Справа № 22ц-1648/2009

Категорія - 79

Головуючий в 1 інстанції - Фісунов А.Л.

Доповідач - Пищида М.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Баранніка О.П.

суддів - Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.

при секретарі - Лещинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та заступника прокурора Дніпропетровської області

на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2006 року про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду від 21 листопада 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку від 10.10.2005 року дійсним і визнання за нею права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 та заступник прокурора Дніпропетровської області звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2006 року про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду від 21 листопада 2005 року.

Зазначеною ухвалою суд задовольнив заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа для виконання рішення третейського суду. Видано виконавчий лист, за яким визнано дійсним договір від 10.10.2005 року щодо купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, також визнано за ОСОБА_2 право власності на вище зазначене майно.

Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.09.1981 року ним була успадкована 1/3 частина з 2/3, які були визнанні спадковим майном, домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. У жовтні 2005 року ОСОБА_3, якому належала інша 1/3 частина зазначеного домоволодіння без належного повідомлення апелянта про намір продати свою частку, уклав договір купівлі-продажу своєї частини домоволодіння з ОСОБА_2, чим порушив передбачене ст. 362 ЦК України, переважне право ОСОБА_1, як співвласника, на купівлю цього майна. Оскільки суд першої інстанції не врахував ці суттєві обставини справи при видачі виконавчого листа, то його ухвала підлягає скасуванню як незаконна і необгрунтована.

В апеляційній скарзі прокурор Дніпропетровської області виступаючи в інтересах ОСОБА_1 також просить ухвалу суду від 21 липня 2006 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_2 у видачі виконавчого листа, посилаючись на те, що при постановленій ухвали судом неповно з'ясовані обставини справи, порушені вимоги Закону України «Про третейські суди», а також норми процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, а ухвалу суду - скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею З ЦПК України гарантовано право кожної особи в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Встановлено, що апелянти оскаржують ухвалу суду першої інстанції, яка відповідно до положень ст. 293 ЦПК України не підлягає окремому від рішення оскарженню. Крім того, ухвалу оскаржують особи, які не брали участі при розгляді справи ні в третейському суді, ні в суді першої інстанції місцевого загального суду.

Проте, згідно рішення Конституційного Суду України №9-зп від 25.12.1997 рок - ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені.

Відмова у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу суду, оскарження якої не передбачена ст. 293 ЦПК України, поданої особою, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та обов'язки, - є відмовою у правосудді.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутністю такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 55,129 Конституції України, права і свободи людини та громадянина захищаються, а однією із основних засад судочинства в України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2005 року третейським судом ухвалено рішення, яким визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/3 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, відповідно до встановлених апеляційним судом Дніпропетровської області обставин справи ОСОБА_1 є особою, що має право на першочергове придбання вказаного спірного майна.

Однак, апелянт ОСОБА_1 не залучалася до участі у розгляді справи ні третейським судом, ні судом першої інстанції при розгляді заяви про примусове виконання рішення третейського суду - шляхом видачі виконавчого документа, хоча третейський суд вирішив питання, в тому числі і про права та обов'язки ОСОБА_1

Згідно до вимог ст. 56 Закону України «Про третейські суди», суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу судового документу, зважаючи на те, що справа по якій прийнято рішення від 21.11.2005 року третейським судом, не підвідомча йому відповідно до закону, оскільки спірне житло не належало на праві приватної власності ані позивачеві, ані відповідачеві.

На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги, не перевірив чи відповідає вимогам закону рішення третейського суду, чи не порушуються рішенням третейського суду права і інтереси інших осіб, що призвело до постановления незаконної ухвали суду від 21.07.2006 року про видачу виконавчого документу.

Крім цього, суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого документу, позбавив ОСОБА_1 1/3 частини спірного житлового будинку, яка належить йому на праві власності, чим грубо порушив вимоги ст. 321 ЦК України, ст. 42 Конституції України яким закріплено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу місцевого суду та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про видачу відповідного виконавчого документа.

Керуючись ст. ст. 209,303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та заступника прокурора Дніпропетровської області - задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2006 року -скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа для виконання рішення третейського суду від 21 листопада 2005 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.