У Х В А Л А
16 березня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Фазикош Г.В., Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі : Рогач І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Рахівського районного суду від 09 липня 2007 року про визнання дійсним договору дарування ,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 подала заяву стосовно поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду від 09.07.2007 року.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 заперечив вимоги заяви, оскільки вважає такі безпідставними та просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка бере участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи наведені в заяві, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне відмовити в задоволенні прохання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Виходячи зі змісту ч.3 ст.294 та ч.1 ст.73 ЦПК України апеляційний суд вправі за заявою особи, яка подала апеляційну скаргу поновити процесуальний строк, якщо є для цього поважні підстави.
Порушуючи питання про поновлення процесуального строку ОСОБА_1 як на підставу своєї вимоги посилається на те, що спілкуючись з ОСОБА_3, останній жодного разу не говорив їй, що свою частку будинку подарував їх дочці ОСОБА_4. А рішенням суду вирішено питання про її права та обов’язки як особи, що не брала участі у справі. За цих обставин, вважає, що не з її вини не змогла своєчасно оскаржити рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду від 09 липня 2007 року визнано дійсним договір дарування від 07.03.2007 року /а.с. 13-14 /.
Виходячи з цього, ОСОБА_3 свою Ѕ частку будинку, яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.04.2006 року подарував своїй дочці ОСОБА_4 /а.с. 6,7 /.
А звідси, ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.319 ЦК України й розпорядився своєю часткою на власний розсуд та такі його дії вчинені щодо свого майна не суперечать закону. Це свідчить про те, що визнання дійсним договору дарування від 07.03.2007 року не впливає на права та обов’язки заявниці.
Кім цього, заявниці було відомо про рішення суду, яким визнано дійсним договір дарування від 07.03.2007 року. Зазначене вбачається зі змісту заяви від 04.12.2008 року поданої нею на ім’я прокурора Рахівського району.
А постановою від 12.12.2008 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального злочину.
Оскільки ОСОБА_1 було задовго до звернення до суду відомо про рішення суду від 09.07.2007р., а тим більше даним рішенням суду не вирішувалось питання про її права та обов’язки, що вказує на відсутність поважних причин з яких міг би бути поновлений пропущений процесуальний строк на оскарження, а також свідчить про відсутність у неї права на апеляційне оскарження даного рішення суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла переконливого висновку, що прохання заявниці про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є безпідставним. Що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні клопотання та залишення апеляційної скарги без розгляду.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись вимогами статей 73, 294, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку – відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 09 липня 2007 року про визнання дійсним договору дарування – залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________
______________________