Н                                             НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                               РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

16 березня 2010 року            справа № 2-73-2010              м. Нововолинськ

    Нововолинський міський суд  Волинської області в складі:

головуючого                                             Ференс-Піжук О.Р.,

при секретарі                                            Шевчук О.М.,

з участю представника позивача               ОСОБА_1,    

відповідача                                                ОСОБА_2,

представників відповідачів                       ОСОБА_3, ОСОБА_4,                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до  ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

встановив :

 22 жовтня 2009 року публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_6  про стягнення заборгованості  за кредитним договором. Вимоги обґрунтовують тим, що відповідно до договору від 02 червня 2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4500 доларів США у вигляді  встановленого кредитного ліміту на платіжну картку  зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24%  на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення  до 27 листопада .2009 року. Відповідач зобов'язання за вказаним договором починаючи з  березня 2009 року належним чином не виконує, в зв'язку з чим станом  на 17 серпня 2009 року рахувалася  заборгованість в сумі 2103,21 доларів США, з них заборгованість по кредиту – 1964,39 доларів США, 8,30 доларів США заборгованість  по процентах за користування кредитом, а також 31,89 доларів США штрафу (фіксована частина), 98,63 доларів США штрафу (процентна складова). Просить  стягнути з   відповідача  кредитну  заборгованість  в сумі  2103,21 доларів США, що еквівалентно 16489,19 грн., 164,89 грн.,  судового збору,  120 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою суду від 09 листопада 2009 року за клопотанням ОСОБА_7  до  участі в справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_5.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 змінив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача ОСОБА_7 заборгованість станом на 12 березня 2010 року в розмірі 2335,68 доларів США, що еквівалентно 18638,71 грн., та судовий збір в розмірі 164,89 грн., 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

      Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково та пояснили, що за отримані в кредит кошти для здійснення підприємницької діяльності, відповідачем ОСОБА_2 під час перебування в шлюбі  з ОСОБА_8  було придбано контейнер на центральному ринку м. Нововолинська. З липня 2009 року ОСОБА_5 припинила приймати участь у фінансуванні погашення кредитних зобов’язань ОСОБА_7  і звернулась до суду з заявою про поділ спільного майна подружжя. Відповідно до рішення Нововолинського міського суду від 28 липня 2009 року  право власності на вищезазначений  контейнер, визнано за ОСОБА_5  Вважає, що кошти отримані ним в кредит використані в інтересах сім?ї, а тому відповідач ОСОБА_8 разом з ним, як основним боржником повинна  сплачувати заборгованість по кредиту в сумі 8244 грн.59 коп., тобто половину з 16489.18 грн. Зазначає, що в період з 28 липня по 28 серпня  2009 року ним було сплачено в рахунок погашення заборгованості по кредиту  600 доларів США, що еквівалентно 4764 грн., тому визнає позов в розмірі 3480,59 грн.

    Представник відповідача ОСОБА_5,  ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, мотивуючи тим, що кредитний договір, по якому виникла заборгованість, був укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_7, який і отримав від кредитора 4500 доларів США  на споживчі цілі.  Не заперечує, що вона, як дружина,  давала згоду на укладення  позичальником кредитного договору  і отримання кредитних коштів, але  не є стороною у зобов’язанні, а тому не повинна нести відповідальності  за його невиконання. Зазначає, що при поділі майна в судовому порядку не враховувалися  борги подружжя, а тому кожен відповідає зобов’язаннями  перед кредитором  самостійно.

    В судовому засіданні дослідженими доказами встановлені наступні обставини та відповідні  їм правовідносини.  

    З ксерокопії кредитного договору від 02 червня 2008 року (а.с.5-7) вбачається, що між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір, згідно якого позивач надав позичальнику ОСОБА_2  кредит в сумі 4500 доларів США на споживчі цілі у вигляді  встановленого кредитного ліміту  на платіжну картку зі сплатою відсотків  за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на  суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 27 листопада 2009 року.

    Відповідно до умов договору, погашення заборгованості повинно  здійснюватися   згідно графіку погашення кредиту  та відсотків ( додаток №1 а.с.7)  визначеними частинами щомісячно у встановлені строки.  

    З довідки - розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_7 перед  банком по кредитній угоді від 02.06.2008 року  станом на 12 березня 2010 року (а.с.  ) вбачається, що  вона становить 2212.00 доларів США ( 17651.76 грн. по курсу НБУ 7.98 грн.), в т.ч. – кредит 1847, 09 доларів США, що еквівалентно 14739,78 грн.  та відсотки 364,91 долари США. по курс НБУ 7,98 грн. – 2911,98 грн. Також  штрафи, відповідно до пункту 8.6 Умов та правил  надання банківських послуг – 31.33 долари США за курсом НБУ 7.98 грн. – 250 грн. (фіксована частина), і 92,35 долари США – по курсу НБУ – 736, 95 грн. – штраф ( процентна складова).  Всього заборгованість у розмірі 2335,68 доларів США  за курсом 7. 98 грн. відповідно до службового розпорядження  НБУ № 417/94 від 11.03.2010 року складає 18638,71 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_7  

    Поряд з цим, суд не бере до уваги  твердження відповідача ОСОБА_7 щодо покладення відповідальності  по погашенню заборгованості за кредитним договором на ОСОБА_8, оскільки остання ні за договором ні за законом не зобов’язана  нести обов’язків по виконанню зобов’язань, взятих на себе  ОСОБА_7 Його посилання на  використання кредитних коштів в інтересах сім?ї, не підтверджені належними доказами, а наданий суду акт перевірки цільового використання грошових коштів  ( а.с. 20-а),який не містить  даних, що підтверджують право власності  на придбане майно, його вартість,  не може бути взятий до уваги судом.  Як вбачається з рішення Нововолинського міського суду  ( а.с.18,19) від 28 липня 2009 року, що набрало законної сили 10 серпня 2009 року,  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 при поділі майна, не враховували  борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім?ї, а вартість спільного   майна, що підлягало поділу, визначили за взаємною згодою, в тому числі, контейнер на центральному ринку м.Нововолинська оцінили в 1000 грн. Наведене свідчить про відсутність підстав, які б створювали  обов’язки для ОСОБА_8 по виконанню зобов’язань, що взяв на себе і неналежно виконує позичальник  ОСОБА_7

    Кожна сторона, відповідно до ст.60 ЦПК України, зобов’язана довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею  61 цього Кодексу.

    Обставини, визнані сторонами ста іншими особами,які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

    Обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили,  не доказуються  при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.                    

     Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

    Отже, до стягнення з відповідача ОСОБА_2. на користь позивача підлягає загальна заборгованість по кредиту в розмірі 18638,71 грн.

    Також до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, а саме сума сплаченого судового збору —164,89 грн. та сума сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн., що підтверджується документально (а.с.1) та в дохід держави 21,49 грн. судового збору, виходячи із суми задоволених позовних вимог.

    Правових підстав  для  відповідальності ОСОБА_8 по кредитних зобов’язаннях ОСОБА_7 суд не вбачає, а тому у задоволенні позовних про стягнення  частини заборгованості по кредиту з ОСОБА_8 відмовляє.    

    Керуючись ст. 10, ст. 11, ст. 60, ст. 88, ст. 212, ст. 213, ст. 214, ст. 215ЦПК України, на підставі ст. 526, ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, — суд,

                                      вирішив:

    Позов задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_9 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” 18638 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 71 коп. заборгованості за кредитом.

           Стягнути з ОСОБА_9 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”  судові витрати в розмірі 164 (сто шістдесят чотири) гривні 89 коп. сплаченого судового збору і 120 (сто двадцять) гривень витрат понесених на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з ОСОБА_9 в дохід держави 21 (двадцять одну) грн. 49 коп. судового збору.

У позові публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовити.

    Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий:    підпис.

Згідно з оригіналом:

Суддя                                                                                              О.Р.Ференс-Піжук.