Справа № 2-а-789/10

                                                   П О С Т А Н О В А

                                            І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

02 квітня 2010 року                                                                                   місто Глухів

Глухівський міськрайсуд Сумської області в особі судді Демченка О.С., при секретарі Дмитренко О.С.,  з участю позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування міста Глухова, Глухівського району та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Сумській області прапорщика міліції ОСОБА_2 про визнання протиправною і скасування постанови про притягнення особи  до адміністративної відповідальності,

                                                      в с т а н о в и в.

За поданим до Глухівського міськрайсуду 28 січня 2010 року підтриманим в суді позовом позивач просить суд визнати протиправною і скасувати постанову відповідача серії ВМ №075381 від 11 січня 2010 року, якою його (позивача) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122  Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпроАП) з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн. за порушення ним правил дорожнього руху при керуванні автомобілем «Деу Ланос» з д.р.н. ВМ5491АВ о 10 годині 11 січня 2010 року-здійснення зупинки цього автомобіля ближче ніж 10 метрів від виїзду з прилеглої  території біля будинку № 36 по вул. Києво-Московській у місті Глухові. При цьому, позивач посилається на те, що він не вчиняв зазначеного правопорушення,  оскільки мала місце вимушена зупинка – безпосередньо перед зазначеним виїздом з двору між домів  № 36 і 38 по вул. Києво-Московській  в керованому ним автомобілі закінчилось пальне, після чого, вимушено зупинившись, він попросив випадково опинившогося на місці пригоди знайомого  прибрати (відкатити)  керований ним автомобіль ближче до тротуару, щоб не заважати  руху іншим транспортним засобам , викликав по мобільному телефону  іншого свого знайомого  з каністрою пального, а коли той приніс йому пальне – дозаправив свій  автомобіль і вже хотів їхати  з місця пригоди, як до нього під’їхали на службовому автомобілі працівники ДАІ і відповідач став складати на нього адміністративний протокол за порушення правил зупинки незважаючи на те, що він  пояснював відповідачу обставини випадку. На пропозицію відповідача викласти власноручно у протоколі  пояснення він написав у протоколі, що правил  дорожнього руху не порушував, а у графах, де викладаються дані про свідків пригоди власноручно написав «свідків немає» і поставив проти виконаних власноручно записів у протоколі підписи, після чого відповідач забрав у нього  адмінпротокол і, запросивши необізнаних у пригоді людей, вписав їх у протокол свідками.

З’ясувавши предмет спору, події і факти, які передували зверненню позивача до суду з даним позовом, врахувавши доводи сторін та положення діючого законодавства України, виходячи з яких має вирішуватися даний спір, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, виходячи з наступного.

      За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

      Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –                       КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони:

      1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України;

      2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;

      3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для  прийняття рішення (вчинення дії);

      4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;

      7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи  несправедливій дискримінації;

      8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на  досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

      9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; та

      10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

      Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

      Стаття 256 КУ про АП визначає зміст протоколу про адміністративне правопорушення та обсяг необхідних для зазначення в ньому  відомостей про обставини вчинення особою правопорушення, а Глава 22 КУ про АП визначає порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі й перелік дій уповноваженого на розгляд адміністративних справ суб’єкта владних повноважень, спрямованих на дотримання конституційних та інших прав особи, яка притягується до відповідальності.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.5 і 1.9 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України) учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими; дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху; а особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

За змістом підпункту «и» п. 15.9 ПДР України зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, а  відповідно до п. 15.14 ПДР у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а  за неможливості це зробити – діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 ПДР – для  даного випадку: ввімкнути аварійну світлову сигналізацію та установити  знак аварійної зупинки не ближче 20 метрів до транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпроАП порушення водіями правил зупинки при керуванні транспортним засобом тягне за собою накладення штрафу від 15 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає штрафу від 255 до 340 грн..

Відповідно до положень ст.ст. 222 і 255 КУпроАП державтоінспектор уповноважений складати адмінпротокол і розглядати адмінсправи про порушення, передбачені  ч. 1 ст. 122 КУпроАП.

Не визнаючи  позову та наполягаючи на невідповідності (перекрученні і надуманості) пояснень позивача фактичним обставинам  випадку, відповідач в суді пояснив, що ніякої вимушеної зупинки у позивача не було, що позивач просто проігнорував вимоги ПДР,  зупинив під час руху по вул. Києво-Московській свій автомобіль на відстані приблизно 3 метрів від виїзду з дворів будинків № 36 і 38 по цій вулиці, а сам пішов від залишеного автомобіля  у своїх справах, а коли повернувся , побачивши неподалік від себе службовий автомобіль ДАІ, намагався поїхати з місця пригоди, але був зупинений, після чого йому було запропоновано пройти в службовий автомобіль для оформлення вчиненого ним правопорушення. Під час складання адмінпротоколу на позивача останній спочатку обурювався на те, що до  нього чіпляються, а ознайомившись, з протоколом, власноручно записав у протоколі, що він не вчиняв порушень і що свідків немає, засвідчивши це своїми підписами у протоколі. Але коли були запрошені занесені у протокол свідки – позивач відмовився отримувати складений на нього  адмінпротокол і чекати на отримання копії постанови, яка оскаржується. Ці пояснення відповідача про обставини випадку в достатній мірі підтвердили в суді свідки ОСОБА_3 (напарник відповідача по службі на час фіксування вчиненого позивачем порушення ПДР) і ОСОБА_4, який, спілкуючись  з перебуваючими  в службовому автомобілі  ДАІ відповідачем і позивачем,  був свідком відмови позивача давати відповідачу пояснення і отримувати складений на нього протокол, та бачив автомобіль позивача, який (автомобіль) стояв приблизно на відстані 3 метрів від виїзду з двору між будинками неподалік від місця  пригоди. При цьому, з пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що в його присутності  позивач не пояснював йому чи відповідачу причину зупинки його (позивача) автомобіля біля виїзду з прилеглої території тим, що в автомобілі закінчилось пальне чи іншою причиною щодо вимушеності зупинки.

Пояснення відповідача про обставини випадку суд визнає слушними, оскільки вони за своїми логічністю і послідовністю відповідають свідченням свідків  ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та змісту (за усіма деталями) складеного на позивача адмінпротоколу, тоді як доводи позивача щодо  вимушеності  його зупинки з технічної причини у місці, де зупинку заборонено суд не сприймає як такі, що відповідають  фактичним обставинам випадку. При цьому, окрім  свідчень свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_5 суд враховує і те, що у даному випадку позивачу нічого не заважало  діяти ввічливо і в присутності того ж свідка ОСОБА_5 на доведеність вимушеності своєї зупинки у забороненому місці дати відповідне пояснення, безпосередньо на місці пригоди заявити клопотання про отримання пояснень інших осіб, бути присутнім при прийнятті відповідачем постанови, яка оскаржується, і що й первинно позивач не був позбавлений можливості вчинити дії, спрямовані на виконання вимог п. 15.14 ПДР навіть і в тому випадку, якщо дійсно в керованому  ним автомобілі раптово закінчилось пальне.

За таких обставин дії відповідача як щодо процедури оформлення вчиненого позивачем порушення ПДР, так і щодо процедури притягнення його до відповідальності суд визнає правомірними: вчинені з дотриманням передбачених КУпроАП положень щодо підстав і порядку притягнення особи до адмінвідповідальності  за  порушення правил дорожнього руху, а відтак – й такими, що вчинені у межах наданих відповідачу повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

        Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 8, 9, 24, 27, 33, 122, 222, 256, 268 та 293 КУпроАП, а також ст.ст. 1, 2, 4, 5, 11,  17, 18, 23, 69-72, 94, 161 та 162 Кодексу  адміністративного судочинства, суд

                                                    п о с т а н о в л я є.

Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Глухівського міськрайсуду заяви про апеляційне оскарження постанови та подання на неї апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня  складення постанови в повному обсязі, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови.

Суддя: (підпис)

Копія вірна:

Суддя Глухівського міськрайсуду                                                ОСОБА_6

Повний текст постанови суду виконаний суддею 06 квітня 2010 року.