УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №287/389/18-ц Головуючий у 1-й інст. Волощук В. В.

Категорія 47 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,  

                                 суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Бірюченка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №287/389/18-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування завданих збитків

за апеляційною скаргою  ОСОБА_1

на рішення Олевського районного суду Житомирської області  від 09 серпня 2019 року, яке ухвалене під головуванням судді Волощука В.В. у м. Олевську,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Просила, посилаючись на положення частини другої ст.152 та ст.158 ЗК України, усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши не чинити перешкод у доступі до земельної ділянки, розташованої у с. Копище Олевського району Житомирської області, кадастровий номер 1824484800:00:010:0562, та стягнути на її користь із ОСОБА_2 5 825 грн. збитків, завданих внаслідок незаконний дій, а саме: знищенням врожаю озимої пшениці. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення №368 загальною площею 0,3684 га із кадастровим номером 1824484800:00:010:0562. Власником сусідньої земельної ділянки №369 є ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 , змовившись зі своїм сином – відповідачем ОСОБА_3 , самовільно захопили її земельну ділянку та знищили врожай пшениці, яку вона посіяла у вересні 2017 року. Зібрано приблизно 1 125 кг пшениці на суму 5 825 грн. Звернувшись до поліції щодо протиправних дій, отримала відмову у внесенні відомостей до ЄРДР. На усні претензії ОСОБА_2 не реагує та відмовляється добровільно звільнити земельну ділянку і відшкодувати завдані збитки.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області  від 09 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зокрема зазначає, що межі її земельної ділянки закріплені інженером-землевпорядником в натурі, про що складено відповідний акт. Проте суд такій обставині належної оцінки не надав, а натомість прийняв до уваги рішення Олевського районного суду Житомирської області від 18 квітня 2019 року в справі №287/368/18-ц, яким її зобов`язано звільнити земельну ділянку площею 0,3401 га, кадастровий номер:1824484800:00:010:0511, що розташована на території с.Копище, в урочищі «Грез», яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , оскільки вона самовільно зайняла дану земельну ділянку, вважаючи, що це її земельна ділянка. Однак, висновок у рішенні суду не відповідає дійсності, приймаючи до уваги те, що у ньому не зазначено, що ОСОБА_4 звертався до землевпорядної організації для встановлення меж земельної ділянки в натурі. Межі земельної ділянки може встановити лише організація, яка має ліцензію та технічно забезпечена. У підтвердження факту знищення відповідачами належного їй врожаю озимої пшениці надала належні, достатні та допустимі докази. Так, працівниками поліції було встановлено, що саме в подвір`ї відповідачів була знайдена озима пшениця. Підтвердили факт знищення врожаю і свідки, які бачили, що відповідач комбайном жав пшеницю на її полі, а також самі відповідачі підтвердили той факт, що вони зжали озиму пшеницю. У матеріалах справи є довідка Олевської міської ради щодо кількості орієнтовно намолоченої на її полі озимої пшениці. Незважаючи на надані нею докази, суд першої інстанції безпідставно зазначив, що вона не надала доказів у обґрунтування вимоги про відшкодування збитків за знищення озимої пшениці.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастром номером 1824484800:00:010:0562, площею 0,3684 га, та 14 липня 2017 року за нею зареєстровано право власності на дану земельну ділянку (а.с.7,37).

ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1824484800:00:010:0511, площею 0,3401 га (а.с.36).

Як убачається із публічної кадастрової карти України дані земельні ділянки не сусідні, тобто не межують.

У цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 18 квітня 2019 року в справі №287/368/18-ц, яке набрало законної сили, зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, площею 0,3401 га, кадастровий номер 1824484800:00:010:0511, що розташована на території с. Копище, в урочище «Грез» Олевського району, Олевської територіальної громади Житомирської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при розгляді даного спору не надав належної оцінки акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 16 травня 2019 року спростовуються наявністю чинного вищевказаного судового рішення та в силу положень частини четвертої ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, не доказуються при розгляді іншої справи.

Доказів того, що земельні ділянки сторін були б суміжними та накладалися одна на другу в матеріалах справи немає.

Отже, матеріали справи не містять доказів, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаною про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1824484800:00:010:0511, на якій вона посіяла озиму пшеницю, належить родині відповідачів, допустила незаконний засів даної земельної ділянки, помилково вважаючи її своєю земельною ділянкою з кадастровим номером 1824484800:00:010:0562.

До нерухомої речі належать, зокрема, земельні ділянки (частина перша ст.181 ЦК України).

Відповідно до частини другої ст.189 ЦК України продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач без законних підстав зайняла спірну земельну ділянку, яка належить на праві власності родині відповідачів (чоловіку ОСОБА_2 та батьку ОСОБА_3 ), а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що права позивача не порушені діями відповідачів, оскільки зібраними у матеріалах справи доказами не підтверджено вини відповідачів у незаконному користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 , а посилання у апеляційній скарзі не змінюють висновків суду першої інстанції. Окрім того, діями відповідачів права позивача, за вищевказаних обставин, не порушені, а в судовому порядку підлягає захисту порушене право, що передбачено й приписами частини другої ст.152 ЗК України, з підстав якої позивач звернулася до суду із позовом до відповідачів.

Оскільки з вини відповідачів збитків позивачу не заподіяно, то безпідставно вдаватися й до обговорення питання щодо суми збитків.

Рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції в силу положень ст.375 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Олевського районного суду Житомирської області  від 09 серпня 2019 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 10 лютого 2020 року.