Справа № 357/1605/17

6/357/54/20

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді –        Ярмола О. Я. ,

при секретарі –                Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква, в залі суду № 5 заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

28.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою та просить визнати виконавчий лист, виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області  від 27.06.2018 року у справі № 357/1605/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів ОСОБА_1 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2017 року і до повноліття дитини, таким, що не підлягає виконанню та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані кошти у виконавчому провадженні № 56682343 за виконавчим листом від 27.06.2018 року по справі № 357/1605/17.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, в своїй заяві просив проводити розгляд заяви за його відсутності.

Стягувач ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні заперечили  задоволення даної заяви.

Відповідно до ч.3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Cуд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 14.02.2018 року було задоволено первісний позов ОСОБА_4 та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів ОСОБА_1 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2017 року і до повноліття дитини, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини – відмовлено, вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2018 року - без змін.

27 червня 2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчі листи по справі, за заявою стягувача ОСОБА_4 .

Встановлено, що постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2018 року в частині задоволення вимог ОСОБА_4 змінено в частині визначення розміру аліментів на утримання дитини, та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів ОСОБА_1 , але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 15 лютого 2017 року і до 08.07.2017 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 08 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Представник ОСОБА_4 заперечуючи дану заяву, суду пояснила, що доводи заявника безпідставні та необґрунтовані, оскільки  касаційна інстанція не скасувала рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів (1\4 частина всіх видів доходу), не змінила спосіб та визначений розмір стягнення аліментів, а лише змінила мінімально законодавчо затверджений розмір аліментів, розрахунки ДВС зроблені відштовхуючись не з мінімального прожиткового мінімуму, а з розміру ? частини з доходів боржника, тобто застереження законодавця не впливає на права та обов`язки ОСОБА_1 , тим більше не дає підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Представник стягувача зазначає, що боржником штучно створюється спір,  боржник безпідставно вчиняє заходи спрямовані на закриття виконавчого провадження. Щодо вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів, представник стягувача зазначила, що не може бути розглянута така вимога в порядку виконання  рішення суду на підставі ст. 432 ЦПК України та, крім того, положеннями ст. 1215 ЦК України передбачено, що не підлягають поверненню стягнуті аліменти, як безпідставно отримані кошти.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року вказано, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить гл.50 розд. І книги п`ятої ЦК. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п.5 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006  № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів  на  одну  дитину  не може бути меншим,  ніж  зазначений у ч. 2 ст. 182 СК ( 2947-14 ). При цьому необхідно мати  на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального  розміру аліментів на одну дитину  не  є  підставою  для  перегляду  постановлених  раніше  судових  рішень  про їх стягнення. 

Порядок стягнення аліментів визначено у ЗУ "Про виконавче  провадження",  а також нормами Сімейного Кодексу України.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Оскаржуваний виконавчий лист по справі було видано 27.06.2018 року, а касаційна скарга подана ОСОБА_1 17.07.2018 року. Постановою Верховного суду, винесеною 04.09.2019 року,  вирішено, стягнути з ОСОБА_1 аліменти у розмірі ? частини, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2017 року і до 08.07.2017 року, а з 08.07.2017 року в розмірі ? частини, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку. Тобто, у виконавчому листі вірно зазначено розмір встановлених аліментів (1\4 частина всіх видів доходу) і на даний час виконавчий лист відповідає постанові Верховного суду та має належно виконуватися. Відсутні дані, що державним виконавцем було здійснено виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини  не у визначеному розмірі  аліментів, а у передбаченому законодавцем застереженні згідно ч. 2 ст. 182 СК України.

   Так, згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Абзац другий частини другої статті 182 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018}

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частину другу статті 182 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018}

Частина друга статті 182 в редакції Законів № 2901-IV від 22.09.2005, № 2037-VIII від 17.05.2017}

Положення ст. 182 СК України визначають обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. А положеннями ст.ст. 183, 184 СК України визначено, що розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, чи у твердій грошовій сумі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що розмір аліментів, який був визначений судом першої інстанції та в подальшому судом апеляційної і касаційної інстанцій,  залишився незмінним, визначений у розмірі 1\ 4 частини усіх видів доходу ОСОБА_1 , а мінімальний гарантований розмір аліментів, визначається Сімейним Кодексом України,  та зміна рішення суду в цій частині, не є підставою для визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню. Крім того, визнання виконавчого листа, таким що  не підлягає виконанню потягне за собою закриття виконавчого провадження, що в першу чергу порушить права  дитини на належне утримання. Якщо між учасниками виконавчого провадження існує спір щодо заборгованості по аліментах, чи щодо визначеного розміру платежів  в певний період, то зазначене може бути підставою для перерахунку  розміру заборгованості по аліментах за певний період.

Згідно ч 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Також, слід зазначити, що вирішення питання щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню врегульовано розділом VІ ЦПК (процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень  інших органів), ст. 432 ЦПК, а  вимога про стягнення із ОСОБА_4 коштів (аліментів на дитину), як безпідставно одержаних є окремою позовною вимогою, яка не може бути розглянута в порядку виконання судових рішень.

При цьому слід зазначити, що Верховний Суд приймаючи  постанову  від 04.09.2019 року по справі № 357/1605/17 не вирішував питання про поворот виконання рішення (ст. 444 ЦПК України.

Керуючись ст.432 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її постановлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білоцерківський міськрайонний суд.

Повний текст ухвали виготовлено 10.02.2020 року.

СуддяО. Я. Ярмола