Справа - № 22ц-1510/10 Головуючий в 1й інстанції –Івченко Т.П.,
Категорія –52 Доповідач - Сіромашенко Н.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Калиновського А.Б.,
суддів Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Керімовій Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2009 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування даного рішення з направленням справи на новий розгляд до суду 1-ї інстанції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» є акціонерним товариством, яке діє відповідно до статуту.
ОСОБА_1 працювала на ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» в період з 22 січня 2003 року по 2 квітня 2009 року.
В січні 2009 року ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом №7 від 29 січня 2009 року «про скорочення чисельності робітників підприємства». При ознайомленні з даним наказом ОСОБА_1 не зазначила свою незгоду з ним.
Звільнена ОСОБА_1 з посади інженера відділу матеріально-технічного постачання, яку вона займала тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною до 3-х-річного віку основного працівника, за скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу №7 від 29 січня 2009 року та наказу №56 від 2 квітня 2009 року. На час звільнення позивачка мала освіту – промислова теплоенергетика. Вакантні посади на час її звільнення на підприємстві були відсутні.
ОСОБА_1 була членом профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України «Укрелектропрофспілки». З боку ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» на підставі наказу №7 від 29 січня 2009 року було подано подання на отримання згоди профспілкового комітету на розірвання трудового договору за п.1 ст. 40 КЗпП України з працівниками підприємства із-за неможливості переведення їх на іншу роботу. 2 лютого 2009 року профспілковим комітетом була надана згода на звільнення, в тому числі щодо ОСОБА_1
Доказів щодо того, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі, оскільки являється одинокою матір'ю і є єдиною годувальницею в сім'ї, не було надано суду.
Прийшовши до висновку про відмову в задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що відповідачем були дотриманні вимоги чинного законодавства щодо процедури звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України, а оскільки не встановлено порушень з боку ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» відносно прав останньої, то не підлягає стягненню і моральна шкода на її користь.
Проте апеляційний суд не може погодитися з даним висновком суду 1-ї інстанції.
Так, у відповідності до ст. 49? КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією або спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою в державну службу зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Частиною 2 ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, вказаним в п. п. 1, 2 і 6 даної статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу.
Як вбачається зі штатних розкладів ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ», введених в дію з 1 грудня 2008 року (а.с.112-118) та з 6 квітня 2008 року (а.с.105-111), довідки (а.с.71) в період проведення скорочення чисельності робітників підприємства, окрім посад, які потребують освіти відповідного напрямку підготовки, були і залишалися вакантними на підприємстві робочі місця табельника в РТЦ, двірника, що не мають особливих вимог для їх обіймання, які однак, всупереч положенням вищевказаної норми трудового законодавства не були запропоновані останній, що не заперечувалося сторонами.
Таким чином, апеляційний суд вважає порушеним порядок звільнення ОСОБА_1 з роботи, а отже, позбавленим юридичного обгрунтування висновок суду 1-ї інстанції про дотримання ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» вимог чинного законодавства щодо процедури її звільнення.
Окрім того, апеляційний суд зауважує на порушення ч.3 ст. 43 КЗпП України, допущені профспілковим комітетом ОСОБА_2 при наданні згоди на звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1, оскільки дане питання було розглянуто ним за відсутності позивачки.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої вона була звільнена.
За таких обставин у відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України підлягає стягненню з ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто з дня звільнення останньої до ухвалення рішення апеляційним судом, з урахуванням вимог ст. 73 КЗпП України, а саме 246 днів, розрахований згідно з п.8 ІV розділу Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100 з внесеними змінами, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 66 грн. 39 коп. (а.с7), що становить 16331 грн. 94 коп., з зарахуванням сплаченої позивачці суми вихідної допомоги – 1543 грн.50 коп. (а.с.151) та допомоги по безробіттю в загальній сумі 11626 грн. 29 коп. відповідно до положень п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 зі змінами, який складає таким чином 3162 грн. 15 коп.
Відносно заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів приходить до наступного.
Дійсно, незаконним звільненням ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яка підлягає стягненню у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, оскільки це призвело до її моральних страждань, вона змушена була захищати свої порушені права в суді, витрачати на це свій час. Однак, сума, заявлена в позові, не відповідає її моральним стражданням та переживанням. Апеляційний суд вважає, що стягненням 1500 грн. моральна шкода буде відшкодована.
Таким чином рішення суду 1-ї інстанції, яке є об'єктом оскарження, не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2009 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера відділу матеріально-технічного постачання.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу 3162 гривні 15 копійок, у відшкодування моральної шкоди 1500 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: