ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа№ 925/945/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Скрипки І.М.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2023

у справі № 925/945/23 (суддя А.І. Гладун)

за позовом Першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лисянської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррент-Інвест"

про стягнення 1 411 641,47 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури (далі також - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Лисянської селищної ради (далі також - Рада) до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» (далі також - Товариство) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 1 411 641,47 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.11.2023 у справі №925/945/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» на користь Лисянської селищної ради 1 411 641,47 грн безпідставно збережених коштів та 21 174,62 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору. Клопотання прокурора про повернення судового збору задоволено. Повернуто Черкаській обласній прокуратурі з Державного бюджету України 1 371,51 грн судового збору надміру зарахованого до бюджету на підставі платіжної інструкції від 17.03.2023 № 453.

Рішення суду вмотивовано нормами ст.ст. 79, 79-1, 93, 69, 125, 152, 206 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України), ст.ст. 14, 285.1, 286.2, 287.1, 289.1-289.3 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), ст.ст. 15, 1212 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 12, 13, 18, 20 Закону України «Про оцінку земель», а також встановленими судом обставинами:

набуття Товариством нерухомості за договором купівлі-продажу від 06.12.2019;

розташування придбаної нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 7122855100:01:001:0002, площею 3,0 га за адресою: вул. Володимира Великого, 28, смт. Лисянка, Звенигородського району Черкаської області;

відсутності укладеного між Радою та Товариством договору оренди землі;

підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2021-2023 роках;

встановлення відповідними рішеннями Ради ставки, для визначення розміру орендної плати спірної земельної ділянки у 2021-2023 роках на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Застосувавши до встановлених обставин справи вищевказані норми матеріального права, суд дійшов висновку про те, що відповідач як власник нерухомого майна, без достатньої правової підстави, за рахунок власника землі, на якій розташовано належну Товариству нерухомість - Ради, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити оскаржуване рішення та постановити нове, яким зменшити розмір стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати із загальної площі 3,0 га, та стягнути кошти за фактично використовувану площу 1290,8 м.кв. у розмірі 60 738,22 грн.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою Товариство посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, під час розгляду спору по суті, судом не було враховано обставину використання відповідачем не усієї спірної земельної ділянки розміром 30000 кв.м., а лише тієї частини, на якій безпосередньо розташована нерухомість, а саме - 1290,8 кв.м. Судом також неправильно розраховано розмір безпідставно збережених коштів із застосуванням ставки на рівні 12%, тобто максимальної, встановленої ПК України.

За доводами Товариства, розмір позовних вимог, що підлягають стягненню становить 60 738,22 грн. Розрахунок здійснений із застосуванням нормативної грошової оцінки для земельної ділянки площею 1290,8 кв.м. та ставки - 12%.

До апеляційної скарги додано нові докази - клопотання ТОВ «Укррент-Інвест» вих..№62 від 25.08.2023 до Лисянської селищної ради про поділ спірної земельної ділянки (без доказів надсилання Раді) та Технічний паспорт на комплекс будівель та споруд від 16.02.2018.

Колегія суддів зауважує, що за змістом ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів звертає увагу заявника на те, що клопотання ТОВ «Укррент-Інвест» вих..№62 від 25.08.2023 до Лисянської селищної ради про поділ спірної земельної ділянки датоване серпнем 2023 року, тобто уже після подання позову Прокурором. Водночас, у апеляційній скарзі відсутні докази неможливості подання Товариством і клопотання, і Технічного паспорту до суду першої інстанції, що виключає можливість врахування цих доказів під час перегляду спору у апеляційному порядку.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/945/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2023 у справі №925/945/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

14.12.2023 матеріали справи № 925/945/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2023 у справі № 925/945/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

16.01.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» надійшли дві заяви про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2023 у справі № 925/945/23 та призначено справу до розгляду на 21.02.2024. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 09 лютого 2024 року.

20.02.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з терміновим відрядженням представника відповідача.

У судове засідання 21.02.2024 прокурор, позивач та відповідач не з`явилися, своїх уповноважених представників не направили, про місце, день та час розгляду даної справи повідомлені належним чином.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2023 у справі №925/945/23 відкладено на 27.03.2024.

Прокурор скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №09119/4432/24 від 04.03.2024), у якому просив апеляційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2023 у справі № 925/945/23 - без змін. Вважає рішення суду першої інстанції вмотивованим та таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права до встановлених судом обставин та спірних правовідносин сторін.

Колегія суддів зауважує, що відзив прокурором подано поза межами строку, встановленого судом для подання відзиву на апеляційну скаргу. Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 такий строк встановлено до 09.02.2024. У прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу прокурором заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та про визнання причин пропуску строку поважними.

Розглядаючи клопотання прокурора, колегія суддів виходить з такого.

За змістом ч.4 ст. 262 ГПК України, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, за ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття строків на «встановлені законом» та «встановлені судом» та відрізняє види звернення з відповідними клопотаннями та терміном їх подання.

Строк на подання відзиву встановлюється судом, отже його поновлення чинним процесуальним законом не передбачено, а положеннями ч. 2 ст. 119 ГПК України передбачено саме продовження такого строку з врахуванням терміну подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку.

Як підтверджується копією опису вкладення у лист з оголошеною цінністю та накладною №1270101212891, копія апеляційної скарги була надіслана Прокурору 11.01.2024. За даними Інтернет-ресурсу https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html (Укрпошта трекінг відправлень), лист за накладною №1270101212891 вручено адресату за довіреністю 16.01.2024. За довідкою про доставку електронного документу (т.2, а.с.53) копію ухвали суду від 22.01.2024 про призначення справи до розгляду надіслано Прокурору в його електронний кабінет.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що Прокурор мав можливість у строк, встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, подати відзив на апеляційну скаргу Товариства або подати до апеляційного суду заяву про продовження такого строку, однак таких звернень до суду апеляційної інстанції у встановленому порядку не надходило.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу у зв`язку з чим, відзив Прокурора на апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2023 у справі № 925/945/23 залишається без розгляду, як такий, що був поданий до суду поза межами встановленого строку.

26.03.2024 через систему «Електронний суд» від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» Сергія Вовка надійшло клопотання про розгляд справи №925/945/23 без участі повноважного представника скаржника за наявними документами в матеріалах справи.

27.03.2024 в судовому засіданні прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечив, вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність, у зв`язку з чим оскаржуване апелянтом рішення просив залишити без змін.

27.03.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглядаючи спір, колегія суддів зауважує, що доводи заявника апеляційної скарги стосуються виключно обґрунтованості розміру площі спірної земельної ділянки, а також відсоткової ставки, застосованої Прокурором та судом під час розрахунку розміру безпідставно збережених коштів.

Товариство не ставить питання про обґрунтованість звернення Прокурора в інтересах Ради із позовом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судовому засіданні, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2023 у справі № 925/945/23 не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство є власником об`єкта нерухомого майна - комплексу на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 12900 від 06.12.2019. Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 3,0000 га (кадастровий номер 7122855100:01:001:0002). Право власності Лисянської селищної ради на земельну ділянку зареєстровано 02.11.2016.

Територія по периметру ділянки площею 3,0000 га огорожена бетонним парканом, на території розташований комплекс нерухомого майна, який складається з адмінбудівлі, трансформаторної підстанції, прохідної, навісу та майстерні, наявність зазначених споруд відповідає, зазначеним об`єктам у договорі купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого в реєстрі за №12900 від 06.12.2019.

Земельна ділянка комунальної власності площею 3,0000 га (кадастровий номер 7122855100:01:001:0002) є сформованою та може бути об`єктом цивільних прав.

Судом встановлено, що 16.03.2020 ТОВ «Укррент-Інвест» зверталось до Лисянської селищної ради з листом, в якому просило надати перелік документів для укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності Лисянської селищної ради площею 3,0000 га, кадастровий номер 7122855100:01:001:0002, що розташована за адресою: Черкаська область, смт. Лисянка, вул. Володимира Великого, 28 (колишня вулиця Колгоспна, 28).

27.08.2020 Лисянська селищна рада надіслала ТОВ «Укррент-Інвест» листа №1278 з рішенням від 17.07.2020 №68-18/VII про надання дозволу на укладення (поновлення) договору оренди земельної ділянки та три екземпляри договорів оренди землі від 27.08.2020 на земельну ділянку 7122855100:01:001:0002 площею 3,0000 га в смт. Лисянка, вул. Володимира Великого, 28. Водночас, Рада просила відповідача після підписання ним даних договорів оренди та проведення державної реєстрації надіслати на адресу Лисянської селищної ради один із екземплярів даного договору.

Втім, договір оренди земельної ділянки сторони не уклали.

Спір у справі, що переглядається, зумовлений тим, що Товариство з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі комплексу на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2019 і на час звернення прокурора до суду із відповідним позовом, користується земельною ділянкою, на якій розташовано належне йому майно за відсутності оформленого у встановленому законом порядку договору оренди, що має наслідком недоотримання радою орендних платежів.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог прокурора у повному обсязі, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Імперативною нормою ст. 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Власники земель сплачують земельний податок, землекористувачі - орендну плату.

За змістом ст.ст. 122, 123, 124 цього ж Кодексу міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку із розміщенням на земельній ділянці комунальної власності приналежного Товариству майна, останній у 2020 році ініціював процедуру отримання такої землі в оренду.

25.03.2020 Лисянська селищна рада повідомила ТОВ «Укррент-Інвест» у відповіді №835 (а.с. 90), що для укладення договору оренди землі необхідно подати клопотання з переліком вказаних селищною радою документів.

17.07.2020 Лисянська селищна рада ухвалила рішення №68-18/VII (а.с. 92), яким надала дозвіл ТОВ «Укррент-Інвест» на укладення (поновлення) договору оренди земельної ділянки загальною площею 3,000 га, кадастровий номер 7122855100:01:001:0002 під нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: вул. Володимира Великого, 28, смт. Лисянка, встановила ставку орендної плати у розмірі 12% нормативно грошової оцінки земельної ділянки, зобов`язала провести державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

27.08.2020 Лисянська селищна рада надіслала ТОВ «Укррент-Інвест» листа №1278 (а.с. 91) з рішенням від 17.07.2020 №68-18/VII про надання дозволу на укладення (поновлення) договору оренди земельної ділянки та три екземпляри договорів оренди землі від 27.08.2020 на земельну ділянку 7122855100:01:001:0002 площею 3,0000 га в смт. Лисянка, вул. Володимира Великого, 28 (а.с. 93-96), а після підписання даних договорів оренди та проведення державної реєстрації просила надіслати на адресу Лисянської селищної ради один із екземплярів даного договору.

Як зазначалося вище, договір Товариством так і не був підписаний. Відповідно, Товариство, з моменту набуття нерухомості у власність, і на час розгляду справи судом, не сплачувало будь-яких коштів за користування земельною ділянкою під розміщення належного йому нерухомого майна. Ним також не було укладено із Радою договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування землею.

Ці обставини Товариством не заперечуються.

Правовою підставою стягнення коштів прокурором зазначено ст. 1212 Цивільного кодексу України, тобто інститут безпідставного збагачення. Механізм «безпідставного збагачення» дозволяє відновлювати порушене майнове становище учасників цивільного обороту та забезпечувати баланс їхніх інтересів.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1213 ЦК України встановлює, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Розглядаючи спір, колегія суддів виходить з того, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Колегія суддів підкреслює, що з урахуванням положень ст. ст. 79-1, 83, 122, 123, 206 Земельного кодексу України, враховуючи розташування на спірній земельній ділянці нерухомого майна, належного Товариству на праві приватної власності, звернення до Ради із заявою про отримання спірної земельної ділянки в оренду та прийняття Радою відповідного рішення про надання землі в оренду свідчить про набуття Товариством обов`язку оплачувати орендні платежі у межах земельного податку у тій конфігурації та площі, яка визначена у договорі купівлі-продажу від 06.12.2019 та підтверджена Товариством у заяві про надання землі в оренду до моменту укладення договору оренди землі із власником.

Відсутність договору не звільняє Товариство від виконання наявного у нього в силу закону обов`язку з оплати використовуваної ним землі (ст. 206 ЗК України).

Натомість, відсутність будь-яких оплат за землю свідчить, що Товариство як фактичний користувач земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, відтак зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Отже, висновки суду про наявність підстав для задоволення вимог прокурора про стягнення з Товариства безпідставно збережених коштів є обґрунтованими.

Визначаючи розмір належної до стягнення суми, суд першої інстанції вмотивовано виходив із розміру орендної плати, яку Товариство мало б сплатити за умови укладення договору оренди щодо спірної земельної ділянки.

Суд першої інстанції слушно врахував висновки Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №922/96/19, а також висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 і постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 та №922/5468/14, за змістом яких розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку передбачає необхідність для правильного її визначення двох параметрів (окрім тривалості спірного періоду): наявності самої земельної ділянки як об`єкта оренди, сформованої відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України; наявності нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності та яка відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» оформлюється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Так, відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Платниками орендної плати за землі державної та комунальної власності є суб`єкти господарювання, що уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки.

Розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів за фактичне використання земельної ділянки площею 3,000 га, що перебуває у користуванні ТОВ «Укррент-Інвест», розташованої за адресою: вул. Володимира Великого, 28, смт. Лисянка, Звернигородського району Черкаської області за період з 01.01.2021 по 20.06.2023 становить 1 411 641,47 грн:

- за 2021 рік за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 536 130,61 грн (4 467 755,12 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,0000 га) : 365 х 365 (днів) :100 х 12% (ставка орендної плати);

- за 2022 рік з 01.01.2022 по 31.12.2022 становить 589 743,68 грн (4 914 530,63 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,0000 га) : 365 х 365 (днів) : 100 х 12% (ставка орендної плати);

- за 2023 рік з 01.01.2023 по 20.06.2023 становить 285 767,18 грн (5 083 090,64 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,0000 га) : 365 х 171 (днів) :100 х 12% (ставка орендної плати).

Розмір нормативної грошової оцінки земель підтверджується наявними в матеріалах справи витягами із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №13555-22 від 19.08.2022 та №НВ-7100194642023 від 07.03.2023. Отже, на підставі поданих прокурором витягів з нормативної грошової оцінки земельної ділянки суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,0000 га (кадастровий номер 7122855100:01:001:0002) на 2021 рік становить 4 467 755,12 грн, на 2022 рік -4 914 530,63 грн, на 2023 рік - 5 083 090,64 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розмір нормативної грошової оцінки Товариством не оскаржується.

За період з 01.01.2021 по 20.06.2023 для визначення розміру орендної плати для земельних ділянок комунальної власності, що належить Лисянській селищній раді, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, застосовується коефіцієнт для нарахування орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Коефіцієнти затверджені відповідними рішеннями Ради.

Так, 17.06.2020 Лисянська селищна рада ухвалила рішення № 67-14/VII (а.с. 41), яким затвердила положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності по Лисянській селищній раді (а.с. 42-46). Встановлено на території Лисянської селищної ради ставки орендної плати на земельні ділянки згідно з додатком 1 з 2021 року (а.с. 47-56).

14.07.2021 Лисянська селищна рада ухвалила рішення №16-7/VIII (а.с. 59), яким затвердила положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності по Лисянській селищній раді (а.с. 60-63). Встановлено на території Лисянської селищної ради ставки орендної плати на земельні ділянки згідно з додатком 1 з 2022 року (а.с. 64-73).

07.07.2022 Лисянська селищна рада ухвалила рішення №27-8/VIII (а.с. 74), яким затвердила положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності по Лисянській селищній раді (а.с. 75-78). Встановлено на території Лисянської селищної ради ставки орендної плати на земельні ділянки згідно з додатком 1 з 2023 року (а.с. 79-88) та вирішено оприлюднити рішення в засобах масової інформації або в інший можливий спосіб.

Цими рішеннями, для земельних ділянок із цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» встановлено ставку орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки. Відповідно, розрахунок розміру орендної плати, а отже, і безпідставно збережених коштів зроблено з урахуванням рішення місцевої ради, а не максимальної ставки, визначеної ПК України.

Таким чином, як прокурором так і судом першої інстанції ставку для визначення розміру безпідставно збережених коштів застосовано правильно, а доводи апеляційної скарги Товариства у цій частині не підтвердились.

Під час розгляду спору у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі Товариством акцентовано на тому, що площа земельної ділянки, яка ним фактично використовується, обмежується фактичною площею розташованого на ній нерухомого майна, що становить 1 290,8 м.кв.

Колегія суддів з такими доводами скаржника погодитись не погоджується.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу заявника на те, що за договором купівлі-продажу від 06.12.2019 ним було придбано не окрему будівлю, а комплекс будівель та споруд.

10.10.2023 Лисянська селищна рада на виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023 у справі №925/945/23 провела обстеження та склала акт обстеження земельної ділянки по вул. Володимира Великого, 28, смт. Лисянка, Звернигородського району Черкаської області площею 3,0000 га кадастровий номер 7122855100:01:001:0002 (а.с. 208), яким встановлено, що на даній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна ТОВ «Укррент-Інвест» (ЄДРПОУ 43067241). При візуальному огляді (фото а.с. 209-211) вся територія по периметру ділянки площею 3,0000 га огороджена бетонним парканом, на території розташований комплекс нерухомого майна, який складається з адмінбудівлі, трансформаторної підстанції, прохідної, навісу та майстерні, наявність зазначених споруд відповідає зазначеним об`єктам у договорі купівлі-продажу нерухомого майна №12900 від 06.12.2019.

Такий комплекс розташований на земельній ділянці, відведеній під його розташування. Кадастровий номер та площа зазначені у договорі купівлі-продажу.

При цьому, не мають правового значення доводи Товариства про те, що частина землі заросла чагарниками, як і про те, що Товариство не здійснює фактичного користування землею (тобто на земельній ділянці не їздить транспорт, належний Товариству, та не ходять його працівники). У справі, що переглядається, під використанням землі розуміється фактичне розміщення на земельній ділянці комплексу будівель, належних Товариству. Розмір земельної ділянки встановлений із розрахунку не лише фактичної площі будівель, а також площі земельної ділянки, необхідної для експлуатації, обслуговування цих будівель.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, з огляду на викладене зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» під час розгляду справи судом першої інстанції надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест».

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррент-Інвест» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2023 у справі № 925/945/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2023 у справі №925/945/23 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/945/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.04.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді І.М. Скрипка

О.В. Агрикова