Судове рішення #8474576

Справа № 22ц-2401/10                                 Головуючий у суді 1 інстанції: Якименко Л.Г.

Категорія    20                                               Доповідач: Перцова В.А.

У   Х   В   А   Л   А

І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

      30 березня 2010 року                 Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :

                         Головуючого  судді :  Глущенко Н.Г.

                         Суддів:                         Перцової В.А., Петешенкової М.Ю.    

                         При секретарі:             Журавель Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним попереднього договору, стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

     Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним попереднього договору, стягнення матеріальної і моральної шкоди; стягнуто з відповідачки на користь позивача суму коштів у розмірі 35 350 грн., в інший частині позову відмовлено; вирішено питання щодо судових витрат.

     ОСОБА_3 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що, стягуючі з неї надану їй позивачем суму суд не врахував вимоги норм матеріального права та обставини справи, неправильно визначив характер цих грошових коштів.

     При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 26 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено попередній договір про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району і належить на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого 6 вересня 2005 року за 681 750 грн. Договір було посвідчено в нотаріальному порядку (а. с. 8).

     Відповідно до умов зазначеного договору, основний договір купівлі-продажу сторони домовились укласти 1 жовтня 2007 року; у забезпечення виконання умов попереднього договору про укладання основного договору позивач передав, а відповідачка отримала грошове забезпечення в розмірі 35 350 грн., що еквівалентно 7 000 доларам США, яке при укладенні основного договору повинно бути зараховано в рахунок оплати за ціною, передбаченою договором.

     В установлений попереднім договором строк основний договір укладено не було, у зв'язку із відмовою позивача від його укладення.

     Районний суд, враховуючи те, що в судовому засіданні доказів невідповідності земельної ділянки санітарно-гігієнічним нормам позивач не надав; високовольтну електричну мережу при огляді земельної ділянки він не міг не бачити, та те, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі, керуючись ст. ст. 23, 229, 635 ЦК України, відмовив в задоволенні його позову про визнання попереднього договору недійсним та відшкодування моральної шкоди.

      Доводів щодо незаконності рішення суду в цій частині апеляційна скарга відповідачки не містить.

     Стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 передану ним при укладенні попереднього договору суму, районний суд виходив з того, що дана сума була передана ним як аванс і, оскільки, договір купівлі-продажу між сторонами укладено не було, вона підлягає поверненню.

     Апеляційний суд вважає такий висновок обґрунтованим, таким, що відповідає ч. 2 ст. 570 ЦК України.

     Доводи в апеляційній скарзі відповідачки про те, що передана їй в забезпечення виконання попереднього договору сума має ознаки неустойки і, так як зобов'язання по укладенню договору купівлі-продажу порушено позивачем ця сума повинна залишитись у неї, є безпідставними, оскільки, із змісту умов попереднього договору щодо переданої суми вбачається, що сторони мали на увазі правові наслідки, порушення зобов'язання, передбачені ст. 571 ЦК України для зобов'язання, забезпеченого завдатком, який міг бути застосований лише при укладенні основного, а не попереднього договору. Виплата цієї суми, як неустойки, у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України, попереднім договором не передбачена.

     Безпідставним є і посилання в скарзі на те, що суд вирішуючи це питання вийшов за межі заявлених позовних вимог, так як в позовній заяві (а. с. 35) позивач зазначав про передачу ним відповідачці грошової суми саме як авансу, тому суд обґрунтовано не прийняв до уваги неправильне зазначення ним в позові норми матеріального права, на підставі якої ця сума підлягає поверненню.

     На підставі наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення районного суду залишити без змін.    

     Керуючись ст.ст.307, 308  ЦПК України, апеляційний суд, -

У  Х  В  А  Л  И  В  :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

    Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду  набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

                          Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація