Справа №22ц-2246/2009 р.

Категорія-41

Головуючий в 1 інстанції Омеко М.В.

Доповідач Козлов С.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Болтунової Л.М.,

суддів: Козлова С.П.,

Петренко І.О.,

при секретарі: Панченко Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в належному користуванні житлом, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в належному користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, де відповідно до технічної документації за нею і відповідачем, який проживає в квартирі №4 цього домоволодіння, в загальному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,12 га., на якій на відстані 5 метрів від входу в її квартиру відповідач утримує вольєр для собак, без дотримання санітарно-епідеміологічних правил, не виконує припис санітарно-епідеміологічної станції про усунення порушень цих правил, в результаті чого зловонний запах від фекалій цих тварин та розкиданні жмуту шерсті, відсутності рослинності та постійної сирості позбавляють її та членів її сім'ї можливості користуватися цією земельною ділянкою. її звернення до відповідних органів з цим питанням ніякого результату не дало.

Уточнюючи свої позовні вимоги та на підставі ст. ст. 15,16,20,275 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» позивачка просила суд усунути перешкоди в належному користуванні належної їй вказаної квартири шляхом зобов'язання громадянина ОСОБА_1 перемістити вольєр для собак, на земельній ділянці площею 0,12 га., прилеглій до житлових квартир АДРЕСА_1, на відстань 15 метрів від входу в її квартиру.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі. Усунути перешкоди в належному користуванні належної позивачці вказаної квартири шляхом зобов'язання ОСОБА_1 перемістити вольєр для собак, розташований на земельній ділянці загального призначення площею 0,12 га., прилеглій до житлових квартир АДРЕСА_1, на відстань 15 метрів від входу в квартиру позивачки.

В апеляційній скарзі посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновку суду обставинам справи ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити.

Розглянувши справу в межах доводів скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановлениям нового рішення.

Зобов'язуючи ОСОБА_1 перемістити вольєр для собак, на спірній земельній ділянці на відстань 15 метрів від входу в квартиру позивачки зазначеного житлового будинку суд виходив з того, що знаходження цього вольєру у вказаному місці створює перешкоди позивачці у належному користуванні власним житлом. З таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

А відповідно до ст. ст. 213,214 цього Кодексу рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Судом правильно встановлено, що позивачка проживає в належній їй на праві власності квартирі №3, а відповідач - в належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1, де в загальному користуванні сторін знаходиться земельна ділянка, на якій на відстані 5 метрів від входу в квартиру позивачки відповідач утримує двох собак у вольєрі.

Відповідно до п. 2 «Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР», затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Мінсільгоспом УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР 17.06.1980, № б/н, (далі Правила) підприємства, установи, організації і громадяни - власники собак, котів і хижих тварин зобов'язані суворо дотримуватися санітарно-гігієнічних норм і правил їх тримання при умові обов'язкового забезпечення безпеки людей.

Як вбачається з матеріалів позовних вимог позивачки та її пояснень в судових засіданнях, сам по собі вказаний вольєр не створює перешкоди їй у належному користуванні її власним житлом, а таки перешкоди виникають від неналежного утримання в цьому вольєрі собак відповідача, але питання щодо зміни місця утримання цих тварин позивачка в своїх позовних вимогах не ставила, а просила перенести лише вказаний вольєр в інше місце, що само по собі не вирішує заявленого нею спірного питання про усунення перешкод у користуванні її житлом.

Між тим, зазначені норми закону та обставини справи суд не врахував, залишив без належної оцінки та уваги, безпідставно зобов'язавши ОСОБА_1 перемістити вольєр для собак, на спірній земельній ділянці на відстань 15 метрів від входу в квартиру позивачки, пославшись лише на припис головного державного санітарного лікаря від 03.06.2009 р., при цьому в рішенні не зазначив норму закону, яка передбачає тримання вольєра для собак на такій відстані від входу в житлове приміщення, не вказав конкретного місця, на яке слід перемістити цей вольєр, що унеможливлює виконання належним чином такого рішення суду в примусовому порядку. Не зазначено цього місця і в позовних вимогах, а в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та вищеназваних Правил, на які послався суд, не зазначено відстані тримання собак від входу в житлове приміщення.

При таких обставинах суду при розгляді цієї справи на виконання вимог ст. 10 ЦПК України слід було роз'яснити права та обов'язки позивачки про уточнення чи зміну своїх позовних вимог.

Тому рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2 на підставі ст. ст. 16,386,391 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в належному користуванні житлом.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.