Справа № 2-1269/10

НОВОМОСКОВСЬКИЙ  МІСЬКРАЙОННИЙ  СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 березня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:        

головуючої судді Сороки О.В.,

    секретаря Черкасової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Новомосковська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Новомосковське комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання» про визначення порядку користування житловим приміщення, зобов’язання вчинити певні дії, вселення в квартиру,-      

в  с  т  а  н  о в  и  в:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визначити порядок користування житловим приміщення в квартирі АДРЕСА_1, зобов’язати відповідача не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, а також вселити позивача в зазначену квартиру .

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказує, що в липні 06.11.1992 року він отримав ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_1.  26.02.1993 року уклав шлюб з відповідачкою, від якого 18.05.1993 року народилася дочка – ОСОБА_3. З 1994 року сімейне життя між подружжям не складалося, однак вони разом продовжували проживати в квартирі, а в 1997 році їх шлюб було розірвано. Через деякий час дружина виїхала з квартири, а в 2004 році вселилася в квартиру АДРЕСА_2, змінивши замки від вхідних дверей, та самостійно почала користуватися квартирою. Крім того, позивач зазначає, що він являється інвалідом другої групи, позбавлений права безперешкодно користуватися квартирою, не дивлячись на те, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 22.06.2006 року він вже був вселений в неї. Крім того, 15.10.2008 року Новомосковським міськрайонний судом знову було прийняте рішення про примусове вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2. 24.12.2008 року актом державного виконавця було проведене примусове вселення, позивачу були передані ключі від квартири, однак в 10-денний термін він не зміг переселитися в квартиру, в зв’язку з хворобою. По спливу 10-денного терміну позивачка знову змінила ключі від квартири, і таким чином, він знову  позбавлений права користування житловим приміщенням, тому просить визначити порядок користування квартирою, виділивши йому кімнату площею 16,8 кв.м., а колишній дружині і дочці залишити кімнати площею 12,0 кв.м. та 7,8 кв.м. відповідно. Також ОСОБА_1 просить вселити його в зазначену квартиру, зобов’язавши відповідачку не чинити перешкод у користуванні квартирою.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, просить задовольнити у повному обсязі, пояснивши, що його колишня дружина змінила замки від вхідних дверей, не впускає його в квартиру, не дивлячись на прийняті рішення, чим перешкоджає у користуванні житловим приміщенням.  

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що її колишній чоловік являється інвалідом 2 групи і має психічне захворювання. Після прийнятих рішень про його примусове вселення в квартиру ніхто йому не створює перешкод у користуванні квартирою, нею не змінювалися замки на вхідних дверях, і вона не заперечує, щоб ОСОБА_1 проживав у квартирі, на яку він в 1992 році отримував ордер. Крім того, ОСОБА_2 пояснила, що одна з кімнат в квартирі виділена ОСОБА_1, вказана кімната закрита, нею ніхто не користується, тому позивач має можливість безперешкодно користуватися житловим приміщенням, однак вважає, що його захворювання носить стійкий характер, і його постійні звернення до суду не що інше, як прояв хвороби.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Копією ордеру № 671 стверджується, що ОСОБА_1 надано право на заняття жилого приміщення площею 36,83 кв.м., що складається з 3 кімнат за адресою в м.Новомосковську АДРЕСА_3 (а.с. 6).

Зазначена квартира знаходиться в комунальній власності і на даний час в ній зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що стверджується довідкою про склад сім’ї (а.с. 7).

Основним наймачем квартири є позивач по справі, а ОСОБА_2, хоча і перестала бути членом сім’ї наймача, однак відповідно до ч.3 ст. 64 ЖК України, продовжуючи проживати в жилому приміщенні, має такі ж права та обов’язки, як наймач.

Технічним паспортом на квартиру стверджується, що остання складається з: жилої кімнати площею 16,8 кв.м. з лоджією, жилої кімнати площею 12,6 кв.м. з балконом, жилої кімнати площею 7,9 кв.м., кухні, вбиральні, ванної кімнати, коридору, комори, загальна площа квартири складає 64 кв.м., жила площа 36,7 кв.м. (а.с. 8-10).

Крім того, суду надано рішення Новомосковського міськрайонного суду від 22.03.2006 року, яке змінене рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2006 року , згідно яких сторонам вже було відмовлено у визначенні порядку користування квартирою № 143 в будинку № 53 по вул.Радянській в м.Новомосковську, оскільки виділення ОСОБА_1 кімнати площею 16,8 кв.м. суттєво порушує права та інтереси інших членів сім’ї. (а.с. 23-29).

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 в частині пред’явлених позовних вимог про визначення порядку користування житловим приміщення, оскільки існує рішення суду, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову з тих же підстав, між тими ж сторонами, про той же самий предмет.

Крім того, суду надано рішення Новомосковського міськрайонного суду, згідно якого ОСОБА_1 був вселений в зазначену вище квартиру (а.с. 30)

Актом державного виконавця від 24.12.2008 року в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також понятих ОСОБА_1 був вселений в квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 18).

Суд не може прийняти до уваги, як доказ, поданий позивачем акт від 15.04.2008 року, про те, що ОСОБА_1 не проживає в квартирі по тій причині, що ОСОБА_2 змінила замки від вхідних дверей (а.с. 5), оскільки зазначений акт був доказом при розгляді справи, по результатам якої 15.10.2008 року Новомосковським міськрайонний судом вже було винесене рішення про вселення ОСОБА_1 в спірну квартиру (а.с. 30), і вказане рішення виконане (а.с. 15-18).

У відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні позивачем не надано ніяких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у користуванні квартирою № 143 в будинку № 53 по вул.Радянській в м.Новомосковську.

Навпаки, подані позивачем постанова про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 47), повідомлення прокурора на ім’я ОСОБА_1  (а.с. 40) свідчать про те, що ОСОБА_2 не чинить перешкод у користуванні квартирою, замків від вхідних дверей не змінювала.

Так само не може бути взятий до уваги наданий позивачем акт від 03.03.2010 року, затверджений головним інженером ТОВ «УК «КомЄнерго-Новомосковськ», оскільки в ньому відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди у користуванні квартирою зі сторони ОСОБА_2 чи будь-яких інших осіб (а.с. 49), а також не можуть бути доказом свідчення свідка ОСОБА_4, оскільки остання пояснила суду, що вона не бачила, як ОСОБА_1 чинилися перешкоди у користуванні квартирою по вул.Радянській 53/143, а лише чула з нижнього поверху, що ОСОБА_1 не міг відкрити квартиру своїми ключами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов не доведений суду, тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 47, 48, 63, 100, 104 ЖК України, ст.ст. 10, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в  и  р  і  ш  и  в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2, про визначення порядку користування житловим приміщення, зобов’язання вчинити певні дії, вселення в квартиру.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області в слідуючому порядку: заява на апеляційне оскарження надається протягом 10 днів до Новомосковського міськрайонного суду, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після надання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                         О.В.Сорока