Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі : Олійник А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 01 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Синевирської сільської ради, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні власністю ,-
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 року ОСОБА_1 звернулась у суд з позовними вимогами та як на підставу своїх вимог посилалась на те, що на праві власності належить їй 1/3 частина будівлі старої хлібопекарні та рішенням №4 від 31.01.2003 року 4-ї сесії 4-го скликання Синевирської сільради їй передано з правом викупу земельну ділянку площею 0,0750 га. для обслуговування такої. У виготовленні земельно-кадастрової документації на передану земельну ділянку Синевирською сільрадою було відмовлено, оскільки вже виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_2. Сільською радою видано ОСОБА_2 державний акт безпідставно у супереч рішенням №4 від 31.01.2003 року 4-ї сесії 4-го скликання, оскільки він не має частки у будівлі старої пекарні та цільове призначення даної ділянки під будівлею значиться для її обслуговування, а не для будівництва та обслуговування житлового будинку. Незаконно отримавши дану земельну ділянку ОСОБА_2 безпідставно 03.09.2009 року подарував ОСОБА_3, яку вона використовує для підприємницьких цілей. На цій ділянці незаконно зведено дерев’яне приміщення для зберігання лісопильного матеріалу та розміщено будівельний матеріал. Виходячи з цього й просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Міжгірського районного суду від 01 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією про скасування згаданого рішення суду як такого, що є незаконним і необґрунтованим. Вважає, що таке ухвалено в порушення вимог норм процесуального законодавства та неправильного застосування норм матеріального права. У зв’язку з цим просить апеляційну інстанцію ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили апеляційну інстанцію задовольнити таку з підстав у ній наведених.
Представник Синевирської сільської ради в особі ОСОБА_5 не заперечувала доводи апеляційної скарги та вирішення даного питання залишила на розсуд апеляційній інстанції.
Представник ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 заперечив доводи апеляційної скарги, оскільки вважає рішення суду законним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що дана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно з правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
В той же час, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки не є законним.
Відмовляючи апелянту в позові суд першої інстанції послався на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_2 не порушує права апелянтки на належне користування частиною будівлі, яка знаходиться в її власності.
Відповідно до свідоцтва на право власності від 03.09.2002 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/3 частина хлібопекарні в с. Синевир, 1082, Міжгірського р-ну /а.с. 15-16/.
Інші 2/3 частини хлібопекарні належать ОСОБА_7 та СП “Карпатські Горизонти”, а ОСОБА_2 на праві приватної власності не належить нічого у будівлі хлібопекарні, що також підтвердив у судовому засіданні представник ОСОБА_6 .
Як вбачається з протоколу засідання 4-ї сесії 4-го скликання Синевирської сільради від 31.01.2003 року № 3 і 4 у зв’язку з розпаюванням майна Синевирського ССТ припинено право власності на земельні ділянки, що знаходились під будівлями та прилеглі території необхідні для їх обслуговування. Зобов’язано сільського землевпорядника провести обміри та із заявами користувачів передати на розгляд сесії сільради для оформлення права власності у зв’язку з викупом та приватизацією земельних ділянок. А земельну ділянку під будівлею старої хлібопекарні та ту що прилягає до неї вирішено розподілити порівну між співвласниками хлібопекарні згідно прив’язаності їх частин під будівлею хлібопекарні до землі.
З моменту розпаювання будівлі хлібопекарні та на час апеляційного розгляду тільки трьом вищенаведеним особам на праві спільної часткової власності належить будівля старої хлібопекарні, а тому Синевирська сільрада не вправі була видавати ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку.
Надаючи ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення земельно-кадастрової документації, сільська рада не звернула увагу, що така виготовлена на земельну ділянку де цільове призначення зазначено для будівництва та обслуговування житлового будинку в той час як фактичне цільове призначення спірної земельної ділянки для обслуговування будівлі, яка використовується в підприємницьких цілях.
Сільська рада не приймала рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, що суперечить вимогам ст. 20 ЗК України.
Так-як апелянтка має право власності на 1/3 частину хлібопекарні, а тому згідно вимог ст. 120 ЗК України до неї переходить право на першочергове набуття права власності на земельну ділянку на якій розміщена її частка та ту частину земельної ділянки, яка необхідна їй для обслуговування своєї власності.
За цих обставин державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №023014 від 27 червня 2007 року, який видано ОСОБА_2 є недійсним й підлягає скасуванню.
Виходячи з ч.1 ст.203 ЦК України правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно договору дарування від 03.09.2009 року ОСОБА_2 під час судового розгляду подарував ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, яку вона використовує для підприємницьких цілей /а.с. 74/.
Позаяк ОСОБА_2 незаконно отримав державний акт з огляду на вищезазначене, а тому не вправі був розпоряджатись спірною земельною ділянкою, оскільки предметом договору дарування є майнові права, якими дарувальник на законній підставі володіє.
На момент апеляційного розгляду, сторонами не представлено доказів того, що обдарована ОСОБА_3 оформила за собою право власності на спірну земельну ділянку.
Виходячи з цього, договір дарування у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недійсним.
З поданих в судовому засіданні фотознімків вбачається, що на спірній земельній ділянці зведено дерев’яне приміщення для зберігання лісопильного матеріалу та розміщено будівельний матеріал. Зазначене вказує на те, що ОСОБА_2 робить перешкоди апелянтці в користуванні її власністю.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів констатує, що має місце порушення прав апелянтки на правомірне користування спільною частковою власністю з боку ОСОБА_2.
Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України на користь позивачки підлягають стягненню з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 12,75 грн. судового збору та 75 грн. витрат на ІТЗ /а.с. 1, 136/.
За цих обставин справи, рішення суду першої інстанції є незаконним, а це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування даного рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Зважуючи на викладене та керуючись вимогами статей 10, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
р і ш и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити .
Рішення Міжгірського районного суду від 01 грудня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1, задовольнити .
Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №023014 від 27 червня 2007 року виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0759 га. розташованої в урочищі “Біля бувшої пекарні” в с. Синевир, Міжгірського району для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Визнати недійсним договір дарування від 03 вересня 2009 року зареєстрованого в реєстрі під №1907 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0759 га. розташованої в урочищі “Біля бувшої пекарні” в с. Синевир, Міжгірського району.
ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 1/3 частиною хлібопекарні в с. Синевир, 1082, Міжгірського району, шляхом знесення дерев’яної споруди для зберігання пиломатеріалів та звільнення території від будівельних матеріалів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12.75 гривень судового збору та 75 гривень витрат на ІТЗ.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .
Головуючий : ______________________
Судді : ______________________
___________________