Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #84683241

УХВАЛА

03 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 611/2140/12

провадження № 61-144св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Мошковська Зоя Іванівна,

розглянувши заяву судді Фаловської І. М. про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Мошковська Зоя Іванівна, про визнання заповіту недійсним

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2018 року у складі судді Василенка Р. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати недійсним заповіт, посвідчений 27 серпня 2012 року приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Мошковською З. І., підписаний замість заповідача ОСОБА_4 фізичною особою ОСОБА_5 .

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 . Після смерті батька, позивач, як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до приватного нотаріуса Коростишівського районного нотаріального округу Владики І. В. із заявою щодо оформлення спадщини померлого, однак дізнався, що на підставі відповідного заповіту від 27 серпня 2012 року спадкоємцем нерухомого майна померлого, а саме 54/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , є дружина померлого від другого шлюбу ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що оскаржуваний заповіт не відповідає внутрішній волі заповідача та вимогам чинного законодавства України, оскільки його підписано сторонньою особою, в той час, як заповідач мав змогу його засвідчити власним підписом, крім того, текст заповіту не містить належних ідентифікаційних даних про заповідача, особу на користь якої видано заповіт та особу, яка його підписала від імені заповідача, просив позов задовольнити.

Справа переглядалася неодноразово судами різних інстанцій, зокрема, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Колодійчука В. М., Висоцької В. С., Гримич М. К., Умнової О. А., Фаловської І. М. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 січня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що оспорюваний заповіт відповідає положенням частини четвертої статті 297, статтям 1247, 1248 ЦК України та вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі, а тому відсутні підстави для визнання заповіту недійсним.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та постанову апеляційної інстанції, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Коростишівського районного суду Житомирської області.

01 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Водночас, суддею Верховного Суду Фаловською І. М. заявлено самовідвід з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України з метою уникнення у сторін сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості Верховного Суду.

Пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).

Суддя Фаловська І. М. брала участь у розгляді цієї справи Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а тому ураховуючи наведене, з метою недопущення сумніву сторони у справі в об`єктивності та неупередженості суддів у розгляді даної справи та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду, колегія суддів прийшла до висновку, що заява судді Фаловської І. М. про самовідвід підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Заяву судді Фаловської І. М. про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Мошковська Зоя Іванівна, про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року задовольнити.

Справу передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація