Дата документу 02.04.2024 Справа № 335/3532/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/3532/14-ц

Провадження №22-ц/807/741/24

Головуючий в 1-й інстанції – Гашук К.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року                                                         місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,

суддів:Крилової О. В., Полякова О. З.,

секретарБєлова А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Савчака Ярослава Олеговича на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року, постановлену у м. Запоріжжі (повний текст ухвали складено 05 лютого 2024) у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт коштів в рамках виконавчого провадження, визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року боржник ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Савчака Я.О., звернувся до суду із вказаною скаргою на дії державного виконавця, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт коштів від 28.08.2023 у виконавчому провадженні №52959569; визнати неправомірною, в межах предмету скарги, бездіяльність щодо залишення арешту на картковому рахунку ОСОБА_1 ; зобов`язати Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою на картковому рахунку ОСОБА_1 . В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.04.2016 позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та з кожного із поручителів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 окремо на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 3114-126К від 11.12.2006 р. станом на 26.10.2015 року у розмірі 42087 доларів 81 центи США, що за курсом НБУ станом на 26.10.2015 року складає 950 119 гривень 32 копійки та 411 151 гривню 16 копійок, або 1361 270 гривень 64 копійки мультивалютно. На підставі даного рішення суду, Вознесенівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження №52959569 відносно боржника ОСОБА_1 . В рамках вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем 28.08.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , яку направлено до 24 банків, у тому числі і до АТ «Укрсиббанк». ОСОБА_1 стало відомо про те, що його рахунок у АТ «Укрсиббанк», на який він отримує заробітну плату заблоковано, на підставі постанови державного виконавця про арешт коштів від 28.08.2023, у зв`язку із чим ОСОБА_1 позбавлений можливості отримувати заробітну плату, яка є його єдиним джерелом доходу, а також він позбавлений можливості оплачувати комунальні платежі та виплачувати борги. 17.11.2023 представник боржника-адвокат Савчак Я.О. надав державному виконавцю документи, які підтверджують, що арешт було накладено на кошти, які є заробітною платою ОСОБА_1 , однак державний виконавець арешт із вказаних коштів не зняв, що свідчить про незаконність дій державного виконавця, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Савчака Ярослава Олеговича, на постанову державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт коштів в рамках виконавчого провадження, визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Савчака Ярослава Олеговича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) в особі представника – Хрипливої Ю.М., зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №335/3532/14-ц від 06 квітня 2016 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та з кожного із поручителів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 окремо на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 3114-126К від 11.12.2006 р. станом на 26.10.2015 року, у розмірі 42 087 доларів 81 центи США, що за курсом НБУ станом на 26.10.2015 року складає 950 119 гривень 32 копійки та 411 151 гривню 16 копійок, або 1361 270 гривень 64 копійки мультивалютно. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені, відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання договору припиненим, залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 гривні в рівних частках.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09.06.2016 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.04.2016 року залишено без змін.

На підставі даного рішення суду видано виконавчі листи.

За виконавчими листами Вознесенівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження №52959569 відносно боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2021 замінено сторону стягувача: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» у виконавчому провадженні з виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №335/3532/14-ц від 06.04.2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Наразі вказане виконавче провадження перебуває на виконанні у державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М.

Постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. про арешт коштів боржника від 28.08.2023, у виконавчому провадженні №52959569, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 .

Вказану постанову було направлено на виконання до банківських установ.

Постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 04.09.2023, на підставі заяви боржника – ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні №52959569, визначено для боржника ОСОБА_1 поточний рахунок, який відкрито у АТ «Райффайзен Банк» для видаткових операцій з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування арешту.

Вказану постанову направлено до АТ «Райффайзен Банк» для виконання.

24.11.2023 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява ОСОБА_1 про скасування арешту з рахунку, який відкритий у АТ «Укрсиббанк», з тих підстав, що на зазначений рахунок боржник отримує заробітну плату.

На вказану заяву Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надано відповідь, якою відмовлено у знятті арешту із рахунку ОСОБА_1 , який відкритий у АТ «Укрсиббанк».

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги, суд першої інстанції виходив з того, що однією із вимог скарги ОСОБА_1 є визнання протиправною та скасування постанови Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт коштів боржника №52959569 від 28.08.2023. Разом із тим, вказані вимоги жодним чином не обґрунтовані у скарзі. Оскаржувана постанова про арешт коштів боржника є законною, винесена в межах повноважень державного виконавця, діяльність якого спрямована на забезпечення виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Що стосується вимог про визнання неправомірною бездіяльності щодо залишення арешту на картковому рахунку НОМЕР_1 у АТ «Укрсиббанк» на ім`я ОСОБА_1 та зобов`язання Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, на вказаному картковому рахунку ОСОБА_1 , то вони є безпідставними, оскільки боржник не звертався до державного виконавця із заявою про зміну йому визначеного раніше поточного рахунку іншим рахунком. Крім того, скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рахунок НОМЕР_1 , який відкритий у АТ «Укрсиббанк» на ім`я ОСОБА_1 , є рахунком боржника, що має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. При цьому, боржник не позбавлений можливості отримувати заробітну плату на визначений державним виконавцем, за його ж заявою, поточний рахунок, який відкритий у АТ «Раййфайзен Банк», або ж звернутися до державного виконавця із заявою про зміну відповідного поточного рахунку на той, що відкритий у АТ «Укрсиббанк».

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

За правилами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

       Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

       Згідно частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

       Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

       Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

       Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. про арешт коштів боржника від 28.08.2023, у виконавчому провадженні №52959569, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 .

Враховуючи перебування на примусовому виконанні виконавчих листів з виконання рішення суду про стягнення заборгованості зі скаржника у справі, відсутність даних про погашення такої заборгованості, а також інших підстав з якими закон пов`язує можливість зняття арешту з коштів боржника, враховуючи законодавчо встановлені повноваження державного виконавця направлені на реалізацію судового рішення, вимоги скарги з приводу визнання протиправним та скасування постанови про арешт коштів боржника від 28.08.2023, є безпідставними.

Відповідно до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1- 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Згідно з п. 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови: надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку); перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень. Зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

Постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 04.09.2023, на підставі заяви боржника – ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні №52959569, визначено для боржника ОСОБА_1 поточний рахунок, який відкрито у АТ «Райффайзен Банк» для видаткових операцій з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування арешту.

Враховуючи, що скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рахунок НОМЕР_1 , який відкритий у АТ «Укрсиббанк» на ім`я ОСОБА_1 , є рахунком боржника, що має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти за рахунком заборонено законом, а також зважуючи на те, що боржник не звертався до державного виконавця із заявою про зміну йому визначеного раніше поточного рахунку іншим рахунком і відсутність доказів неможливості отримання заробітної плати на поточний рахунок визначений державним виконавцем, відсутні підстави для задоволення скарги у зв`язку із недоведеністю.

       За таких обставин, суд першої інтонації дійшов обґрунтованого висновку з приводу відсутності підстав для задоволення вимог скарги, з такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

       Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

       Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

       Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

       Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

       Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

       З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Савчака Ярослава Олеговича залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 4 квітня 2024 року.

Судді:                                                                С. В. Кухар

                                                               О. В. Крилова

О. З. Поляков