Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 622/1395/13-ц

провадження № 61-25055св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова В. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота»,

відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2015 року у складі головуючого-судді Шабас О. С. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Золоті Ворота» (далі - ПАТ «Банк «Золоті Ворота») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 25 березня 2008 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту у рамках мультивалютної відновлювальної кредитної лінії, з урахуванням дев`яти договорів про внесення змін до нього, згідно з яким відповідачу надано кредит у розмірі 1 000 000 гривень, зі строком повернення не пізніше 30 грудня 2013 року, зі сплатою процентів та інших платежів передбачених договорами.

Крім того, в забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором в цей же день між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з яким остання зобов`язалася відповідати солідарно за виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилася заборгованість в сумі 486 617,26 грн, яка складається з: 333 489,78 гривень - строкової заборгованості за кредитом; 1 850,18 гривень - строкової заборгованості за процентами, 105 249,21 гривень - суми прострочених процентів, 36 902,53 гривень - пені за прострочення сплати кредиту, 9 125,56 гривень - пені за прострочення сплати процентів, яку позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У лютому 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Золоті Ворота» про визнання договору поруки та кредитного зобов`язання припиненим, недійсними додаткових угод до кредитного договору.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог вказували, що зміни, які вносились до договору про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року шляхом укладення договорів про внесення змін до нього, не погоджувались із поручителем, що свідчить про те, що договір поруки є припиненим. Крім того, позивачі зазначають, що за весь час користування гривневим кредитом ОСОБА_1 сплачував проценти за користування кредитом в розмірі 21 % річних, а згодом 22,5 % річних. Однак 21 грудня 2011 року було укладено договір про зміни № 7 до договору про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року, згідно з яким ОСОБА_1 повинен був сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 8 % річних, тому сума, що підлягала сплаті за обслуговування кредиту протягом всього часу повинна бути перерахована, виходячи із річної процентної ставки 8 %. 12 квітня 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про зміни № 9 до договору про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року, яким виключено положення про можливість нарахування штрафних санкцій за невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором.

Позивачі вважають, що здійснивши перерахунок, з урахуванням процентної ставки 8 % річних, виключенням нарахованих штрафних санкцій із заявлених ПАТ «Банк Золоті Ворота» вимог та розмір сум, погашених ОСОБА_1 , останній виконав свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року в повному обсязі, а тому вказаний договір є припиненим.

Договір про зміни до договору про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_1 01 лютого 2012 року, містить несправедливі та такі, що суперечать Закону України «Про захист прав споживачів» умови, так як ними зобов`язано позичальника сплатити банку комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування банку кредитної заборгованості в розмірі 69 000 грн. Також позивач вважає, що не узгоджуються з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів»: Додаток № 8 - Графік платежів від 21 грудня 2011 року; Додаток № 9 - Графік платежів від 21 червня 2012 року; Додаток № 10 - Графік платежів від 12 квітня 2013 року; положення пунктів 1, 2 в частині визначення суми та порядку реструктуризації простроченої заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 863 489,78 грн, викладені у договорі про зміни № 9 до договору про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог, позивачі просили: визнати припиненим договір поруки від 25 березня 2008 року № 180/1, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Золоті Ворота»; визнати недійсним договір про зміни б/н до договору № 180 про надання споживчого кредиту від 01 лютого 2012 року, укладений між банком та ОСОБА_1 ; визнати недійсними додатки № 8, 9, 10 до кредитного договору № 180 про надання споживчого кредиту; визнати припиненим договір № 180 про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2015 року позов ПАТ «Банк Золоті Ворота» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року в сумі 486 617,26 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Зустрічний позов задоволено частково. Договір поруки, укладений 25 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Золоті Ворота» визнано припиненим. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов ПАТ «Банк Золоті Ворота» підлягає частковому задоволенню, оскільки через неналежне виконання позичальником зобов`язань щодо своєчасного й повного погашення кредиту виникла заборгованість, яка відповідно до статей 526, 626, 1048, 1054 ЦК України підлягає стягненню з боржника. Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_1 , уклавши договори про зміни від 12 червня 2008 року № 1 та від 01 лютого 2012 року б/н, збільшили обсяг відповідальності ОСОБА_1 , без згоди поручителя ОСОБА_2 , що є підставою для припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову в іншій частині, місцевий суд виходив із того, що при укладенні оспорюваного кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, встановлених діючим законодавством. При цьому позивачами не доведено чому полягає несправедливість оспорюваних договорів та додатків до них, а також не вказано в чому полягає істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2015 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Банк Золоті Ворота» та відмову в зустрічному позові ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати в частині стягнення з нього заборгованості та відмови в задоволенні зустрічного позову і ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні позову ПАТ «Банк Золоті Ворота» до нього про стягнення заборгованості відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення із співвідповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, оскільки кредитні кошти було повернуто позичальником банку в повному обсязі, грошове зобов`язання виконано належним чином. Судовими рішеннями було змінено зміст грошового зобов`язання, встановленого пунктом 1.1 договору про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року в редакції від 21 червня 2012 року, так як стягнуто заборгованість з урахуванням неіснуючих процентів. ОСОБА_1 не приймав на себе зобов`язань сплачувати проценти за кредитом за плаваючою процентною ставкою, не погоджував метод і порядок її обчислення. Договір не містить однозначних і безумовних положень щодо можливості зміни процентної ставки без дотримання порядку її підвищення передбаченого статтею 1056-1 ЦК України, тобто письмово банк не повідомив позичальника про односторонню зміну процентної ставки. Сторони не узгоджували в договорі споживчого кредиту вказані в Графіках платежів поняття «номінальної» та «реальної» процентної ставки, методики їх вирахування та пріоритет сплати визначеної процентної ставки в разі виникнення конкуренції між двома видами процентних ставок. Також поза увагою судів залишилось те, що пунктом 9 договору про зміни від 12 квітня 2013 року до договору про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року сторони узгодили, що за невиконання зобов`язань за договором споживчого кредиту штрафів санкції (пеня) не нараховуються, тому нарахування та стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань за кредитом в розмірі 36 902,53 грн та пені за прострочення сплати процентів в розмірі 9 125,56 грн є безпідставними, оскільки таке зобов`язання в договорі про надання споживчого кредиту відсутнє. Договір про зміни від 01 лютого 2012 року б/н до договору про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року містить несправедливі умови та такі, що суперечать вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, так як ним передбачено сплатити комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, тобто такі дії не є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Також заявник зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості станом на 17 жовтня 2013 року та розрахунки пені за прострочення тіла кредиту та процентів за користування кредитом підписано особами, які не надали документів, що підтверджують відповідні повноваження для здійснення вказаних дій.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині позову ПАТ «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Золоті Ворота» в частині вимог про визнання договору поруки припиненим Верховним Судом не переглядаються, оскільки сторонами не оскаржуються.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому в липні 2018 році відзиві ПАТ «Банк Золоті Ворота» просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права, залишити без змін, посилаючись на те, що мотиви та підстави, наведені на обґрунтування касаційної скарги є безпідставними та незаконними, необґрунтовані належними і допустимими доказами.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року справу № 622/1395/13-ц за позовом ПАТ «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Золоті Ворота» про визнання договору поруки та кредитного зобов`язання припиненим, недійсними додаткових угод до кредитного договору призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 березня 2008 року між акціонерно-комерційним банком «Золоті Ворота», назву якого 14 травня 2010 року змінено на Публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_1 укладено договір № 180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної), згідно з яким у період з 25 березня 2008 року по 23 березня 2011 року банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у рамках мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 303 000 грн ліміту у будь-який день зазначеного періоду, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит у терміни, встановлені Графіком платежів у розмірі сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань ОСОБА_1 за кожним платіжним періодом з розписом сукупної вартості кредиту, але у будь-якому випадку в термін, не пізніше 23 березня 2011 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 21 % річних за користування коштами у гривнях, 17 % річних за користування коштами у доларах США, 15,9 % річних за користування коштами в євро. До договору в якості невід`ємної частини долучався Додаток 1, в якому було визначено графік платежів за договором.

Між цими ж сторонами були укладені договори про внесення змін до вищевказаного договору, а саме:

- 12 червня 2008 року договір про зміни № 1, згідно з яким сторони домовилися збільшити максимальну суму заборгованості до 403 000 грн. До договору про зміни № 1 в якості невід`ємної частини долучено Додаток № 2 графік платежів;

- 19 серпня 2008 року договір про зміни № 2, згідно з яким сторони домовилися збільшити максимальну суму заборгованості до 451 000 грн. До договору про зміни № 2 в якості невід`ємної частини долучено Додаток № 3 графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 19 серпня 2008 року;

- 26 серпня 2008 року договір про зміни № 3, згідно з яким сторони домовилися збільшити максимальну суму заборгованості до 1 000 000 грн та змінити процентну ставку на 22,5 % річних за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99 % річних за користування коштами в євро. До договору про зміни № 3 в якості невід`ємної частини долучено Додаток №4 графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 26 серпня 2011 року;

- 23 березня 2011 року договір про зміни № 4, згідно з яким сторони домовилися збільшити період протягом якого банк зобов`язується надати кредит до 26 березня 2012 року, до цієї ж дати погодити строк остаточного виконання зобов`язання відповідача перед банком. До договору про зміни № 4 в якості невід`ємної частини долучено Додаток № 5 графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 23 березня 2011 року;

- 25 березня 2011 року договір про зміни № 5, згідно з яким сторони домовилися зменшити період протягом якого банк зобов`язується надати кредит до 23 червня 2011 року. Сторони досягли згоди щодо зміни позичкових рахунків ОСОБА_1 . До договору про зміни № 4 в якості невід`ємної частини долучено Додаток №6 графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 25 березня 2011 року;

- 23 червня 2011 року договір про зміни № 6, згідно з яким сторони домовилися зменшити період протягом якого банк зобов`язується надати кредит до 21 грудня 2011 року, зменшити процентну ставку на 21,5 % річних за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99 % річних за користування коштами в євро. До договору про зміни №6 в якості невід`ємної частини долучено Додаток №7 графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 23 червня 2011 року;

- 21 грудня 2011 року договір про зміни № 7, згідно з яким сторони домовилися збільшити період протягом якого банк зобов`язується надати кредит до 29 грудня 2011 року, збільшити період протягом якого ОСОБА_1 має здійснити повне виконання зобов`язань перед банком до 21 червня 2012 року, зменшити процентну ставку на 8 % річних за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99% річних за користування коштами в євро. До договору про зміни № 7 в якості невід`ємної частини долучено Додаток № 8 графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 21 грудня 2011 року;

- 01 лютого 2012 року договір про зміни б/н, згідно з яким сторони досягли згоди, що відповідач має сплатити банку на відповідний рахунок комісійну винагороду за розрахункове-касове обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 69 000 гривень у строк до 21 червня 2012 року. Договір про зміни містить припис, що він є невід`ємною частиною Договору та набуває чинності з 01 лютого 2012 року;

- 21 червня 2012 року укладено договір про зміни № 8, згідно з яким сторони домовилися змінити період остаточного розрахунку, встановивши, що ОСОБА_1 має погасити основний борг, сплатити проценти, вартість усіх наданих послуг не пізніше 28 грудня 2012 року, зменшити процентну ставку на 8 % річних за користування коштами у гривнях, а з 01 жовтня 2012 року на 7,5 % за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99 % річних за користування коштами в євро. До договору про зміни № 8 в якості невід`ємної частини долучено Додаток № 9 графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 21 червня 2012 року;

- 12 квітня 2013 року укладено договір про зміни № 9, згідно з яким сторони домовилися провести реструктуризацію заборгованості відповідача (в частині прострочених зобов`язань) так сторони погодили нову дату остаточного погашення заборгованості 30 грудня 2013 року, сторони домовилися, що з моменту укладення та підписання вказаного договору про зміни банк проводить реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 , де визначили, що станом на 12 квітня 2013 року прострочена сума заборгованості за кредитом становить 863 489,78 гривень, серед іншого сторони домовилися про скасування підвищеної процентної ставки за користування кредитом після закінчення строку, на який його було надано, зміну порядку зарахування грошових коштів у разі недостатності для виконання ОСОБА_1 в повному обсязі всіх зобов`язань, виключена можливість нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання. До договору про зміни № 9 в якості невід`ємної частини долучено Додаток № 10 графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з дати його підписання 12 квітня 2013 року.

25 березня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року, між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з яким остання поручилася за неповернення боржником суми кредиту або його частини в обумовлений строк, несплата боржником процентів за користування кредитом у встановлений строк, поручитель ОСОБА_2 та боржник ОСОБА_1 відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

19 серпня 2008 року між тими ж сторонами укладено договір про зміни № 2 до договору поруки від 25 березня 2008 року, згідно з яким поручитель надала згоду на збільшення максимальної суми заборгованості до 451 000 грн.

26 серпня 2008 року між тими ж сторонами укладено договір про зміни № 3 до договору поруки від 25 березня 2008 року, згідно з яким умови поручитель надала згоду на збільшення максимальної суми заборгованості до 1 000 000 грн та зміну процентної ставки на 22,5 % річних за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99 % річних за користування коштами в євро.

23 березня 2011 року між тими ж сторонами укладено договір про зміни № 4 до договору поруки від 25 березня 2008 року, згідно з яким поручитель надала згоду збільшити період протягом якого банк зобов`язується надати кредит до 26 березня 2012 року, до цієї ж дати погодити строк остаточного виконання зобов`язання ОСОБА_1 перед банком.

23 червня 2011 року між тими ж сторонами укладено договір про зміни № 6 до договору поруки від 25 березня 2008 року, згідно з яким поручитель надала згоду зменшити період протягом якого банк зобов`язується надати кредит 21 грудня 2011 року, до цієї дати божник мав також повністю виконати свої зобов`язання перед банком, зменшити процентну ставку на 21,5 % річних за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99% річних за користування коштами в євро.

21 грудня 2011 року між тими ж сторонами укладено договір про зміни № 7 до договору поруки від 25 березня 2008 року, згідно з яким поручитель надала згоду збільшити період протягом якого банк зобов`язується надати кредит до 29 грудня 2011 року, збільшити період протягом якого ОСОБА_1 має здійснити повне виконання зобов`язань перед банком до 21 червня 2012 року, зменшити процентну ставку на 8 % річних за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99 % річних за користування коштами в євро.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ «Банк Золоті Ворота», у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, утворилась заборгованість, яка станом на 17 жовтня 2013 року становить 486 617,26 грн з яких: 333 489,78 грн - строкова заборгованість за кредитом; 1 850,18 грн - строкова заборгованість за процентами; 105 249,21 грн - прострочені проценти; 36 902,53 грн - пеня за прострочення погашення кредиту; 9 125,56 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року, з урахуванням внесених до нього змін, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1

Розмір заборгованості, яку просить стягнути банк, у сумі 486 617,26 грн підтверджується наданим ПАТ «Банк Золоті Ворота» розрахунком, який відповідає умовам вказаного договору з урахуванням внесених до нього змін, тобто є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості.

Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що розрахунок заборгованості повинен бути проведений за процентною ставкою 8 % у період з 25 березня 2008 року та за процентною ставкою 7,5 % у період з 01 жовтня 2012 року по 30 грудня 2013 року, оскільки такий розмір процентів узгоджений договором про зміни № 8 від 21 червня 2012 року, є безпідставними, оскільки пунктом 2 зазначеного договору передбачено, що він є невід`ємною частиною основного договору та набуває чинності з 21 червня 2012 року.

Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги висновок судово-економічної експертизи від 20 жовтня 2014 року, в частині відсутності заборгованості за кредитом, процентами та пенею, оскільки експерт, визначаючи розмір заборгованості виходив із процентної ставки 8 %, починаючи з моменту укладення основного договору, що не відповідає умовам цього договору.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Золоті Ворота» в частині визнання кредитного зобов`язання припиненим, недійсними додаткових угод до кредитного договору то колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звертаючись до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Банк Золоті Ворота» вважали несправедливими та такими, що суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, договір про зміни б/н від 01 лютого 2012 року.

Вказаним договором внесено зміни до договору про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року, яким покладено на позичальника обов`язок сплатити на користь банку комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості позичальника в розмірі 69 000 грн у строк до 21 червня 2012 року.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 626-628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами частини першої статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно із статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У рішенні від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зроблено висновок про те, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій вищевказаних вимог закону не врахували, не звернули уваги на те, що договір про внесення змін б/н від 01 лютого 2012 року, яким встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, є несправедливим та підлягає визнанню недійсним, оскільки у договорі не зазначено, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу, а нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, за рахунок позивача, є незаконним.

В той же час, що стосується інших вимог за зустрічним позовом в частині визнання недійсними додатків №№ 8, 9, 10 до кредитного договору, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в їх задоволенні, оскільки як правильно встановили суди, умови надання кредиту та його погашення, умови нарахування та сплати процентів, порядок здійснення погашення та інші платежі визначені договором про надання споживчого кредиту, який разом із договорами про внесення змін до договору, а також додатками до них підписані власноручно ОСОБА_1 виконувались останнім та ніяких сумнівів у нього не викликали.

Крім того, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про припинення зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку щодо недоведеності вимог в цій частині, оскільки відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а в цьому випадку судом встановлено, що ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року з урахуванням договорів про внесення змін до нього, тобто зобов`язання не виконане.

Крім того, ураховуючи цивільно-правовий принцип свободи договору, позивач не був позбавлений можливості обрати інші умови кредитування та не укладати оспорювані правочини.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивачі за зустрічним позовом не довели тих обставин, якими обґрунтовано їх позовні вимоги в цій частині та врахувавши, що зміст оспорюваного договору про надання споживчого кредиту та дев`ять договорів про внесення змін до нього з додатками відповідають встановленим законодавством вимогам та при укладенні зазначених договорів банком дотримано всіх вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсними додатків №№ 8, 9, 10 до кредитного договору № 180 про надання споживчого кредиту, визнання припиненим договору № 180 про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи вищевикладене, рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині вирішення первісного позову та зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Золоті Ворота» в частині вимог про визнання недійсними додатків №№ 8, 9, 10 до кредитного договору № 180 про надання споживчого кредиту, визнання припиненим договору № 180 про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року підлягають залишенню без змін, а в частині вирішення зустрічного позову про визнання недійсним договору про внесення змін б/н від 01 лютого 2012 року скасуванню та ухваленні в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2015 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2018 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» про визнання недійсним договору про внесення змін б/н від 01 лютого 2012 року скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Визнати недійсним договір про зміни б/н до договору про надання споживчого кредиту від 25 березня 2008 року, укладений 01 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2015 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко В. А. Стрільчук