Справа № 304/1906/19

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А 

І м е н е м У к р а ї н и

03.02.2020         м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , захисника  адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11сс/4806/51/20 (№ 11сс/4806/623/19) за клопотанням про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу в виді тримання під вартою, в якому процесуальний керівник у кримінальному провадженні  начальник Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_8 та захисник  адвокат ОСОБА_7 , подали апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 17.12.2019.

Цією ухвалою за клопотанням слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_9 , погодженим прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12019070130000485 розпочатому 01.12.2019, щодо  ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, депутата Великоберезнянської селищної ради VII скликання, одруженого, що має двох малолітніх дітей, не судимого, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.2 ст. 187 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, починаючи з моменту його фактичного затримання.

Розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов`язків, передбачених КПК України, визначено в сумі, яка дорівнює 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 105 100 (сто п`ять тисяч сто) грн.

У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу кожного разу у визначений ними час для проведення процесуальних дій; не відлучатися з населеного пункту де він фактично проживає ( АДРЕСА_1 ); повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання.

ОСОБА_6 підозрюється у незаконному позбавленні волі та розбої, вчинених, як вважає прокурор, спільно зі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановленими особами, за таких обставин.

ОСОБА_12 27.11.2019 приблизно о 15 годині на території залізничного вокзалу в м. Львів, під приводом надання послуг таксі запропонував групі громадян Таджикистану з п`яти осіб, в тому числі двох малолітніх дітей, перевезення до Закарпатської області «в туристичних цілях». Після того, як вказані особи погодились на його пропозицію, у ОСОБА_12 з корисливих мотивів виник умисел на позбавлення їх волі та розбій, для реалізації якого він, за невстановлених обставин, вступив у змову з ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та невстановленими особами.

Того ж дня на власному автомобілі марки «Toyota» «Camri» НОМЕР_1 ОСОБА_12 перевіз вказаних осіб на територію Закарпатської області, приблизно о 23 годині, зупинився у місці, де знаходились його співучасники, озброївся прихованим в автомобілі предметом, схожим на пістолет, погрожуючи ним примусив пасажирів вийти з автомобіля, разом зі ОСОБА_11 «відкрито заволоділи мобільними телефонами марки «Iphone XS» та «Samsung». Далі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановлені особи наділи потерпілим на голови пакети, примусили йти за ними, разом з ОСОБА_6 помістили їх до підвалу та «шляхом примусу відкрито заволоділи грошовими коштами у сумі 6700 доларів США».

Дії ОСОБА_6 у цій частині прокурор кваліфікував за ч.2 ст. 187 КК України, як розбій з метою заволодіння чужим майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я осіб, які зазнали нападу».

Далі ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановлені особи умисно, з корисливих мотивів шляхом надання вказаним громадянам Таджикистану «усного розпорядження перебувати у заздалегідь підготовленому на це приміщенні» утримували їх там всупереч їх волі до 30.11.2019 і «з метою запобігання виявлення їх правоохоронними органами, приносили їм продукти харчування».

30.11.2019 приблизно о 19 годині «невідомі особи надавши усну вимогу потерпілим, помістили ОСОБА_13 (одного з дорослих потерпілих) у транспортний засіб марки «Peugeot» під керуванням ОСОБА_11 , з метою посадки його на поїзд перевезли до залізничного вокзалу в м. Перечин, де ОСОБА_13 , скористувавшись нагодою та побоюючись за своє життя та здоров`я, звільнився та заявив про незаконні дії щодо нього та інших потерпілих, до правоохоронних органів.

Дії ОСОБА_6 у цій частині прокурор кваліфікував за ч.2 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі людей, вчинене з корисливих мотивів, щодо двох і більше осіб, малолітніх, за попередньою змовою групою осіб.

В клопотанні зазначено, що повідомлена ОСОБА_6 підозра у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ґрунтується на відомостях, які містяться в заяві, протоколі огляду місця події, відеозаписах з камер відеоспостереження, протоколах обшуків, речових доказах, показаннях свідків, потерпілих, які впізнають його, «як такого, який за попередньою змовою з іншими особами здійснював діяння щодо незаконного позбавлення волі людей та вчинення щодо них розбійного нападу, брав участь у переміщенні потерпілих з місця, де їх незаконно утримували, а потім - до залізничного вокзалу в м. Перечин»; що основним джерелом його існування, вірогідно, є вчинення аналогічних злочинів. Заявлено ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, експерта шляхом їх підкупу та залякування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, вчинення іншого кримінального правопорушення. Слідчий також вказує, що з метою знищення доказів підозрювані замурували вхід до приміщення, де утримувались потерпілі, що їх зухвалі дії викликали неабиякий суспільний резонанс, висвітлювалися в засобах масової інформації. Вважає, що запобігти заявленим ризикам шляхом застосування щодо ОСОБА_6 менш жорсткого запобіжного заходу неможливо.

Слідчий суддя визнав обґрунтованою підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146 та ч.2 ст. 187 КК України, відзначив, що ОСОБА_6 є приватним підприємцем, депутатом селищної ради, за місцем проживання характеризується позитивно, має сім`ю в якій двоє неповнолітніх дітей, має на утриманні батьків, не судимий; погодився з існуванням заявлених у клопотанні ризиків, неспроможністю гарантувати їх запобігання менш суворим запобіжним заходом і визначив заставу, яка, на його думку, може гарантувати виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків і є співмірною цим ризикам.

В апеляційній скарзі прокурор окрім доводів, наведених у клопотанні, яким, на його думку, слідчий суддя не дав належної оцінки, вказує, що підозрювані мають реальну можливість перешкоджати кримінальному провадженню: як встановлено під час обшуку, з метою знищення доказів вони замурували вхід до приміщення, де утримувались потерпілі. Наголошує що досліджувані події мають неабиякий суспільний резонанс, висвітлювалися в засобах масової інформації. Просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою задовольнити клопотання повістю і застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без можливості внесення застави.

Захисник, адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржену ухвалу та винести нову, якою відмовити в задоволенні клопотання. Стверджує, що ОСОБА_6 злочинів, у яких він підозрюється, не вчиняв, що обставини, викладені у клопотанні прокурора, перекручені, а доказів, які підтверджували б обставини кримінального правопорушення, як вони викладені у клопотанні, немає. Надані слідчому судді матеріали не містять доказів навіть знайомства ОСОБА_6 з ОСОБА_12 , і вони і ОСОБА_11 мають офіційні джерела доходів: ОСОБА_6 є приватним підприємцем, ОСОБА_11 працює охоронцем, а ОСОБА_12 надає послуги з перевезення пасажирів. Всі потерпілі у своїх показаннях пояснили, що вони самі звернулись до ОСОБА_12 на стоянці таксі біля вокзалу в м. Львів, представилися туристами, просили його відвезти їх у Закарпаття і що сталося це 28.11.2019, а не 27-го, як вказано у клопотанні. При цьому ОСОБА_12 ствердив те саме, але що громадяни Таджикистану звернулись до нього не біля вокзалу, а біля ТРЦ по вул. Стрийській, 30.

Епізод про те, що ОСОБА_12 погрожував потерпілим предметом, схожим на пістолет та небезпечним для життя, висадив потерпілих у місці, де вже був ОСОБА_11 , де у потерпілих було вилучено телефони, надіто їм на голови пакети, доправлено у підвал і там відібрано гроші, на думку захисника, повністю вигаданий. Окрім того, що він жодним доказом не підтверджений, уявляється неймовірним, щоб у темряві, під час дощу потерпілі роздивились у руці ОСОБА_12 предмет схожий на пістолет, не могли пояснити, характеру та причини погроз, а прокурор - сенсу переміщення потерпілих з пакетами на головах з поза меж селища Великий Березний до підвалу в його центрі: на вул. Шевченка, 36 повз численні камери відеоспостереження, адже якщо підозрювані мали б на меті грабіж чи розбій, потреби в цьому не було. До того ж у показаннях потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_15 вказано, що телефони у них забрали у підвалі, не ОСОБА_12 , ОСОБА_11 чи ОСОБА_6 , а невідомі особи; у клопотанні слідчого вказано, що гроші у підвалі було відібрано, в тому числі у ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які серед пасажирів, доставлених ОСОБА_12 з м. Львів, не значаться.

Захисник звертає увагу на те, що показання потерпілих не конкретизовані по особах, дії підозрюваних, зокрема ОСОБА_6 , в них не розмежовані, що згідно з ними всі особи, які їх затримали та відібрали їх речі, крім ОСОБА_12 , були в масках, тому підозра ОСОБА_6 на їх підставі є незаконною. Слідчим не встановлено, чи мали потерпілі гроші і телефони насправді, можливість вільно залишати підвал на власний розсуд, чи замикалися двері підвалу, де утримувались потерпілі, ззовні; яке відношення мав до позбавлення їх волі саме ОСОБА_6 , який сенс мало утримування потерпілих у підвалі дві доби після розбою з тим, щоб в подальшому, нічого від них не вимагаючи, відпустити.

Висновок слідчого про підзору ОСОБА_6 в розбої, на думку захисника, взагалі не випливає навіть з мотивувальної частини його клопотання.

Захисник також зауважує, що слідчий вказав у клопотанні не докази, які підтверджують його версію, а тільки джерела доказів і то загалом, без зазначення їх реквізитів та змісту, обставин, які ними підтверджуються. При цьому вказані у клопотанні заява потерпілого, протоколи обшуків, показання свідків, яких конкретно слідчий не вказав, не містять фактичних даних про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень; показання потерпілих, окрім того, що не викривають ОСОБА_6 , істотно відрізняються від того, що вказано у клопотанні, і не є допустимими, оскільки потерпілі були допитані не слідчим суддею, а протокол огляду місця події, записи з камер відеоспостереження, відомості про речові докази у матеріалах, доданих до клопотання, відсутні взагалі і слідчим суддею не досліджувались.

Що стосується заявлених у клопотанні ризиків, то твердження про їх існування, на думку захисника, спростовується відсутністю доказів причетності ОСОБА_6 до кримінальних правопорушень, загрози йому будь-якого покарання, потреби впливати на свідків, які його не викривають, експертів, яких він не знає і які проводитимуть експертизи, призначення яких йому невідоме, наявністю у нього сім`ї, офіційного доходу від підприємницької діяльності, його позитивною характеристикою, фактами його добросовісного прибуття за кожним викликом слідчого, прокурора.

У зв`язку з цим захисник вважає неспроможним і твердження слідчого про недостатність у цьому випадку менш суворих запобіжних засобів.

Ще захисник стверджує, що слідчий суддя неправильно застосував приписи ч.3 ст. 132, статей 176-178, 183, 184, 194 КПК України, не дослідив доказів, якими обґрунтував ухвалу, зокрема не допитав потерпілих, визначив розмір застави, внесеної батьком ОСОБА_6 за рахунок запозичених грошей, який є для підозрюваного, при минулорічному доході 108356 грн., непомірним, та поклав на нього обов`язок не залишати меж селища, який позбавляє його можливості здійснювати підприємницьку діяльність, забезпечувати сім`ю, зокрема, доставляти дітей до школи, дружину, батьків і дітей до лікаря, самому виїжджати за товаром для свого магазину в м. Ужгород.

Нарешті, захисник наголошує, що сторона обвинувачення, на порушення таємниці досудового розслідування, надала засобам масової інформації відомості про підозрюваного, як про злочинця, у такий спосіб створила інформаційне поле для його дискредитації і тепер використовує незаконно поширену ними інформацію, нібито як суспільний резонанс, для обґрунтування запобіжного заходу.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст оскарженої ухвали, доводи і вимоги, викладені в апеляційних скаргах, пояснення захисника і підозрюваного на підтримання апеляційної скарги захисника і їх заперечення проти апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора на підтримання апеляційної скарги начальника Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури і його заперечення проти апеляційної скарги захисника, провів судові дебати, перевірив матеріали кримінального провадження, обговорив доводи сторін і приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Як убачається з матеріалів цього провадження, в ньому йдеться про два кримінальні правопорушення, за одне з яких, тяжке, законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, з конфіскацією майна, вчинені за обставин, які встановлених даними протоколів огляду місця події, обшуку, показаннями потерпілих, свідків, речовими доказами. Одержані слідчим відомості дають підставу підозрювати ОСОБА_6 у причетності до цих кримінальних правопорушень. Твердження захисника про відсутність у матеріалах провадження доказів, які викривали б підозрюваного у розбої та незаконному позбавленні потерпілих волі, наявність у версії сторони обвинувачення, покладеній в основу підозри, суперечностей, не підтверджених доказами та неймовірних, на його думку, обставин, апеляційний суд достатніми для скасування ухвали слідчого судді не вважає, оскільки на цій стадії досудового розслідування безумовної доведеності вини підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення не вимагається. Гарантією від безпідставного арешту в даному випадку є наявність відомостей про певні беззаперечні обставини, які, у поєднанні з установленими слідчим діяннями ОСОБА_6 , які сприяли злочинному результату, можуть свідчити про його співучасть у цих кримінальних правопорушеннях. 

При застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя додержав вимоги ст.ст. 132, 176 - 178, 183, 194 КПК України, дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, дав їм належну оцінку. Ступінь тяжкості злочинів, у яких підозрюється  ОСОБА_6 , суворість покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винним, дані про його особу, зокрема про притягнення в минулому до кримінальної відповідальності за злочини пов`язані з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, дають підстави вважати реальними ризики його незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб, вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Згідно з ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Оскільки про застосування насильства або погрози його застосування щодо будь-кого з боку ОСОБА_6 або про те, що застосування насильства чи погроз іншими особами з числа співучасників охоплювалось його умислом, у клопотанні не вказано, а доказів, які вказували б на таке, у матеріалах, доданих до клопотання, немає, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що достатніх підстав для поширення дії ч.4 ст. 183 КПК України на ОСОБА_6 немає.

Відповідно до пункту 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, з існуванням яких погодився слідчий суддя. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків через побоювання її втрати, але за умови, що останній або інша особа в його інтересах буде спроможний її внести. Розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Застава може бути призначена у розмірі, який перевищує ці межі тільки у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава в зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

Визначений слідчим суддею розмір застави узгоджується з цими вимогами і, за обставин, доведених прокурором, не може бути більшим, з огляду на встановлений спосіб життя підозрюваного, наявність у нього сім`ї, двох малолітніх дітей на утриманні, відсутність доказів наявності у нього статків, які дозволили б йому не дорожити сумою в 105100 грн. співмірною з його річним доходом.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У судовому засіданні встановлено, що апеляційну скаргу захисник подав 20.12.2019, станом на 24.12.2019 за ОСОБА_6 внесено заставу, визначену слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, під вартою він не перебуває, отже, на підставі ч.4 ст. 202 КПК України вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді застави не входять до вичерпного переліку ухвал слідчого судді, які, згідно з частинами першою та другою статті 309 КПК України, можуть бути оскаржені апеляційним порядком.

Відповідно до ч.3 ст. 309 КПК України скарги на ухвали слідчого судді, не передбачені частинами першою і другою цієї статті оскарженню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст. 399 КПК України якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя  доповідач відмовляє у відкритті провадження. В даному випадку суддя-доповідач не мав можливості застосувати цей припис через відсутність до початку апеляційного провадження відомостей про внесення застави та оскарження ухвали ще й іншою особою.

Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що покладення на ОСОБА_6 , в разі внесення застави, обов`язку не відлучатися з населеного пункту де він фактично проживає ( АДРЕСА_1 ), виходить за межі повноважень слідчого судді, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України (така заборона не може бути необмеженою і обов`язково зумовлюється дозволом слідчого, прокурора).

Згідно з приписом ч.2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим на погіршується становище обвинуваченого.

Апеляційний суд ураховує повідомленням прокурора в судовому засіданні про додержання ОСОБА_6 покладених на нього у цьому кримінальному провадженні обов`язків.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги прокурора і захисника залишити без задоволення.

Виключити з резолютивної частини ухвали слідчого судді Перечинського районного суду від 17.12.2019 про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу в виді тримання під вартою рішення про заборону підозрюваному відлучатися з населеного пункту де він фактично проживає ( АДРЕСА_1 ) в разі внесення застави.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: