ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 лютого 2020 року                                                                          м. Чернівці

                                                                       справа № 713/2175/17

       Чернівецький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Одинака О. О. , ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружня на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 6 листопада 2019 року,

встановив:

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 6 листопада 2019 року залишено без руху та надано апелянту п`ятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 6 листопада 2019 року із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі та апеляційної скарги в новій редакції відповідно до вимог статті 356 ЦПК України з копіями такої скарги відповідно до кількості учасників справи.

3 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до суду квитанцію №0.0.16.00920361.1 від 31 січня 2020 року про сплату судового збору в сумі 8066 гривень 73 копійки, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 6 листопада 2019 року та копії апеляційної скарги.

У заяві посилається на те, що при поданні апеляційної скарги в строк визначений законом нею у зв`язку з відсутністю коштів було проведено оплату судового збору в сумі 960 гривень, яка була розрахована з суми судового збору, сплаченої при поданні до суду позовної заяви.

Також зазначала, що у період з 26 грудня 2019 року по 4 січня 2020 року представник апелянта перебував за межами України, а у апелянта не було спеціальних знань для повторного подання апеляційної скарги з відповідним обґрунтуванням.

Суд апеляційної інстанції вважає підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, вказані заявником, є неповажними.

Так, згідно частини 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2019 року був складений повний текст рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 6 листопада 2019 року (а.с.110-112 т.2).

Отже, останнім днем строку на апеляційне оскарження судового рішення був 16 грудня 2019 року.

6 грудня 2019 року до Вижницького районного суду було направлено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 6 листопада 2019 року (а.с.135).

16 грудня 2019 року ухвалою Чернівецького апеляційного суду вказану апеляційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору в розмірі, який визначено Законом України «Про судовий збір», а саме 9026 гривень 73 копійки (а.с.138 т.2).

24 грудня 2019 року апелянтом було направлено квитанцію про сплату судового збору в сумі 960 гривень (а.с.143,144 т.2).

3 січня 2020 року ухвалою Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 6 листопада 2019 року повернуто апелянту (а.с.145 т.2).

13 січня 2020 року ОСОБА_1 подала нову апеляційну скаргу.

Поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» за заявою № 3236/03 зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункт 34 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьев проти України» за заявами № 17160/06 та N 35548/06).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 672/379/14-ц.

Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може вважатись порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті її преамбули, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності») (рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04).

Такий правовий висновок виклав Верховний Суд виклав у постанові від 9 жовтня 2019 року у справі №642/5541/16-ц.

Апеляційний суд вважає, що перебування представника апелянта за межами України з 26 грудня 2019 року по 4 січня 2020 року не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки вказаний строк закінчився 16 грудня 2019 року.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 16 грудня 2019 року №5800213309689 вбачається, що ОСОБА_4 отримала копію ухвали Чернівецького апеляційного суду від 16 грудня 2019 року про залишення без руху апеляційної скарги 18 грудня 2019 року (а.с.140 т.2).

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 16 грудня 2019 року №5800213309697 вбачається, що ОСОБА_1 отримала копію вказаної вище ухвали 19 грудня 2019 року (а.с.140 т.2).

Апелянту та його представнику було відомо положення статті 176 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також зміст ухвали Чернівецького апеляційного суду від 16 грудня 2019 року про залишення без руху апеляційної скарги до 26 грудня 2019 року та вони мали достатньо часу для виправлення зазначених судом недоліків апеляційної скарги.

Слід зазначити, що апелянт, виконуючи вимоги ухвали Чернівецького апеляційного суду від 16 грудня 2019 року, не посилалася на свій майновий стан та неможливість з вказаних підстав сплатити судовий збір у розмірі, який визначений законом та просила відкрити провадження у справі враховуючи сплату нею судового збору в сумі 960 гривень.

Отже, невиконання вимог ухвали Чернівецького апеляційного суду від 16 грудня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме несплата судового збору в розмірі, який визначений Законом України «Про судовий збір», не може бути поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження Вижницького районного суду Чернівецької області від 6 листопада 2019 року.

З огляду на вказане вище, заявником не наведено об`єктивно непереборних причин, які не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язаних з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Згідно частин 3, 4 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене вважаю, що у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружня на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 6 листопада 2019 року слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 357, 358 ЦПК України, суд

ухвалив:

У відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружня на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 6 листопада 2019 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.

Суддя Чернівецького

       апеляційного суду                                         О.О. Одинак