КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/14002/19 Головуючий у І інстанції Чередніченко Н.П.

Провадження № 22-ц/824/1922/2020 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

УХВАЛА

Іменем України

05 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Голуб С.А,.

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву ОСОБА_1 про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 02 жовтня 2006 року працював в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області на посадах судового розпорядника, помічника судді, додаткового помічника судді.

Наказом № 44б/ок/к від 03 серпня 2018 року, позивач був призначений на посаду помічника судді за поданням судді Ларіної О.В. на час виконання суддею Ларіною О.В. повноважень судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Наказом № 25/ос/к від 10 червня 2019 року, позивача було звільнено з посади помічника судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з 10.06.2019 року, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Оскільки на дату звільнення позивача із займаної посади, повноваження судді Ларіної О.В. не були припинені, зазначена суддя не була звільнена, відповідач упереджено поставився до позивача та неправомірно його звільнив з посади помічника судді, у зв`язку із закінченням строку трудового договору до закінчення виконання суддею Ларіною О.В. повноважень судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, підставою для видачі оскаржуваного наказу є необґрунтоване подання судді Ларіної О.В. від 07 червня 2019 року, з якого не вбачається причин дострокового звільнення, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ від 10 червня 2019 року № 25/ос/к «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області; поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, стягнути із ТУ ДСАУ в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 11 червня 2019 року по день прийняття рішення із розрахунку 832,00 грн. за кожен робочий день вимушеного прогулу, стягнути із ТУ ДСАУ в Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування судом обставин справи просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно подання судді Ларіної О.В. від 03 серпня 2018 року, призначення останнього на посаду помічника судді здійснювалось саме на час виконання суддею повноважень судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, які на дату звільнення позивача не були припиненими.

Крім того, в тексті подання про звільнення від 07 червня 2019 року суддя Ларіна О.В. не обґрунтувала причин дострокового звільнення позивача з посади помічника судді, не вказала в чому виразилось неналежне виконання помічником своїх обов`язків, не зазначила про вчинення останнім проступку, який дискредитував би його та є несумісним з подальшим проходженням служби в якості помічника судді.

03 грудня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області,в якому останні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Зокрема у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади законно, право на працю позивача не було порушено, так як підставою для звільнення останнього було подання судді Ларіної О.В. від 07 червня 2019 року.

Інші сторони даної справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги позивач та його представник подали суду заяву про закриття провадження по даній справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що йому стало відомо, що постановами Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року, 13.11.2019 року та 18.12.2019 році висловлено правову позицію, відповідно до якої, особа яка обіймає посаду помічника судді, підпадає під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення спору за її участі з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на такі спори поширюється юрисдикція адміністративних судів. Просив закрити провадження по даній справі з метою звернення за захистом свого порушеного права до суду адміністративної юрисдикції.

Відповідачі своїх представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим розглядати справу за відсутності нез`явившихся представників відповідачів, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доводи позивача та його представника щодо поданої заяви, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення з таких підстав.

З фактичних обставин цієї справи вбачається, що спір виник у зв`язку зі звільненням позивача з посади помічника судді районного суду за поданням судді, яке позивач вважав необґрунтованим.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 посилався на порушення норм трудового законодавства, у зв`язку з чим вважав, що спір повинен бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Приймаючи до свого провадження зазначений позов та розглядаючи спір, суд першої інстанції погоджувався із такою позицією.

Однак, судова колегія приходить до висновку, що на даний спір поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки діяльність помічника судді за своєю характеристикою є публічною службою.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року (справа № 815/1594/17), та від 13 листопада 2019 року (справа № 640/293/19) зазначивши, що питання предметної підсудності у спорах, стороною в яких є помічник судді, лежить в площині розкриття у межах, необхідних для вирішення цього спору, поняття правового статусу помічника судді та таких його елементів, як підстави та порядок набуття правосуб`єктності помічника судді, його функції та завдання, права та обов`язки, правові підстави взаємодії помічника судді з державними, правоохоронними та іншими органами, відповідальність у сфері професійної діяльності помічника судді.

Так, під правовим статусом особи слід розуміти виняткову (специфічну) властивість особи, яка визначає її правове становище в суспільстві і визначає комплекс прав, особи. За цими властивостями можна охарактеризувати таку особу і встановити розміщення особи в структурі (ієрархії) органів, зокрема судової влади, виявити відмінності правового статусу, приміром, публічної особи від особи, яка таких характеристик не має.

Нормативні основи правового статусу помічника судді визначені в Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). У статті 157 цього Закону визначається загальний статус помічника суддів і передбачено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду повинні також мати стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.

У преамбулі до Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Положення) записано, що це Положення розроблено відповідно до вимог чинного на той час судоустрійного закону та визначає єдині засади діяльності, правовий статус і умови діяльності особи, яка займає посаду помічника судді суду загальної юрисдикції.

За пунктами 2-5 Положення помічник судді - це посадова особа, яка перебуває на державній службі, забезпечує виконання суддею відповідних повноважень та сприяє здійсненню правосуддя. Помічник судді є працівником апарату суду. Помічник судді з питань підготовки справ до розгляду підзвітний лише відповідному судді. У своїй роботі керується Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу», іншими законами та нормативно-правовими актами України, Правилами поведінки працівника суду, рішеннями зборів суддів відповідного суду, Інструкцією з діловодства суду, Правилами внутрішнього трудового розпорядку суду, цим Положенням, а також посадовою інструкцією.

Згідно з пунктами 14, 15 Положення порядок перебування на державній службі помічника судді регулюється Законом України «Про державну службу», іншими нормативно-правовими актами України. Застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення до помічника судді здійснюється керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), відповідно до преамбули якого він визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Закон № 889-VIII регулює відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Відповідно до пункту 18 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Під час виконання своїх обов`язків державний службовець не зобов`язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.

Згідно з частиною першою статті 92 Закону № 889-VIII до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 92 Закону № 889-VIII працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що з 01 травня 2016 року працівники патронатної служби перестали відноситися й не відносяться дотепер до категорії державних службовців, а посада помічника судді не відноситься до посад державної служби та є патронатною службою.

У підпункті 1 пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що з набранням чинності цим Законом втрачає чинність попередній Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII. Під час дії Закону України «Про державну службу» 1993 року, а також Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 року не було положень, які виокремлювали і відносили посади помічників судді до патронатної служби. Інакше кажучи, не було положень закону, які б виділяли цю посаду з переліку посад, на які не поширювалися визначення «державна служба», «посада» чи «посадова особа», що положення цього Закону поширюються на працівників апарату суду, одним з яких був і помічник судді.

Запровадження нового регулювання порядку проходження державної служби, за яким посади помічників судді відносяться до патронатної служби і не відносяться до державної служби, означає, що змінився їхній статус, але не змінилися обсяги прав та обов`язків цієї посади, сфера його діяльності, і що така посадова особа припинила виконувати функції державного судового органу влади в частині виділених (делегованих) йому посадовою особою (суддею) та на підставі вимог законодавства повноважень або, іншими словами, виконувати функції публічної особи, якою є робота, сфера (коло) його діяльності, унормований обсяг прав та обов`язків, які визначають її компетенцію у зв`язку з обійманням нею посади помічника судді. Головною особливістю цієї посади є те, що ця особа допомагає судді виконувати його повноваження у такій публічній сфері діяльності, як правосуддя.

Отож, принаймні тільки за окресленими властивостями, які характеризують правовий статус помічника судді, його повноваження, призначення, функції та завдання, можна визнати, що особа, яка обіймає посаду помічника судді, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення спору за її участі з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на такі спори має поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (пункт 6 частини першої статті 3 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Підсумовуючи наведені міркування, Велика Палата Верховного Суду визнала, що у разі появи спору з приводу проходження особою служби на одній з посад патронатної служби, до яких відноситься посада помічника судді, який виник у період, коли з 01 травня 2016 року посада помічника судді за законом перестала відноситися до посад державної служби і сама діяльність помічника судді - до державної служби, але не втратила характеристик публічної служби, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 статті 377 ЦПК України судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 377 ЦПК України визначено, що порушення правил юрисдикції загальних судів є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням правил юрисдикції загальних судів, а тому відповідно до вимог названих вище норм процесуального закону підлягає скасуванню апеляційним судом із закриттям провадження в даній цивільній справі, а розгляд даної справи, за правилами КАС України, віднесено до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Керуючись ст.ст. 255, 367, 368, 374, 377, 381-382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у даній справі - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року - скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2020 року.

Суддя-доповідач Д.О.Таргоній

Судді: Н.В. Ігнатченко

С.А. Голуб