Справа № 22ц-2495/2009

Категорія -46/48

Головуючий у 1-й інстанції - Слоквенко Г.П.

Доповідач - Петренко І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Максюта Ж.І., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі - Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2008 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою та просила постановити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 350,50 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що від спільного шлюбу з відповідачем вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З відповідачем разом вони не проживають більше чотирьох років. В даний час син проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Оскільки відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, вона змушена звернутися до суду.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, як такого що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши учасників процесу, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін за наступними підставами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач є батьком неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в період шлюбу з відповідачем, який проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. З 2004 року сторони однією сім'єю не проживають, а шлюб між ними розірвано у жовтні 2008 року. Відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання сина практично не надає.

Відповідно до ст. . 184 СК України у випадках коли платник має нерегулярний, мінливий дохід або частку доходу одержує в натурі чи за наявності інших обставин, що мають істотне значення, у зв'язку з чим складно чи не можливо визначити фактичний дохід, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Так, згідно з рішенням суду від 12 лютого 2009 року відповідач зобов'язаний до сплати аліментів на сина у розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 17 листопада 2008 року. Виходячи з того факту, що відповідач має нерегулярний мінливий дохід та практично не сплачує аліменти, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 182 СК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Будь-яких інших доказів на підтвердження передбачених ст. . 182 СК України обставин, матеріального стану та стану здоров'я дитини, так і відносно відповідача, а також розміру витрат позивачки на утримання дитини не надано, як не надано відповідачем жодних доказів того, що в нього на утриманні знаходиться неповнолітня дитина.

Виходячи з вище наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки суд першої інстанції в достатньо повному обсязі оцінив

обставини справи, надані сторонами у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України докази.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2009 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .