Р І Ш Е Н Н Я                      Справа № 2-189/10

Ім’ям України                    

23 березня 2010 року                                                                                                  м. Полтава

         Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого – судді                                          Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                                                    Севідовій Л.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Полтавського обласного військового комісаріату, треті особи – квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави Міністерства Оборони України та житлова комісія Полтавського гарнізону, про поновлення у черзі на отримання житла, -

  В С Т А Н О В И В:

         Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача – Полтавського обласного військового комісаріату, про зобов’язання поновити його у черзі на отримання житла. Ухвалою суду від 29 грудня 2009 року до участі у справі залучено як третіх осіб без права самостійних позовних вимог на стороні відповідача - квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави Міністерства Оборони України та житлову комісію Полтавського гарнізону (а.с. 41).

         В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що перебував на військовій службі у Полтавському зенітному ракетному командному училищі з 1984 по 1990 рік. На квартирну чергу в училищі він став 19 вересня 1989 року. У зв’язку із складним станом із забезпеченням житлом, керівництвом училища тимчасово надано житло військовослужбовцям у будинках модульного типу, які розташовані на території училища. З цих підстав у 1993 році він складом сім’ї у три особи отримав житло у модулі № 14/52, ордер на вселення у який не видавався, так як модуль не відповідав вимогам, яким повинні відповідати житлові приміщення. Рішенням засідання житлової комісії училища від 26 вересня 1995 року прийнято рішення про включення модуля до житлового фонду. Його проживання з родиною у модулі за адресою: вул. Жовтева, 40а у м. Полтаві за період часу з 06 травня 1009 року по 16 серпня 2007 року підтверджується документально. Після розформування училища його квартирну справу передано до Полтавського обласного військового комісаріату, для постановки там на квартирний облік та чергу. Однак, з 1996 року його не внесено у списки черги на житло. Він подав заяву про поновлення у черзі на житло, у чому йому було відмовлено з тих підстав, що він не передав особисто квартирну справу до житлової комісії. Але його квартирна справа знаходилася у житловій комісії обласного військового комісаріату, а тому не внесення його у списку на отримання житла та відмова йому у поновленні на черзі є неправомірними. За час проходження військової служби строком більше 20 років, він став інвалідом 2 групи і звільнений з військової служби. Модуль, у якому мав житло, знесений і тому він житла не має. Згідно з вимогами п. 3 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов’язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження ними державної служби, жилі приміщення у населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку, як громадяни, що потребують поліпшення житлових умов; а згідно з п. 8 цієї статті цього ж Закону України, військовослужбовці, які мають вислугу на державній службі  у 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров’я, віком, у зв’язку зі скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали інвалідами 1 чи 2 груп, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті під час проходження військової служби, мають право на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного жилого фонду. З цих підстав прохав поновити його у черзі на отримання житла.            

         У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, прохав задовольнити у повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач перебував на квартирному обліку у Полтавському зенітному ракетному командному училищі з 1995 року до часу його ліквідації. Згідно з наказом Міністра оборони України № 577 від 2006 року яким затверджено Інструкцію про надання військовослужбовцям житлового приміщення, для постановки на чергу з отримання житла, військовослужбовець повинен написати рапорт та подати його до житлової комісії, яка розглядає питання про постановку на квартирний облік. Також для постановки на облік, крім рапорту, військовослужбовцю слід зібрати відповідні документи, з яких формується квартирна справа. Згідно з цим наказом, а також усіма тими, які передували йому, квартирна справа є документом особливої важливості, такої, що навіть протягом 5 років після отримання військовослужбовцем житла, вона не знищується, а зберігається. Після ліквідації училища він отримав на руки квартирну справу, що робити заборонено, та передав її до обласного військомату. Про те, що справа знаходилася у військоматі, свідчить письмова відповідь з нього. Перелік підстав для зняття військовослужбовців з військового обліку встановлено у п. 13 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, введеного у дію наказом Міністра оборони України № 20 від 03 лютого 1996 року, і під жоден з них він не підпадає. ОСОБА_4 звертався до обласного військомату для поновлення у черзі, але йому у цьому безпідставно відмовлено.      

         Представник відповідача - ОСОБА_2 позов не визнав у повному обсязі, прохав відмовити у його задоволені. Пояснив, що після розформування училища, у 1996 році усі квартирні справи військовослужбовців передано до житлової комісії обласного військомату, де постановка кожного з них на квартирний облік здійснювалася на підставі заяви про постановлення на облік та розглядалася за особистої присутності на засіданні житлової комісії. 23 лютого 1996 року ОСОБА_4, згідно із записами у обліковій книзі № 78, у якій зареєстровані усі особи, які знаходилися на обліку у ліквідованому військовому училищі, отримав свою квартирну справу на руки. Як передавав її до обласного військомату та де дів її після отримання, він не знає. Дійсно, він бачив у обласному військоматі документи з квартирного обліку ОСОБА_4, але їх назвати справою неможливо, так як вони не були прошиті, пронумеровані і не описані, а сколоті скрепкою. Тому те, що позивач та його представник вважають квартирною справою, насправді такою не було. Ні він, як голова житлової комісії, ні якась інша особа, у встановленому порядку квартиру справу ОСОБА_4 не отримували і тому відповідальності за неї не несуть. Де ділися ті документи, яки позивач вважає квартирною справою, він не знає. Згідно з п.п. -3-4 наказу Міністра оборони України № 577 від 2006 року для постановки на квартирну чергу при переводі з однієї до іншої військової частини, а тим більше при ліквідації військової частини, військовослужбовець повинен писати рапорт на постановку на квартиру чергу у тій частині, до якої прибув проходити службу. У 2007 році ОСОБА_4 звертався до обласного військомату з приводу відсутності його у черзі на житло і рішенням житлової комісії Полтавського обласного військового комісаріату від 27 вересня 2007 року йому відмовлено у включенні до списку тих осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

         Представник третьої особи -  житлової комісії Полтавського гарнізону, вважав позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають. Пояснення надав аналогічні поясненням представника відповідача. Підставою для відмови у задоволенні позову вважав те, що позивач свою квартирну справу отримав на руки, але у встановленому порядку  до Полтавського обласного військового комісаріату її не передав, а також тому, що позивач протягом тривалого часу – з 1996 по 2007 роки не звертався із рапортом до обласного військового комісаріату про постановку на чергу для отримання житла.          

         Представник третьої особи - квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але до суду не з’явився, звернувся із письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, прохав у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с. 51, 57).  

         Заслухавши представників сторін та третьої особи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

         Судом встановлено, що ОСОБА_4 звернувся із письмовою заявою до Полтавського обласного військового комісару з проханням поновити у черзі на отримання житла, так як після розформування військового училища, з 1996 року житло не отримав, а його документи на отримання житла знаходяться у обласному військовому комісаріаті поза чергою (а.с. 7). Згідно з випискою з протоколу № 9 засідання житлової комісії при Полтавському обласному військовому комісаріаті, ОСОБА_4 відмовлено у включенні до списку осіб, які потребують поліпшення житла за рахунок Міністерства оборони України, так як після розформування Полтавського ВЗРККУ його облікову квартирну справу у встановленому порядку до обласного військового комісару не передано, а він 23 лютого 1996 року отримав її на руки, про що йому 28 вересня 2007 року дано письмову відповідь  (а.с. 12, 8). Відповідно до записи № 78 у обліковій книзі № 78, у якій зареєстровані усі особи, які знаходилися на квартирному обліку у Полтавському зенітному ракетному командному училищі, свою квартирну справу ОСОБА_4 отримав 23 лютого 1996 року на руки (а.с. 60-61). Згідно з довідками від 23 березня 2010 року за підписом Полтавського обласного військового комісара та голови житлової комісії Полтавського обласного військового комісаріату, з приводу постановки на квартирний облік до комісаріату ОСОБА_4 до 20 вересня 2007 року не звертався і тому питання про постановку його на квартирний облік не розглядалося (а.с. 58-59).  

         На час ліквідації Полтавського зенітного ракетного командного училища у 1996 році, питання отримання житла військовослужбовцями регулювалося нормами Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, введеного у дію наказом Міністра оборони України № 20 від 03 лютого 1996 року. Згідно з вимогами п. 3 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов’язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження ними державної служби, жилі приміщення у населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку, як громадяни, що потребують поліпшення житлових умов. Відповідно до вимог п. 8 цієї статті цього ж Закону України, військовослужбовці, які мають вислугу на державній службі  у 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров’я, віком, у зв’язку зі скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали інвалідами 1 чи 2 груп, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті під час проходження військової служби, мають право на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного жилого фонду. Відповідно до п. 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, введеного у дію наказом Міністра оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року, військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини.  Згідно з п. 37 цього ж Положення при звільненні з військової служби у запас чи у відставку за віком, за станом здоров’я чи у зв’язку зі скороченням штатів або у зв’язку з організаційними заходами, у разі неможливості використання по службі, залишаються на квартирному обліку до отримання житла у військовій частині (у випадку її розформування – у військових комісаріатах) і КЕЧ районів та користуються право на позачергове одержання житла. Відповідно до вимог п. 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року, виконавчі комітети, підприємства. установи і організації щороку, у період часу з 01 жовтня по 01 грудня проводять перереєстрацію громадян, які перебувають на квартирному обліку, у ході яких перевіряються їх облікові дані.    

         З наведених судом норм чинного цивільного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. У 1996 році ліквідовано, як юридичну особу, Полтавське зенітне ракетне командне училище у якому позивач перебував на квартирному обліку. Позивач продовжував перебувати на військовій службі, а тому і мати право на отримання житла. Однак, для отримання житла, якого потребував, йому слід було подати рапорт про постановку на квартирний облік у Полтавському обласному військовому комісаріаті та передати до цього комісаріату свою квартирну справу. 23 лютого 1996 року він отримав на руки свою квартирну справу, однак того факту, що передав її до Полтавського обласного військового комісаріату для постановки на квартирний облік, суду не довів. 20 вересня 2007 року уперше звернувся до цього комісаріату із заявою про те, що відсутній у черзі на отримання житла. Рішенням житлової комісії обласного військового комісаріату йому відмовлено у включенні до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов за безпідставністю.

         Враховуючи те, що рапорту, який є обов’язковою складовою для постановки на квартирний облік у Полтавському обласному військовому комісаріаті, позивач не писав, те, що позивачем не доведено суду того факту, що після отримання ним 23 лютого 1996 року на руки своєї квартирної справи він передав її до цього комісаріату для постановки на квартирний облік, суд вважає факт отримання Полтавським обласним військовим комісаріатом квартирної справи позивача недоведеним. Також за наявності рішення колегіального органу про відмову позивачеві у включенні його до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, яке позивач не прохає скасувати і без скасування якого вирішити по суті його позовні вимоги неможливо в силу вимог ст. 11 ЦПК України (диспозитивність цивільного процесу), підстав для задоволення його позовних вимог суд не знаходить.  

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 11, 15, 60, 88, 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

                                                                В И Р І Ш И В:

         У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 – відмовити у повному обсязі.

         Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів зо дня його проголошення з наступною подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів зо дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через суд першої інстанції.

         Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

         Суддя                                                                                                     І.Ю. Литвиненко