П О С Т А Н О В А                   Справа № 2-а-1829/10

                                                                    Ім'ям України                

   31 березня 2010 року                                                                                                м. Полтава

       Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого - судді                                         Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                                                  Севідовій Л.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до ВДАІ Приморського району ГУМВС України у Запорізькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

                                                               В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 у серпні 2009 року звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача – ВДАІ Приморського району ГУМВС України у Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР  № 028041 від 24 липня 2009 року, винесеної інспектором ДПС ВДАІ Приморського району ГУМВС України у Запорізькій області Старовойтом О.М., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, у вигляді штрафу у сумі 450 гривень.

         В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 24 липня 2009 року інспектор ДПС   ОСОБА_2 склав протокол про вчинення ним правопорушення на підставі якого виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 028041, якою визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, та піддав адміністративному стягненню у вигляді штрафу у сумі 450 гривень. Вважає, що і протокол і постанову винесено незаконно, так як правопорушення він не вчиняв з цих підстав постанова підлягає скасуванню. Так, 24 липня 209 року він дійсно керував автомобілем марки ОСОБА_3, держ. реєстраційний номер НОМЕР_1 у м. Приморську Запорізької області та переїздив нерегульоване перехрестя рівнозначних доріг – вул. Невідного та вул. М. Шосе. При переїзді перехрестя, на виконання вимог п. 16.12 Правил дорожнього руху пересвідчився у тому, що автомобіль, який рухався з правого боку від нього, був настільки далеко, що його ледь можна було побачити і переїхав перехрестя. Однак за перехрестям був зупинений працівниками ДАІ які вбачаючи у його діях правопорушення, запропонували йому одразу сплатити 200 гривень. Він відмовився і вони склали протокол, у якому він зазначив, що зі вчиненням порушення не згоден, після чого винесли постанову про накладення штрафу у сумі 450 гривень. Враховуючи те, що правопорушення він не вчиняв, а також те, що доказів його вчинення у працівників ДАІ немає, прохає скасувати зазначену постанову.    

         У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, прохав позов задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснив, що керує автотранспортом близько 20 років, але з таким нахабним вимаганням коштів за те, чого не вчиняв, зустрівся вперше. Він є законослухняним громадянином і тоді, коли порушує ПДР, завжди без суперечок сплачує штраф. Той факт, що правопорушення він не вчиняв підтверджує свідок ОСОБА_4 Нахабство працівників ДАІ з обвинувачення у вчиненні правопорушення, якого не було його настільки вразило, що він у запереченнях на протокол не вписав ОСОБА_4 Як свідка начебто вчиненого ним правопорушення працівник міліції вписав у протокол жінку – водія автомобіля, якому начебто заважав він при переїзді перехрестя. Вона погодилася на це тому, що сама вчинила правопорушення, так як везла на передньому сидінні дитину.      

         Представник відповідача належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але до суду не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 15). Позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.  З цих підстав суд розглянув справу за відсутності представника відповідача та виніс постанову.  

         Заслухавши пояснення позивача та свідка, з'ясувавши фактичні обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

         Свідок ОСОБА_4 показала, що вони у липні 2009 року їх компанія у складі 5 осіб відпочивала у санаторію у м. Приморську. Вони з ОСОБА_1, на його автомобілі, поїхали за харчами. Після переїзду перехрестя його зупинили працівники ДАІ. Потім, після зупинення, приблизно через 2 хвилини, з права до перехрестя під’їхала легкова автомашина білого кольору, яку теж зупинили працівники ДАІ. ОСОБА_1 не було довго, він щось писав. По поверненні в машину сказав, що його оштрафували на 450 гривень, хоча він правопорушення не вчиняв. Вона свідчить про те, що легковій автомашині білого кольору, яка  під’їхала до перехрестя з права, ніяких перешкод своїм переїздом перехрестя ОСОБА_1 поміх не створив, так як при переїзді вона була дуже далеко від перехрестя.    

         Судом встановлено, що 24 липня 2009 року інспектором ДПС ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АР № 012043 згідно з яким ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ОСОБА_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 24 липня 2009 року, об 17 годині 30 хвилині, рухаючись по вул. Невідного при виїзді на вул. М.Шосе у м. Приморську не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Уступи дорогу» та не надав перевагу марки автомобілю КІА Соренто, держ. реєстраційний номер НОМЕР_2, який їхав по головній дорозі, чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України (а.с. 5). У цьому протоколі свідком правопорушення зазначена ОСОБА_5, а також є власноручний запис ОСОБА_1 про те, що з порушенням він не згоден (а.с. 5). Також ОСОБА_2 24 липня 2009 року винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 028041, згідно з якою 24 липня 2009 року у м. Приморську  на перехресті вул. Невідного та вул. М.Шосе ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ОСОБА_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, виїжджаючи з вул. Невідного, не надав перевагу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі – вул. М.Шосе  та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України, внаслідок чого його піддано адміністративному стягненню у вигляді накладення адміністративного штрафу у сумі 450 гривень (а.с. 3).

         Згідно із ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормою ст. 55 Конституції України гарантовано право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності посадових і службових осіб. Відповідно до вимог ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами. Нормою ст. 289 КпАП України встановлено, що скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів зо дня її винесення. Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України, постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

          З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обстави справи випливає наступне. Способом свого захисту від притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 обрав звернення до суду. Суд вважає, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії АР № 012043, який є джерелом доказів при винесенні постанови про вчинення адміністративного правопорушення, факт вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України доведено достатньо для того, щоб визначитися із наявність вини у вчиненні інкримінованого правопорушення. При цьому суд виходить з того, що у протоколі свідком правопорушення зазначено гр. ОСОБА_5, а також з того, що позивачем суду не надано доказів того, що ця особа є неналежним свідком, з того, що він мав час та можливість, вносячи у цей протокол власноручний запис про те, що з вчиненням правопорушення не згоден, вказати і свідка, який може підтвердити цей факт – ОСОБА_4, що не зробив. З тих підстав, що пороків форми і змісту протоколу про вчинення правопорушення, судом не встановлено, підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АР № 012043 від 24 липня 2009 року немає.      

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 222, 251, 254, 288-289 КпАП України, ст.ст. 3, 7-11, 71, 99, 100, 102, 160-163 КАС України, -

                                                            П О С Т А Н О В И В:

         У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити у повному обсязі.

         Постанову може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів зо дня її проголошення, а після складенні постанови у повному обсязі - протягом 10 днів зо дня її складення у повному обсязі. Апеляційну скаргу на постанову може бути подано протягом 20 днів зо дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через Октябрський районний суд м. Полтави.

         Постанова набирає законної сили протягом 10 днів зо дня її проголошення, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.

 Суддя                                                                                                              І.Ю. Литвиненко