ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 р. | № 24/374/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів Ткаченко Н.Г.
Катеринчук Л.Й.
За участю представників : Громадської організації "Вкладники банку "Наш банк" –Босієвої Н.Г.; ВАТ "Запорізький арматурний завод" –Кобець О.С.; АТ "Наш банк" –Бордюга О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Акціонерного товариства "Наш банк"
на рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2006 р. по справі № 24/374/06 за позовом Акціонерного товариства "Наш банк" до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Закрите акціонерне товариство "Запоріжтехкомплект", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Громадська організація "Вкладники банку "Наш банк" про визнання мирової угоди 06.10.2004 р. недійсною та звернення стягнення на майно, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач - АТ "Наш банк" в серпні 2006 р. звернувся з позовом до господарського суду Запорізької області, в якому просив суд визнати недійсною мирову угоду від 06.10.2004 р., укладену між АТ "Наш банк" та ВАТ "Запорізький арматурний завод" про стягнення заборгованості за договором застави №01/2001-1 від 31.01.2001 р. та звернення стягнення на заставлене майно за договором застави №01/2001-1 від 31.01.2001 р. –блок літейних цехів (інвентарний №1 по вул. Зачиняєва, 158 а, м. Запоріжжя).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.11.2006 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадську організацію “Вкладники банку “Наш банк”.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07 листопада 2006 р. по справі № 24/374/06 /суддя : Азізбекян Т.А./ позовні вимоги були задоволені частково, визнано недійсною мирову угоду від 06.10.2004 р., укладену між АТ "Наш банк" та ВАТ "Запорізький арматурний завод" про стягнення заборгованості за договором застави № 01/2001-1 від 31.01.2001 р.; у позові про звернення стягнення на заставлене майно за договором застави №01/2001-1 від 31.01.2001 р. –блок літейних цехів (інвентарний №1 по вул. Зачиняєва, 158 а, м. Запоріжжя) відмовлено; стягнуто з ВАТ "Запорізький арматурний завод", на користь АТ "Наш банк" 85 грн. - державного мита, та 59 грн., - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі та в поясненнях до неї позивач - Акціонерне товариство "Наш банк" просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2006 р. в частині відмови у позові АТ "Наш банк" до ВАТ "Запорізький арматурний завод" про звернення стягнення на заставлене майно, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позов в повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач –ВАТ "Запорізький арматурний завод" просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
У судовому засіданні Вищого господарського суду України 23.05.2007 року, на підставі ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 06.06.2007 року на 11-55. У судовому засіданні Вищого господарського суду України 06.06.2007 року перерву було продовжено до 20.06.2007 року на 11-55.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено господарським судом першої інстанції, 06.10.2004 р. між АТ "Наш банк" (кредитор) в особі ліквідатора Волкова О.Ю. та ВАТ "Запорізький арматурний завод" (боржник) укладена мирова угода, відповідно до умов якої, заборгованість ЗАТ "Запоріжтехкомплект" перед АТ "Наш банк" по договору кредитної лінії № 01/2001 від 31.01.2001 р. становить –2 562 378,12 грн. В забезпечення виконання зобов'язань ЗАТ "Запоріжтехкомплект" перед АТ "Наш банк" по договору кредитної лінії №01/2001 від 31.01.2001 р., ВАТ "Запорізький арматурний завод" надало у заставу АТ "Наш банк" нерухоме майно (блок ливарних цехів) загальною оціночною вартістю 8 249 244 грн., згідно з договором застави № 01/2001-1 від 31.01.2001 р. За умовами даної мирової угоди, ВАТ "Запорізький арматурний завод" зобов'язується ЗАТ "Запоріжтехкомплект" в період з червня 2006 р. по листопад 2006 р. включно, сплатити на користь кредитора суму в розмірі 2 055 316 грн., в рахунок погашення зобов'язань за договором застави № 01/2001 від 31.01.2001 р., згідно графіку, з остаточним розрахунком в листопаді 2006 р. у розмірі 295316 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсною мирову угоду від 06.10.2004 р. укладену між АТ "Наш банк" та ВАТ "Запорізький арматурний завод", господарський суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог Закону України “Про банки та банківську діяльність” та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор О.Ю.Волков, який діяв від імені АТ "Наш банк" перевищив свої повноваження, підписавши мирову угоду від 06.10.2004 р., відповідно до п. 4 якої, "в решті вимог до ВАТ “Запорізький арматурний завод” , які складають предмет договору застави № 01/2001-1 від 31.01.2001 р., АТ “Наш банк” відмовляється";
- згідно з п. 5 мирової угоди від 06.10.2004 р., "кредитор гарантує, що після підписання цієї мирової угоди він у межах прав, наданих йому чинним законодавством, протягом п’яти робочих днів з моменту належного виконання умов мирової угоди по справі № 14/250 –15/365, затвердженої господарським судом Запорізької області 06.10.2004 р., направити заяву до підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Запорізького обласного управління юстиції про повернення виконавчого напису за реєстровим номером 96 ... ". Як встановлено господарським судом, постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2005 р., ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди у справі № 14/250 –15/365 скасована, а отже, умови мирової угоди від 06.10.2004 р., як такої, що пов’язана з умовами мирової угоди, не затвердженої судом не можуть бути виконані;
- мирова угода від 06.10.2004 р. укладена з порушенням норм діючого законодавства, а саме п. 13 ст. 92 Закону України “Про банки та банківську діяльність” та п.п. 9.3. глави 9 “Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства”, у зв’язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України дана мирова угода визнається судом недійсною.
Крім того, господарським судом Запорізької області було встановлено, що 31.01.2001 р. між АТ “Наш банк” , м. Запоріжжя ( надалі –“кредитор”) та Закритим акціонерним товариством “Запоріжтехкомплект”, м. Запоріжжя ( надалі –“позичальник”) укладений договір № 01/2001 про надання кредитної лінії, відповідно до умов якого, кредитор надає позичальнику кредит з лімітом кредитування в сумі 260 000 доларів США на умовах забезпечення, повернення, строковості та цільового використання, а позичальник користується кредитними ресурсами, повертає кредит та сплачує кредитору плату за користування кредитом. Термін надання кредиту становить три роки, з 31.01.2001 р. по 30.01.2004 р., з оплатою за користування кредиту 20 % річних.
Відповідно до розділу 2 вищезазначеного договору про надання кредитної лінії, кредит, який надається кредитором, забезпечується переданим у заставу майном, неустойкою, а також, усім належним позичальнику майном та коштами , на які може бути звернено стягнення. На підставі п. п. 3.2.2 договору № 01/2001 від 31.01.2001 р., позичальник зобов’язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в обумовлені терміни, а саме –до 30.01.2004 р. Згідно з п. 7.1 договору про надання кредитної лінії № 01/2001 від 31.01.2001 р., умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін та з обов’язковим складанням письмового документу.
Сторони за договором уклали додаткові угоди, а саме : № 01 від 21.02.2001 р. - з питання збільшення суми кредиту, терміну надання кредиту (з 31.01.2001 р. по 30.01.2004 р.); № 02 від 06.03.2002 р. - з питання зміни суми кредиту; № 3 від 27.06.2002 р.; № 4 від 31.07.2003 р.
В забезпечення вищезазначеного кредитного договору, між АТ “Наш банк” (надалі –заставодержатель) та ВАТ “Запорізький арматурний завод” (надалі - заставодавець) 31.01.2001 р. укладений договір застави № 01/2001-1, відповідно до умов якого заставодавець передає в заставу заставодержателю для забезпечення виконання ЗАТ “Запоріжтехкомплект” в повному обсязі своїх зобов’язань, передбачених п. 1.2 цього договору, блок літейних цехів ( інвентарний № 1) балансовою вартістю 8 249 244 грн., яке знаходиться у власності заставодавця на підставі наказу Міністерства машинобудування, військово –промислового комплексу і конверсії України від 28.01.1994 р. № 104 ( перелік об’єктів нерухомого майна від 21.12.2000 р.), що підтверджується довідкою –характеристикою , яка видана Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації 11.01.2001 р. № 5-16. Заставою, яка передбачена п. 1.1 даного договору, забезпечується виконання ЗАТ “Запоріжтехкомплект” своїх зобов’язань перед заставодержателем, які передбачені договором № 01/2001 про надання кредитної лінії від 31.01.2001 р.
Згідно із п. п. 2.3.4 договору застави № 01/2001-1 від 31.01.2001 р., після надання кредиту ЗАТ “Запоріжтехкомплект” згідно з кредитним договором заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави або його частину в порядку, що передбачений цим договором , при наявності хоча б однієї з нижченаведених підстав, а саме : невиконання або неналежне виконання ЗАТ “Запоріжтехкомплект” будь –якого з своїх зобов’язань; прийняття судом, після укладення цього договору, рішень (постанов) про стягнення з заставодавця коштів ( звернення стягнення на майно) на загальну суму, що перевищує один відсоток статутного фонду заставодавця . Відповідно до п. 3.2 договору застави, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішення арбітражного суду, а також в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, у випадках, передбачених законодавством України. Одночасно з нотаріальним посвідченням договору нотаріус накладає заборону на відчуження предмета застави до моменту повного виконання ЗАТ “Запоріжтехкомплект” своїх зобов’язань за кредитним договором.
АТ “Наш банк” та ВАТ “Запорізький арматурний завод” уклали додаткову угоду від 28.04.2001 р., в якій визначений порядок користування майном, яке передано в заставу з урахуванням договору оренди № 84 від 01.05.1999 р. про оренду виробничих приміщень та устаткування.
27.01.2004 р., на підставі ст. 87 Закону України “Про нотаріат” та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, Приватним нотаріусом Журавльовим Д.В. вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на майно, згідно з договором застави, нотаріально посвідченим 31.01.2001 р. за реєстровим номером 125, а саме : блок літейних цехів ( інвентарний №1) по вул.Зачиняєва, 158 –а, в м. Запоріжжі, в розмірі 2 562 378 грн. 12 коп.
12.01.2005 р. начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Запорізького обласного управління статистики прийнята Постанова № 31/1 про повернення виконавчого документу стягувачеві, підстава : "заява стягувача № 12/04 від 10.01.2005 р."
Відмовляючи в задоволенні позову в частині звернення стягнення на заставлене майно за договором застави № 01/2001-1 від 31.01.2001 р. –блок літейних цехів ( інвентарний №1) по вулиці Зачиняєва, 158 “а” в м. Запоріжжі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст. 593 ЦК України, право застави припиняється припиненням зобов’язання, забезпеченого заставою;
- 26.03.2003 р. господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі № 18/29 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Запоріжтехкомплект" .Одним з кредиторів у справі № 18/29 –19/52 є АТ “Наш банк”, з вимогами про стягнення заборгованості за договором № 01/2001 від 31.01.2001 р. про надання кредитної лінії. Ухвалою від 17.10.2006 р. у справі № 18/29- 19/52 про банкрутство Закритого акціонерного товариства “Запоріжтехкомплект” на підставі ст.ст.5, 31, 32, 34, 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарським судом затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, боржника ліквідовано;
- відповідно до п. 6 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Погашені вимоги кредиторів –задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов’язання або припинення зобов’язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними .
- таким чином, позивач скористався своїм правом щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 01/2001 від 31.01.2001 р., шляхом звернення із заявою в якості кредитора по справі № 18/29- 19/52 про банкрутство ЗАТ "Запоріжтехкомплект".
Відповідно до ст.ст.589, 590 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу , що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі , коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк ( термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи –заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.
Відповідно до ст. 593 ЦК України, право застави припиняється припиненням зобов’язання, забезпеченого заставою.
Згідно зі ст.28 Закону України "Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
Відповідно до ст.609 ЦК України зобов’язання припиняються ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).
Таким чином, зобов’язання відповідача перед позивачем припинилось у зв'язку із ліквідацією боржника –ЗАТ “Запоріжтехкомплект”.
Рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2006 р. по справі № 24/374/06 постановлено у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Наш банк" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2006 р. по справі № 24/374/06 залишити без змін.
Головуючий - Поляков Б.М.
Судді - Ткаченко Н.Г.
Катеринчук Л.Й.