Справа №1-9/10

В И Р О К

     І М Е Н Е М     У К Р А І Н И

    6 квітня 2010 року                                 смт.Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі:         головуючого – судді Лисенка В.М.,

                            при секретарі – Красній Н.В.,

                                    за участю прокурора – Карабут Ю.А.,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Чутове кримінальну справу про обвинувачення

    ОСОБА_1 , 11.05.1977р.н ., уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, гр.України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, непрацюючого, невійськовозобов’язаного, на підставі ст.89 КК України, судимості не має,  

 у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,-

у  с  т  а  н  о  в  и  в :

ОСОБА_1, в другій декаді вересня 2009 року, близько 15.00год., знаходячись поблизу кафе „Вікторія”, що на вул.Леніна в с.Василівка Чутівського району Полтавської області, де також знаходився ОСОБА_2, перебуваючи  в стані алкогольного сп’яніння, діючи з прямим умислом, з корисних спонукань, з метою відкритого заволодіння чужим майном, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, схватив ОСОБА_2 за одяг, притис його до стіни, після чого відкрито заволодів, належним останньому, мобільним телефоном „Нокіа-1650”, вартістю 235,20грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе у вчиненні  злочину при вищевказаних обставинах  визнав  повністю.

    З’ясувавши правильність розуміння підсудним суті пред’явленого обвинувачення, не маючи сумніву у добровільності та істинності позиції підсудного, який вину по всьому пред’явленому обвинуваченню визнав повністю, суд, за пропозицією прокурора, роз’яснивши учасникам судового розгляду суть положень ст. 299 КПК України, які їм зрозумілі, тобто вони правильно розуміють наслідки прийняття фактичних обставин справи як таких, що не потребують дослідження в ході судового засідання, а також не мають сумнівів у істинності доказів по справі, з якою кожен із них ознайомлений, не досліджував докази вини підсудного стосовно фактичних обставин справи, т.я. покази підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, а обмежився допитом підсудного   та вивченням матеріалів, що характеризують особу підсудного.            

    Дії підсудного ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати по ст.186 ч.2 КК України, остільки він вчинив відкрите викрадення  чужого майна (грабіж), поєднане з погрозою  застосування насильства, яке не є небезпечним для життя  чи здоров'я потерпілого.

При призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого  злочину, його особу, що він  скоїв тяжкий злочин,  по місцю проживання характеризується  посередньо, за останнім місцем роботи, негативно.

Суд також враховує обставини, що пом'якшують покарання: підсудний в скоєному чистосердечно розкаюється, активно сприяв розкриттю злочину, матеріальні збитки відшкодував шляхом повернення викраденого.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Згідно медичного висновку лікарів Чутівської центральної районної лікарні Полтавської області ОСОБА_1 визнаний працездатним, але потребує примусового лікування  від алкоголізму, синдром залежності.

Суд критично відноситься до даного висновку, оскільки в судовому засіданні не здобуто достатніх  доказів того, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, а тому не вбачає підстав для застосування до нього такого лікування.

Враховуючи викладене суд вважає, що підсудному необхідно призначити покарання у виді  позбавлення волі.

З урахуванням вищевказаних обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи підсудного, вартості викраденого, що тяжких наслідків від злочину не наступило, викрадене повернуто потерпілому і останній не має претензій до підсудного і не наполягає на суворій мірі покарання, суд приходить до висновку, що підсудному на підставі ст.69 КК України необхідно призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції     ст.186 ч.2 КК України.

Суд також вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без

ізоляції від суспільства, тобто відбування покарання, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування покарання  з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

    Керуючись  ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

    ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України і призначити йому покарання із застосування ст.69 названого Кодексу у виді  двох років позбавлення волі.  

На підставі ст.75 КК України від відбування покарання ОСОБА_1В С. звільнити  з випробуванням з іспитовим строком два  роки.

    Запобіжний  захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити підписку про невиїзд.

    На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти їх про зміну місця проживання.      

    Речовий доказ по справі, мобільний телефон „Нокіа-1650”, що знаходяться  під схороною розпискою у ОСОБА_2 (а.с.60), вважати йому повернутим, як йому належний.  

    На вирок  може  бути  подана  апеляція  до  Апеляційного  суду  Полтавської  області  протягом  15 діб  з  моменту  його  проголошення  через  Чутівський  районний  суд.

    Головуючий