Справа № 2а-557/2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМ ‘ЯМ УКРАЇНИ
30 березня 2010 року м.Брянка
Брянківський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Рудакова І. П., при секретарі Чакавій А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Брянки справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України м. Брянка Луганської області про визнання відмови провести підвищення пенсії протиправною, про зобов’язання провести підвищення пенсії,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області щодо підвищенні пенсії, як дитині війни, просить зобов'язати відповідача виплатити йому підвищення пенсії з 1.01.2006 року та в подальшому, а саме відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснити підвищення пенсії в сумі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у відповідності з ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » та виплатити йому доплати до пенсії за віком з 1.01.2006 року та в подальшому. В обґрунтування позову позивач зазначив, що має статус « дитини війни ». Управлінням Пенсійного фонду України в м.Брянка Луганської області в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірно відмовлено в підвищенні пенсії, як „дитині війни". Просив вимоги задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про підтримку позову та про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, надав заперечення, з якого вбачається, що статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було передбачено, що з 01.01.2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Одночасно, в 2006 році статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було визначено, що зазначене підвищення запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, згідно з порядком, який визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Незважаючи на прийняття зазначених законів, фактично до теперішнього часу не визначено та не розроблено механізму щодо виконання ст.6 Закону. На 2006 та 2007 роки дію ст.6 Закону було зупинено відповідно Законами України «Про державний бюджет України» на 2006 та 2007 роки. В 2008 році означене питання було врегульоване Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік». В той же час, рішеннями ОСОБА_2 Суду України від 09 липня 2007 р. та 22 травня 2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007 та 2008 роки в частині, що стосується спірних відносин. На даний час питання, пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону не вирішено на законодавчому рівні. Не враховані судом і положення ст.. 7 Закону згідно яких - фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Зазначив, що крім того, позивачем пропущено строк позовної давності для подання даної позовної заяви передбачений нормами КАС України за 2006, 2007 та 2008 роки, таким чином, вважає свої дії щодо встановлення підвищення до пенсії позивачу правомірними. Просив позовні вимоги відхилити в повному обсязі та провести судовий розгляд у відсутності представника відповідача.
Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши і оцінивши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Виходячи із того, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зазначені факти не оспорюються сторонами.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області з заявою про перерахунок доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
8.12.2009 року відповідач надав позивачу лист- відповідь № 2139/ Т-8 про відмову у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено ( а.с.11).
Статтею 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" — у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте у 2006 році, в порядку визначеному Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік", Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.
Враховуючи той факт, що Законом України від 20 грудня 2005 року, №3235-4, було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зазначений закон не визнавався неконституційним та не відмінявся, суд вважає позов в частині перерахунку підвищення пенсії з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року не підлягаючим задоволенню.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 р.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн.11 коп.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням ОСОБА_2 Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є ОСОБА_2 Суд України. ОСОБА_2 Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_2 Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний перерахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням ОСОБА_2 Суду України №10-рп від 22 травня 2008року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення ОСОБА_2 Суду України №10-рп від 22 травня 2008року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.
28 травня 2008року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.
Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачувалося органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не до Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності управлінь ПФУ в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22 травня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Пояснення відповідача в частині відмови позивачу в підвищенні пенсії, як «дитині війни», його посилання на те, що у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено, суд оцінює критично, оскільки підвищення пенсії дітям війни діючим законодавством було врегульовано і повинно було проводитись відповідно до рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп від 22 травня 2008року, питання про застосування строку звернення до адміністративного суду відповідачем не ставилось.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний перерахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу, та з урахуванням того, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму.
Таким чином з 22 травня 2008 року діє редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, яка регулювала спірні правовідносини в 2009 та регулює в 2010 році.
В той же час, що відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку Суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Суд керується тим, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Стаття 99 КАС України вказує, що а дміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Стаття 100 КАС України вказує, що п ропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Стаття 267 ЦК України вказує, що п озовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Причини пропуску строку звернення до суду з позовом суд вважає, поважними, оскільки нема сталої практики застосування законодавства з цього приводу. Справа повинна бути розглянутою та вирішеною в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд вважає, що бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Брянка Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії позивачу як дитині війни в період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 30.03.2010 року треба визнати неправомірною. Необхідно зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області здійснити перерахунок та сплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 по день винесення постанови, тобто по 30.03.2010 року з урахуванням здійснених виплат та підвищення мінімальної пенсії за віком і прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та в подальшому здійснювати нарахування підвищення до пенсії керуючись чинним законодавством .
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Брянка Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року .
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 березня 2010 року з урахуванням здійснених виплат та підвищення мінімальної пенсії за віком і прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та в подальшому здійснювати нарахування підвищення до пенсії керуючись чинним законодавством .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Брянківський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги з надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили, якщо у встановлений строк заяву про апеляційне оскарження подано не було.
Суддя: