ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. Справа №914/447/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб,

суддів О.П. Дубник,

О.В. Зварич,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача- адвоката Іващука О. В. (довіреність від 21.02.2019 б/н),

відповідача - не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія" від 20.09.2019 б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2019, повний текст рішення складено 02.09.2019,

у справі №914/447/19 (суддя Бортник О.Ю.)

за позовом: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія", с. Зубра Пустомитівського району Львівської області

про зобов`язання прийняти майно з оренди

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ЛМКП "Львівтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Енергія" про зобов`язання прийняти майно з оренди за договором оренди основних засобів № 2 - Ор 07/06 від 01.02.2006 шляхом підписання акту приймання-передачі з дати припинення цього договору, а саме: 01.01.2017( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог , т.1, а.с. 176-177).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони уклали договір оренди основних засобів № 2 - Ор 07/06 від 01.02.2006, за яким відповідач передав позивачу в оренду майно (турбогенератор ТГ-2 для вироблення електроенергії та додаткове обладнання). Термін дії договору був встановлений до 31.12.2016. Позивач надіслав відповідачу 21.12.2016 повідомлення про те, що не бажає продовжувати договір на новий термін, про припинення його дії 31.12.2016 та відповідно до п.2.4 договору надіслав два примірники акта приймання - передачі. Позивач вказує, що обов`язок орендаря негайно повернути майно з оренди у разі припинення договору найму кореспондується із зустрічним обов`язком орендодавця прийняти майно з оренди за актом приймання-передачі ( ч.1, ч.2 ст. 785 ЦК України).

Всупереч вимогам закону та умовам договору відповідач не виконав свого обов`язку щодо прийняття майна з оренди, акт приймання-передачі не підписав, при цьому не заявляв жодних претензій чи зауважень щодо майна чи акта приймання-передачі .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2019 у справі №914/447/19 позов задоволено. Зобов`язано відповідача прийняти майно з оренди від ЛМКП "Львівтеплоенерго" за договором оренди основних засобів №2-ОР07/06 від 01.02.2006 шляхом підписання акту приймання-передачі цього майна з дати припинення договору №2-ОР07/06, а саме: 01.01.2017. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1921, 00 грн судового збору.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди №2-ОР07/06 від 01.02.2006 припинив свою дію з 01.01.2017 у зв`язку із запереченнями позивача проти продовження його дії, надісланими відповідачу 21.12.2016 разом з актом приймання-передачі, які відповідач отримав 23.12.2016, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення. Суд вказав на порушення відповідачем встановленого у пунктах 2.3.2.4,7.1 договору права позивача на належне оформлення факту виконання позивачем обов`язку щодо повернення орендованого майна після закінчення дії договору та порушення охоронюваного законом інтересу позивача, який полягає у законному прагненні позивача унеможливити в подальшому подання відповідачем вимог про сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення майна з оренди на підставі ч.2 ст.785 ЦК України чи сплати орендної плати за період з 01.01.2017 по день оформлення відповідного акту приймання-передачі в силу приписів ст.764 ЦК України. Суд відхилив посилання відповідача на акт огляду від 28-29.08.2019 та його доводи про руйнування майна після 01.01.2017 з огляду на те, що ці доводи не спростовують факту перебування майна станом на 01.01.2017 у належному стані, зафіксованому в акті приймання-передачі. Крім того, суд зазначив, що відповідач мав вільний доступ до спірного майна, вказавши на договір оренди нерухомого майна № 2/08-03від 01.08.2003 та акт приймання-передачі до цього договору. Суд також відхилив доводи відповідача про використання позивачем майна після припинення дії договору, оскільки згідно з актами звірки показників лічильника , підписаними позивачем та ПАТ «Львівобленерго», показники лічильника за грудень 2016 року відповідають показникам лічильника за січень-квітень 2017року.

Відповідач (ТОВ "Енергія") оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вказує, що вимога позивача про зобов`язання прийняти майно з оренди не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 27.11.2018 у справі №905/2260/17. Зазначає про використання позивачем майна після направлення листа про припинення договору оренди та стверджує, що актом огляду приєднання трансформатора від 28-29серпня 2019року підтверджено факт пошкодження майна; що протягом місяця після закінчення строку дії договору сторони не направляли заяв про припинення дії договору оренди, тому вважає, що дію договору було поновлено. Стверджує, що позивач не довів належними доказами того, що він вжив усіх залежних він нього заходів для своєчасного повернення майна з оренди. Вказує на наявність двох листів позивача від 21.12.2016 № 01-13595-вих. та № 09-13590 -вих. Зазначає, що факт отримання листа позивача від 21.12.2016 № 01-13595 та акту приймання-передачі він заперечував, визнавав лише отримання листа від 21.12.2016 № 09-13590 .

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (колегія суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В. та Дубник О.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено розгляд даної справи на 29.10.2019.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу від 18.10.2019 (вх. суду від 21.10.2019 № 01-04/6414/19), в якому заперечує доводи скаржника та зазначає, зокрема, що факт припинення дії договору оренди від 01.02.2006 підтверджений надісланням відповідачу листів від 21.12.2016 № 01-13595 та № 09-13590 та акту приймання-передачі, розпорядженнями №1 та №2 від 30.12.2016 про звільнення від обладнання камер та про вимкнення збірок, факт невикористання майна після припинення дії договору підтверджений актами звірки показників лічильника з ПАТ «Львівобленерго». Зазначає, що 14.08.2018 в приміщенні, яке орендує відповідач, сталося коротке замикання, яке пошкодило майно позивача та зруйнувало майно відповідача , що відображено в акті розслідування від 31.08.2018 та в акті огляду від 28-29.08.2018. Вказує на правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 20.02.2012 у справі №3-19гс12, згідно з якою на підтвердження виконання зобов`язань за договором оренди орендар вправі в судовому порядку вимагати від орендодавця прийняття майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого повернення, від якої Велика Палата Верховного Суду не відступила. Відтак просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

29.10.2019 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії судді Дубник О.П.

Ухвалою суду від 31.10.2019 розгляд справи призначено на 12.11.2019.

Ухвалою від 12.11.2019 розгляд справи відкладено на 03.12.2019.

У судовому засіданні 03.12.2019 за клопотанням представників про надання можливості врегулювати спір у даній справі шляхом укладення мирової угоди сторін оголошено перерву до 16.12.2019.

16.12.2019 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи договорів оренди від 13.12.2019 з додатками , зокрема, актами приймання - передачі майна.

В судовому засіданні 16.12.2019 представник позивача пояснив, що 13.12.2019 сторони уклали договори оренди майна, яке є предметом даного спору, що, за твердженнями представника позивача, підтверджує прийняття відповідачем з оренди цього майна та повторну передачу його в оренду, та свідчить про необгрунтованість апеляційної скарги.

У зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача ухвалою від 16.12.2019 розгляд справи відкладено на 24.12.2019.

24.12.2019 скаржник подав заяву про відвід головуючого судді.

Ухвалою від 24.12.2019 заяву про відвід визнано необґрунтованою, справу передано для вирішення питання про відвід судді іншим складом суду в порядку ст.32 ГПК України, провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 11.01.2020 провадження у справі поновлено у зв`язку з відхиленням ухвалою від 28.12.2019 заяви скаржника про відвід судді, розгляд справи призначено на 04.02.2020.

Скаржник не забезпечив явки свого представника в судове засідання 04.02.2020, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За приписами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2020 підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, надав усні пояснення, просив залишити рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.08.2003 ЛМКП "Львівтеплоенерго"( орендодавець) та ТОВ "Енергія"( орендар) уклали договір № 2/08-03 оренди нерухомого майна , що належить до комунальної власності, за умовами якого орендодавець передає , а орендар приймає в строкове платне користування приміщення ТГ-2, розміщене за адресою : м. Львів, вул. Козельницька,5 , що знаходиться на балансі ТЕЦ ЛМКП "Львівтеплоенерго".

Термін дії договору встановлено до 01.08.2010включно.

Майно передане орендарю по акту приймання-передачі від 01.10.2003.

В подальшому ТОВ "Енергія"( орендодавець) та ЛМКП "Львівтеплоенерго" (орендар) уклали договір оренди основних засобів № 2 - Ор 07/06 від 01.02.2006, за умовами якого орендодавець передає , а орендар приймає в строкове платне користування майно, перелік якого міститься в Додатку №1 до цього договору (турбогенератор ТГ-2 для вироблення електроенергії , електрообладнання, камери трансформаторів тощо).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути майно орендодавцю за актом приймання-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

За умовами пункту 2.4 договору обов`язок складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні.

Пунктом 4.4 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути майно орендодавцю у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду( з урахуванням нормального зносу).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2016(п.7.1).

Згідно з п. 7.2 договору після закінчення терміну дії договору майно підлягає поверненню орендодавцю відповідно до умов цього договору.

За взаємною згодою сторін договір може бути пролонговано.

Разом з тим, додатковою угодою №1 від 20.02.2006 до договору сторони встановили, що орендодавець має право користуватися майном, яке надає в оренду, останні 5 днів кожного календарного місяця упродовж всього терміну дії договору, для вироблення електричної енергії та транзиту її споживачам, з якими укладено угоди про постачання електричної енергії( т.1, а.с.22).

Листом від 21.12.2016 № 09-13590 позивач повідомив відповідача про свої заперечення щодо продовження договору оренди основних засобів № 2 - Ор 07/06 від 01.02.2006 на новий термін та вказав про припинення його дії 31.12.2016. Листом від 21.12.2016 № 01-13595 позивач повідомив відповідача про необхідність спільного обстеження майна та прийняття його з оренди за актом приймання -передачі, до якого додав 2 примірники акта приймання-передачі від 21.12.2016, які підписані позивачем.Надсилання вказаних листів відповідачу підтверджено фіскальними чеками відділення зв`язку від 21.12.2016 № 1519, № 1520 та повідомленням про вручення відповідачу 23.12.2016 поштового відправлення від 21.12.2016( т.1, а.с. 101-105).

Відповідач не підписав актів, причин їх непідписання не повідомив, хоча жодних зауважень щодо актів чи претензій щодо стану майна не заявляв, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).

Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно зі статтею 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони уклали договір оренди № 2 - Ор 07/06 від 01.02.2006, за яким відповідач передав позивачу в оренду майно (турбогенератор ТГ-2 для вироблення електроенергії , електрообладнання, камери трансформаторів тощо). Термін дії договору був встановлений з дати його підписання сторонами і до 31.12.2016.

21.12.2016 позивач надіслав відповідачу повідомлення про небажання продовжувати договір на новий термін, припинення його дії, необхідність прийняття майна з оренди за актом приймання -передачі та 2 примірники акта приймання-передачі від 21.12.2016, які підписані позивачем.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції , що договір припинив свою дію з 01.01.2017, та відхиляє доводи скаржника про продовження дії договору на новий термін та невчинення позивачем дій, спрямованих на повернення майна з оренди, оскільки матеріалами справи підтверджено вручення відповідачу 23.12.2016 поштових відправлень позивача від 21.12.2016 і в апеляційній скарзі скаржник підтвердив, що не заперечує факту отримання листа позивача від 21.12.2019 № 09-13590.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договором ( п.2.3, п.2.4 , 4.4) встановлено обов`язок орендаря у разі припинення договору повернути майно орендодавцю у належному стані за актом приймання-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні.

Відповідач не підписав актів приймання-передачі майна з оренди, причин їх непідписання не повідомив, проте жодних зауважень щодо актів чи претензій щодо стану майна позивачу не заявляв.

В апеляційній скарзі скаржник стверджує про використання позивачем майна після надіслання повідомлення про припинення договору оренди та про пошкодження майна, посилаючись на акт огляду приєднання трансформатора від 28-29.08.2019 ( фактично акт огляду датований28-29.08.2018, т.1, а.с. 123-124).

Такі доводи скаржника апеляційний суд вважає необґрунтованими та вважає, що вони правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на наступне.

Актами звірки показників лічильника, підписаними позивачем та ПАТ «Львівобленерго», підтверджено, що показники лічильника за грудень 2016 року відповідають показникам лічильника за січень-квітень 2017року, що свідчить про невикористання позивачем майна після припинення договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, майно, яке було предметом оренди за договором оренди № 2 - Ор 07/06 від 01.02.2006, знаходилося в орендованому відповідачем приміщенні згідно з договором оренди нерухомого майна № 2/08-03від 01.08.2003 та актом приймання-передачі до цього договору за адресою: м. Львів, вул. Козельницька,5.

Додатковою угодою №1 від 20.02.2006 до договору оренди № 2 - Ор 07/06 від 01.02.2006 було встановлено, що орендодавець ( відповідач) має право користуватися майном, яке надає в оренду, останні 5 днів кожного календарного місяця упродовж всього терміну дії договору, для вироблення електричної енергії та транзиту її споживачам, з якими укладено угоди про постачання електричної енергії.

Тобто упродовж дії оренди № 2 - Ор 07/06 від 01.02.2006 та після припинення його дії відповідач мав вільний доступ до спірного майна та міг сам використовувати це майно для вироблення електричної енергії у власних цілях.

Актом розслідування, затвердженим 31.08.2018( т.1, а.с.121-122), та актом огляду від 28-29.08.2018 ( т.1, а.с. 123-124) підтверджено, що внаслідок короткого замикання, яке сталося 14.08.2018, було пошкоджене як майно відповідача так і майно позивача. Вказані акти підтверджують стан майна на момент його огляду (28-29.08.2018), проте не можуть бути доказами перебування майна у неналежному стані станом на час припинення договору оренди ( 01.01.2017). Крім того, в цих актах не вказано , що коротке замикання сталося з вини позивача.

Більш того, 13.12.2019 сторони уклали договори оренди № 12/19-448 та № 12/19-449 щодо спірного майна та акти приймання - передачі майна до них, за якими відповідач повторно передав позивачу в оренду спірне майно терміном до 31.12.2019( т.2. а.с. 66-83).

Представник скаржника( відповідача) не зміг пояснити апеляційному суду, яким чином відповідач повторно передав в оренду за договорами оренди від 13.12.2019 по актах приймання-передачі від 13.12.2019 те майно, яке, за твердженнями скаржника, вже перебуває в оренді у позивача на підставі договору оренди № 2 - Ор 07/06 від 01.02.2006, дію якого поновлено на той же строк, тобто з 01.01.2017 по 31.12.2021.

Названі обставини дають підстави для висновку, що після припинення договору оренди № 2 - Ор 07/06 від 01.02.2006 відповідач фактично прийняв майно з оренди, однак безпідставно не підписав актів приймання-передачі, що свідчить про необґрунтованість його доводів , викладених в апеляційній скарзі.

Разом з тим, як вказано вище, пунктом 2.3 договору оренди № 2 - Ор 07/06 від 01.02.2006 встановлено обов`язок орендаря у разі припинення договору повернути майно орендодавцю за актом приймання-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Тобто зобов`язання буде вважатися виконане належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Юридичним наслідком належного виконання зобов`язання відповідно до статей 598, 599 ЦК України є припинення зобов`язання.

Таким чином, з моменту виконання боржником зобов`язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов`язків сторін, тобто припиняються правовідносини між сторонами зобов`язання.

З аналізу вказаних норм закону та з умов договору оренди ( п.2.3) випливає, що зобов`язання орендаря щодо повернення орендованого майна у зв`язку з припиненням договору оренди буде вважатися виконаним належним чином з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, а за відсутності підписаного сторонами акта приймання-передачі зобов`язання орендаря щодо повернення майна не може вважатися виконаним.

Однак, як вказано вище, відповідач безпідставно ухилився від підписання акта приймання-передачі майна з оренди.

Поряд з тим , за приписами ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відсутність підписаного сторонами акта приймання-передачі майна з оренди може мати негативні наслідки для позивача, визначені ч.2 ст.785 ЦК України.

Щодо посилань скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, та його доводів про те, що вимога позивача про зобов`язання прийняти майно з оренди шляхом підписання акта приймання-передачі не відповідає встановленим способам захисту, апеляційний суд відхиляє їх з таких підстав.

У статті 1 Конституції України визначено, що Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов`язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Статтею 4 ГПК України гарантовано юридичним особам право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів .

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України. Разом з тим цей перелік не є вичерпним

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За пунктом 5 частини другої зазначеної статті одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно із ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

У постанові Верховного суду України від 20 березня 2012 року у справі N 3-19гс12 викладена правова позиція , згідно з якою орендар на підтвердження виконання зобов`язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати від орендодавця прийняття майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого повернення. Від вказаної правової позиції Велика Палата Верховного Суду при прийнятті постанови від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, на яку посилається скаржник, не відступила.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини даної справи, апеляційний відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника , погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивач вправі був звернутися до суду з позовом до відповідача про зобов`язання прийняти майно з оренди шляхом підписання акту приймання-передачі з дати припинення договору оренди і суд першої інстанції правомірно задоволив вимоги позивача.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення від 21.08.2019 у даній справі №914/447/19 про задоволення позову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2019 у справі №914/447/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. 288-291 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 07.02.2020.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.П. Дубник

Суддя О.В. Зварич