Справа № 22ц-2388/2009

Категорія -46

Головуючий у 1-й інстанції - Залімська Н.В.

Доповідач - Петренко І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Максюта Ж.І., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі - Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року позивач звернувся до суду з позовною заявою та просив ухвалити рішення, яким зменшити розмір стягуваних з нього аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 з 1/2 частини до 1/6 частини заробітку (доходу) на місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2005 року з нього на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму. Також, рішенням цього ж суду від 14 березня 2008 року з нього також стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 аліменти на сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу). На сьогоднішній день з нього утримують 66,6% від заробітку (доходу). Крім того, йому відомо, що відповідачка вийшла на роботу після декретної відпустки. З урахування того, що він сплачує аліменти на дві неповнолітні дитини та має заробіток у розмірі 525 грн. та інших доходів він не має, а аліменти з нього стягуються у розмірі 350 грн. він змушений звернутися до суду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.

Вислухавши учасників процесу, що з'явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2005 року з позивача на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку починаючи з 09 листопада 2005 року, але не менш 30% прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини. Також, рішенням цього ж суду від 14 березня 2008 року з позивача на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку починаючи з 06 березня 2008 року, тобто з ОСОБА_2 стягується 66,6 % від заробітку. Позивач має постійний заробіток у розмірі 525 грн., а з нього стягується 350 грн., на життя залишається лише 175 грн., що ускладнює його матеріальне становище.

У відповідності до ч. 4 п. 17 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-ХІV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно до положень ст. . 192 Сімейного кодексу України - розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Виходячи з вище наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки суд першої інстанції в достатньо повному обсязі оцінив обставини справи, надані сторонами у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України докази.

Доводи апеляційної скарги щодо звільнення позивача за власним бажанням з роботи суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313,314 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .