановленого граничного розміру такої компенсації.

Виходячи з викладених обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дні набрання нею законної сили.