Справа  2-290/2010 рік

          РІШЕННЯ

              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

           01 квітня 2010 року                                                                                      смт. Чорнобай  

           Чорнобаївський районний суд в складі головуючого судді - Синецької Л.А.,

                                                                     при секретарі - Чекалі В.М.,

                                                                     за участю позивачки - ОСОБА_1                                                                                                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чорнобай цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення змісту правочину, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

                                                                      в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про тлумачення змісту правочину, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,  мотивуючи тим, що 20 лютого 2003 року померла її бабуся ОСОБА_3, яка постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1.

      Після її  смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, в склад якого входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,24 га., яка належала померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР№ 031115 від 28 серпня 2002 року. Заповітом складеним 27 листопада 1997 року і посвідченим Ревбинською сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області по реєстру № 194, ОСОБА_3 заповіла позивачці належну їй земельну частку (пай), що належала їй згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії ЧР № 0078397 від 06 листопада 1996 року.

    ОСОБА_1 прийняла спадщину своєї бабусі ОСОБА_3, оскільки вступила в фактичне володіння та управління її спадковим майном, шляхом отримання у власність речей домашнього вжитку, так як проживала з нею на час її смерті, згідно довідки Ревбинської сільської ради № 62 від 12.03.2010 року.

    Але позивачка не може оформити свої спадкові права на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського товариства по тій причині, що в заповіті її бабуся ОСОБА_3 в якості об”єкту спадщини вказала на сертифікат на право на земельну частку (пай); зазначений правовстановлюючий документ засвідчує право особи, члена колективного сільськогосподарського підприємства на ідеальну частку у землі, яка перебувала у колективній власності КСГП ім. Щорса; 28 серпня 2002 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю з винесенням меж в натурі зазначеної земельної ділянки.    

В зв»язку з вищевикладеним позивачка змушена звернутись з даним позовом до суду.

В попередньому судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задоволити.

    Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася,  надіслала до суду заяву в якій просить розглядати справу без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

    Виходячи з наведеного у відповідності з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності до того підстав, ухвалює рішення про задоволення позову при проведенні попереднього судового засідання.

    Судом встановлені слідуючі обставини справи та належні їм  правовідносини.

    20 лютого 2003 року померла бабуся позивачки ОСОБА_3, яка постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1.

      Після її  смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, в склад якого входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,24 га., яка належала померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР№ 031115 від 28 серпня 2002 року. Заповітом складеним 27 листопада 1997 року і посвідченим Ревбинською сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області по реєстру № 194, ОСОБА_3 заповіла позивачці належну їй земельну частку (пай), що належала їй згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії ЧР № 0078397 від 06 листопада 1996 року.

    ОСОБА_1 прийняла спадщину своєї бабусі ОСОБА_3, оскільки вступила в фактичне володіння та управління її спадковим майном, шляхом отримання у власність речей домашнього вжитку, так як проживала з нею на час її смерті, згідно довідки Ревбинської сільської ради № 62 від 12.03.2010 року.

     28 серпня 2002 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю з винесенням меж в натурі зазначеної земельної ділянки.

    Хоча ОСОБА_3 і отримала державний акт на право приватної власності на землю, але вона не складала новий заповіт, оскільки вважала, що право власності на належну їй земельну ділянку у випадку її смерті перейде до позивачки. Успадкування саме ОСОБА_1, онукою належної спадкодавцю земельної ділянки відповідало дійсному наміру ОСОБА_3 скласти заповіт на її користь, оскільки інших спадкоємців за законом у неї не було, а її дочка, відповідачка по справі, через незадовільний стан здоров”я постійно потребує сторонньої допомоги та догляду.

    У відповідності до ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї з сторін або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

    Згідно ч. 3 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

    Абзац 2 ч. 3 ст. 213 ЦК України передбачає, що якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з”ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

    Хоча заповітом, складеним 27 листопада 1997 року і посвідченим Ревбинською сільською радою по реєстру № 194 ОСОБА_4 заповіла позивачці сертифікат на право на земельну частку (пай), її справжньому наміру та  внутрішній волі відповідало бажання заповісти ОСОБА_1 Належну їй земельну ділянку для ведення  товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,24 га., яка розташована на території Ревбинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та належала померлій спочатку на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0078397 від 06 листопада 1996 року та в подальшому, з винесенням меж земельної ділянки в натурі на місцевості згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 031115 від 28 серпня 2002 року.

    Неможливість через Чорнобаївську державну нотаріальну контору оформити свої спадкові права на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва порушує право власності позивачки на неї, гарантоване ст. 41 Конституції України за захистом якого вона змушена звертатися до суду.

    У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

    П. 1. ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачає, що способом захисту цивільного права є визнання права.

    Вищевикладені позивачкою обставини підтверджуються копією її паспорту, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3, копією заповіту, копією сертифікату на право на земельну частку (пай), копією Державного акту на право приватної власності на землю, витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16 березня 2010 року, довідками Ревбинської сільської ради №№ 62-64 від 12.03.2010 року.

    Мати позивачки ОСОБА_2 спадщину ОСОБА_3 у встановленому порядку не прийняла , інших спадкоємців, які б прийняли спадщину  бабусі позивачки та претендували б на неї не має.

Суд, вислухавши позивачку, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки для цього є всі законні підстави.      

    Керуючись ст.ст. 1223, 1225, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 130, 174 ЦПК України, суд,-      

                                                            в и р і ш и в :  

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення змісту правочину, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задоволити  повністю.

    Розтлумачити зміст заповіту складеного 27 листопада 1997 року та посвідченим Ревбинською сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області по реєстру № 194, встановивши, що за ним ОСОБА_3 мала намір заповісти ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительці вул. Садова с. Ревбинці Чорнобаївського району Черкаської області належну їй земельну ділянку площею 2,24 га., яка розташована в адміністративних межах Ревбинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

Визнати за  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителькою вул. Садова с. Ревбинці Чорнобаївського району Черкаської області право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,24 га., яка розташована на території Ревбинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області і належала її померлій 20 лютого 2003 року бабусі ОСОБА_3 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 031115 від 28 серпня 2002 року.

Рішення суду набирає  законної сили після закінчення строку  подання заяви про  апеляційне  оскарження,якщо заяву про апеляційне  оскарження не було подано. Якщо  було подано заяву про апеляційне  оскарження, але апеляційна скарга не  була подана в строк протягом 20 днів, рішення суду  набирає законної  сили після закінчення цього строку.

     Суддя  Чорнобаївського

      районного суду                                                                           ОСОБА_5