ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 р. | № 2/287-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя | Першиков Є.В. |
судді | Ходаківська І.П. |
Шаргало В.І. |
розглянув |
касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" |
на | постанову від 02.02.2007р. Запорізького апеляційного господарського суду |
у справі | № 2/287-05 господарського суду Херсонської області |
за позовом | Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" |
до відповідача | Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Ольгівське" |
про | стягнення 2 626 690,55 грн. |
За участю представників сторін:
від позивача –Савичев О.В., за довіреністю
від відповідача –Федотов В.Н., за довіреністю
ВСТАНОВИВ:
Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ було подано позов до Сільськогосподарського акціонерного товариства відкритого типу «Ольгівське», с. Ольгівка Бериславського району Херсонської області про стягнення суми 2.626.690,55 грн. шкоди (відповідно до уточнених позовних вимог).
Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.10.2006р. у справі № 2/287-05, яке залишене без змін постановою від 02.02.2007 р. Запорізького апеляційного господарського суду, в позові відмовлено.
Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 02.02.2007 р. Запорізького апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2006р. у справі № 2/287-05, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 14.06.2007 р. у зв’язку з перебуванням на лікарняному судді Савенко Г.В., справа розглядалася по суті колегією суддів у наступному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді – Ходаківська І.П., Шаргало В.І.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2003р. між ЗАТ КБ «Приватбанк»і ТОВ «Торгово-промислова фірма «КФЧ»(позичальник) був укладений кредитний договір № КЮЗ/54, згідно з п.1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом 1.300.000,00 грн.
28.05.2003р. між САТВТ «Ольгівське»(заставодавець), ТОВ «ТПФ «КФЧ»(позичальник) і ЗАТ КБ «Приватбанк»(заставодержатель) був укладений договір застави «іпотеки»майнового комплексу підприємства №КЮЗ/54-1, згідно до якого вказаним договором забезпечені зобов'язання ТОВ «ТПФ «КФЧ»за договором № КЮЗ/54 на надання кредитної лінії від 28.05.2003р., а саме: по поверненню кредиту в сумі 1.300.000,00 грн. в строк до 28.04.2005р.; сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 26 % річних щомісячно не пізніше 28-го числа; сплаті штрафних санкцій, тощо.
Згідно до умов договору застави, в забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за договором застави, заставодавець передає в заставу заставодержателю майновий комплекс підприємства, згідно опису, що є невід'ємною частиною даного договору.
Заставлене майно належить САТВТ «Ольгівське»на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Ольгівською сільською радою від 17.04.2003 р. та 18.04.2003 р. серії САА № 707966,
САА № 707967, САА № 707968.
В п.4.1 договору застави зазначено, що майно не є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), в т.ч. не знаходиться в податковій заставі.
З боку САТВТ «Ольгівське»договір застави № КЮЗ/54-1 підписаний Щербак Іриною Віталієвною, що діє на підставі доручення, посвідченого приватним нотаріусом 19.05.2003р. за № 1766. Доручення видано в.о. голови правління Яваєвим В.І. За вказаним дорученням Щербак І.В. уповноважена представляти інтереси товариства, а саме - виступити від імені товариства в якості майнового поручителя перед Кіровським відділенням ЗАТ КБ «Приватбанк»за виконання кредитних зобов'язань ТОВ «ТПФ «КФЧ»на суму не більше 3.000.000,00 грн. та передати в заставу нерухоме майно, належне товариству на суму не більше 7.800.000,00 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.12.2003р. у справі № 4/453-Д (за позовом САТВТ «Ольгівське»до ЗАТ КБ «Приватбанк»і ТОВ «ТПФ «КФЧ»про визнання недійсним договору застави «іпотеки»майнового комплексу підприємства № ЮЗ/54-1 від 28.05.2003р.) визнано недійсним вказаний договір застави. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.04.2004р. вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін. Зокрема судами було встановлено, що на момент укладення зговору застави № КЮЗ/54-1 від 28.05.2003р. майно САТВТ «Ольгівське»знаходилось в податковій заставі, у зв'язку з наявністю податкової заборгованості, що підтверджується довідками ДПІ в Бериславському районі Херсонської області № 332 та № 333 від 31.10.2003р., листом від 06.04.2004р. № 1011/9/25. Оскільки зазначений договір застави був укладений з порушенням вимог пунктів 8.2.2, 8.3, 8.6.3 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181 та ст.48 ЦК УРСР, то суд з цих підстав визнав договір застави недійсним.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що посадовим особам АТВТ «Ольгівське»було достовірно відомо про існування податкової застави на момент укладення договору застави № КЮЗ/54-1 від 28.05.2003р., які повинні були повідомити ЗАТ КБ «Приватбанк»про наявність права податкової застави відносно активів САТВТ «Ольгівське». На думку позивача, посадові особи відповідача, зловживаючи своїм службовим становищем та знаючи про наявність податкової застави, надали до банку неправдиву інформацію про відсутність будь-яких обмежень відносно майна, що передавалось в заставу, що в подальшому призвело до визнання договору застави недійсним і спричинення банку майнової шкоди.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що шкода завдана посадовими особами САТВТ «Ольгівське». Такими особами позивач визначив Яваєва В.І. і Щербак І.В.
Як встановлено місцевим та апеляційним судом, згідно до наданих до матеріалів справи документів, як-то: штатного розпису САТВТ «Ольгівське», затвердженого наказом голови № 1 від 09.01.2003р., довідки від 11.09.2006р. № 40, платіжної відомості за травень 2003р., гр. Щербак І.В. станом на 28.05.2003р. та в будь-який інший час не перебувала в трудових відносинах з САТВТ «Ольгівське». Тому, Щербак І.В. не може вважатися працівником або посадовою особою названого товариства.
В п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»зазначено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Щодо Яваєва В.І., який видав доручення від 19.05.2003р. на ім'я Щербак І.В. на представлення інтересів САТВТ «Ольгівське»в якості майнового поручителя перед банком, то в постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 16.04.2004р. у справі № 4/453-ПД встановлено, що на час укладення договору застави №КЮЗ/54-1 від 28.05.2003р., у зв'язку з травмою знаходився на тривалому лікуванні. При цьому, не мав уявлення про наявність податкової заборгованості товариства перед бюджетом.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Факти, встановленні рішенням (постановою) господарського суду під час розгляду справи № 4/453-ПД, звільнені від доказування у справі № 2/287-05.
Місцевим та апеляційним господарським судом встановлено недоведеність обставин обізнаності Щербак І.В. і Яваєва В.І. про наявність податкової застави активів САТВТ «Ольгівське»на час укладення договору застави № КЮЗ/54-1 від 28.05.2003р.
Посилання позивача на неправомірність рішення засідання Наглядової ради САТВТ «Ольгівське»від 16.05.2003р. також є необґрунтованим виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 46 Закону України «Про господарські товариства», ст.160 ЦК України в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.
Пунктом 8.3.4 Статуту САТВТ «Ольгівське»визначено, що Спостережна рада, серед іншого, погоджує проведення операцій розпорядження нерухомим майном товариства, балансова вартість якого перевищує суму, еквівалентну 2000 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на місяць, діючої на момент продажу.
Тобто, до повноважень Спостережної ради відповідача за станом на 28.05.2003р. входило погодження проведення операцій розпорядження нерухомим майном товариства, балансова вартість якого перевищує суму 474.000,00 грн.
Відповідно до ст.41 Закону України «Про господарські товариства»і ст.159 ЦК України, вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є.
Підпунктом «і»ч.5 ст.41 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Пунктом 8.2.3 Статуту САТВТ «Ольгівське»передбачено, що до компетенції загальних зборів товариства належить зокрема затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 30% статутного фонду товариства, що в свою чергу, з урахуванням п.5.1 Статуту, складає суму 1.240.988,40 грн.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного суду про те, що укладення договору застави №КЮЗ/54-1 від 28.05.2003р., сума якого складає більше 30% статутного фонду товариства, необхідно було затвердити загальними зборами САТВТ «Ольгівське». Доказів такого затвердження до суду не надано. Саме рішення Наглядової ради відповідача від 16.05.2003р., на яке посилається позивач, не носить обов'язкового характеру. Питання про поручительство майном товариства (в спірному випадку - це майно загальною вартістю 2.600.000,00 грн.) відповідно до Закону України «Про господарські товариства»є виключною компетенцією вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів, якими відповідне рішення не приймалось.
Окрім того колегія суддів зазначає, що умовами п. 3 кредитного договору №КЮЗ/54 від 28.05.2003р., кредит був забезпечений, крім поручительства САТВТ «Ольгівське», також договором застави автотранспорту № КЮЗ/54-2 від 28.05.2003р., договором застави майна № КЮЗ/54-4, поручительством ТОВ АФ «Співдружність», ПП «Унімекс», Шевченко Л.А., директора і засновників. Однак, як вбачається із встановлених по справі обставин, суду не надано доказів щодо здійснення позивачем заходів по зверненню стягнення на майно за договором застави автотранспорту № КЮЗ/54-2 від 28.05.2003р., договором застави майна № КЮЗ/54-4, як і не надано доказів звернення позивача з вимогами до ТОВ АФ «Співдружність», ПП «Унімекс», Шевченко Л.А., директора і засновників.
Отже, позивачем, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, не було доведено тих обставин, з якими закон пов'язує можливість відшкодування винною особою завданої шкоди в певному розмірі. Зокрема позивачем не доведено, що шкода у заявленому до стягнення розмірі завдана саме відповідачем. Не доведено позивачем наявності причинного зв'язку між діями відповідача і шкодою. Не доведений позивачем і розмір шкоди в сумі 2.626.690,55 грн., оскільки як встановлено судами наданий суду розрахунок носить суб'єктивний характер і не підтверджений відповідними документами.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що посилання позивача у якості підстави позову на ст. ст. 1166, 1172 ЦК України є необґрунтованим, оскільки в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, внаслідок чого заявлена в позові вимога про стягнення суми 2626690,55грн. шкоди, задоволенню не підлягає.
Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови .
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Постанову від 02.02.2007 р. Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 2/287-05 господарського суду Херсонської області залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді І. Ходаківська
В. Шаргало