Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 757/13772/16-ц

провадження № 61-36087св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк»,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року у складі судді Стрижеус А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») про визнання поруки припиненою.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 02 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ВАТ «Кредитпромбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та

ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 44.29/84/07-Zn, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 270 000,00 доларів США, зі сплатою 13,6 процентів річних за користування кредитними коштами, на строк до

01 листопада 2022 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 02 листопада 2007 року між ним та ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», укладено договір поруки № 44.29/84-П1/07-Zn, за умовами якого він поручився перед ВАТ «Кредитпромбанк» за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 02 листопада 2007 року в повному обсязі.

29 грудня 2008 року відповідач направив йому вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом до 29 січня 2009 року.

Посилаючись на те, що ПАТ «Кредитпромбанк» у визначений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шестимісячний строк, не звернувся до нього, як поручителя, з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив визнати поруку припиненою з 30 липня 2009 року.

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано поруку, що виникла на підставі договору поруки від 02 листопада

2007 року № 44.29/84-П1/07-Zn, укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , припиненою з 30 липня 2009 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договором поруки не встановлений строк його дії. Ураховуючи, що внаслідок неналежного виконання позичальником умов договору, ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», направило поручителю вимогу від 29 грудня 2008 року про дострокове погашення заборгованості у повному обсязі, у строк до 29 січня 2009 року, суд дійшов висновку, що право відповідача на звернення до суду з позовом до поручителя виникло протягом шести місяців з моменту зміни строку виконання основного зобов`язання, тобто з 29 січня 2009 року і діяло до

30 липня 2009 року. Пред`явленням вимоги до поручителя відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України є позовна заява. Оскільки банк не звернувся з позовом до поручителя в межах шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, порука ОСОБА_1 щодо забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором припинилася 30 липня 2009 року, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

08 лютого 2017 року ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу на зазначене судове рішення. Обгрунтовуючи право на апеляційне оскарження, вказало, що

27 вересня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк», який є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк», та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Кредитпромбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кредитним договором

від 02 листопада 2007 року № 44.29/84/07-Zn та договором поруки

від 02 листопада 2007 року № 44.29/84-П1/07-Zn, а тому ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником та новим кредитором за вказаними договорами.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на заочне рішення Печерського районного суду

м. Києва від 20 січня 2017 року повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до частини четвертої статті 231 ЦПК України 2004 року, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. Апеляційна скарга відповідача на заочне рішення суду може бути прийнята лише після розгляду судом заяви про перегляд заочного рішення. Оскільки ПАТ «Дельта Банк» заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції не подавало, апеляційний суд вважав, що ПАТ «Дельта Банк» порушило порядок оскарження заочного рішення, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про перегляд заочного рішення відмовлено.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення, заочне рішення рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Апеляційний суд вказав, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, що означає про неможливість вчинення кредитором жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку. Вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем), а тому апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність заявленого ПАТ «Дельта Банк» клопотання про застосування позовної давності.

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У квітні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк», у якій заявник просив скасувати ухвалу Апеляційного суду

міста Києва від 17 лютого 2017 року, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідачем у справі є ПАТ «Кредитпромбанк», а не ПАТ «Дельта Банк», права якого, як нового кредитора, були порушенні заочним рішенням суду першої інстанції, а тому, ураховуючи, що заявник не був залучено до участі у справі під час її розгляду у суді першої інстанції, а заочним рішенням вирішено питання про його права та обов`язки, ПАТ «Дельта Банк» правомірно звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 02 листопада 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та

ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 44.29/84/07-Zn, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 270 000,00 доларів США, зі сплатою

13,6 процентів річних за користування кредитними коштами, на строк до

01 листопада 2022 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 02 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», укладено договір поруки № 44.29/84-П1/07-Zn, за умовами якого позивач поручився перед ВАТ «Кредитпромбанк» за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від

02 листопада 2007 року в повному обсязі.

27 вересня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк», який є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Кредитпромбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 листопада 2007 року № 44.29/84/07-Zn та договором поруки від 02 листопада 2007 року № 44.29/84-П1/07-Zn.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частини першої статті 224 ЦПК України 2004 року у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

20 січня 2017 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення у вказаній справі.

Згідно зі змістом частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, яке підлягає оскарженню, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога немає особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 08 лютого 2017 року ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу. В обґрунтування права на апеляційне оскарження зазначило, що його не було залучено до участі у справі під час її розгляду у суді першої інстанції, як правонаступника ПАТ «Кредитпромбанк», який за договором купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги до боржників ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 листопада 2007 року

№ 44.29/84/07-Znта договором поруки від 02 листопада 2007 року

№ 44.29/84-П1/07-Zn, а тому ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником та новим кредитором за вказаними договорами.

Відповідно до частини першої статті 228 ЦПК України 2004 року заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 231 ЦПК України 2004 року у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Повертаючи апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк», апеляційний суд зазначив, що апеляційна скарга відповідача на заочне рішення суду може бути прийнята лише після розгляду судом його заяви про перегляд заочного рішення. Оскільки ПАТ «Дельта Банк» заяву про перегляд заочного рішення суду першої інстанції не подавало, апеляційний суд правильно вказав на порушення заявником порядку оскарження заочного рішення.

За змістом статті 37 ЦПК України 2004 року, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу (процесуальне правонаступництво). Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника обов`язкові для нього так само, як вони обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника.

Ураховуючи, що після укладення договору купівлі-продажу прав вимоги

від 27 вересня 2013 року до ПАТ «Дельта Банк» перейшли усі права та обов`язки кредитора ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором від 02 листопада 2007 року № 44.29/84/07-Zn та договором поруки від 02 листопада 2007 року

№ 44.29/84-П1/07-Zn, а також процесуальні права та обов`язки первісного кредитора у зазначеній цивільній справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що не дотримання ПАТ «Дельта Банк» встановленого цивільним процесуальним законом порядку оскарження заочного рішення, зокрема, не подання заяви про його перегляд, є підставою для повернення апеляційної скарги заявнику.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, доводи касаційної скарги правильність висновків апеляційного суду не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак