КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                           Справа № 2-а-105/10                                                            

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року                                                                                                      м. Макіївка

                  Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі

                        головуюча суддя                               Запорожець Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення належних виплат і покладання зобов’язання про здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

    11 січня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим і доповненим під час розгляду справи адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо здійснення належних виплат і покладання зобов’язання про здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 1 січня 2009 року, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її права на отримання належних за законом соціальних виплат.

Позивачка ОСОБА_1, належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду  справи у судове засідання не з'явилася, надав суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності у зв'язку з поганим станом здоров'я.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що вона має статус дитини війни, яким відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена державна соціальна підтримка у виді здійснення щомісячно підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи із норм Закону, вона мала право на отримання вказаного підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року, однак управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки незаконно відмовило їй у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії.

Посилаючись на порушення її конституційних прав на належний соціальний захист, вона просить суд визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відповідача щодо нездійснення належних виплат і зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично отриманих ним сум.

Відповідач – управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, яке належним чином повідомлене про час і місце судового розгляду справи, не використало наданого законом права на участь свого представника в судовому засіданні, надавши письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, тому суд вважає можливим розглянути і вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

У письмових запереченнях відповідач, не визнаючи позовні вимоги унаслідок їх безпідставності, стверджує, що дію статті шостою Закону «Про соціальний захист дітей війни» у названий позивачкою рік в установленому законом порядку нормативно-правовим актами було зупинено та скасовано. Мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений у Законі «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно до визначені розмірів пенсій, призначених за цим Законом і не застосовується для обрахування інших пенсій. Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми закону, яка втратила чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України, тому немає підстав керуватися статтею 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у редакції до 1 січня 2008 року. Крім того, до теперішнього часу на законодавчому рівні не врегульовані питання щодо спеціального фінансування виплати органами Пенсійного фонду України даного підвищення пенсій дітям війни. Вважає, що посадові особи районного управління Пенсійного фонду України діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивачки при цьому порушені не були, тому просить суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

    Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, в межах заявлених позовних вимог (статті 11 КАС України) суд установив наступне.

    Приписами Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-1V «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-1V), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлений правовий статус дітей війни та визначені основи їх соціального захисту, гарантована їх соціальна захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги. Дитина війни відповідно до статті першої цього Закону це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

    За даними паспорту серії ВС № НОМЕР_1, виданого Кіровським районним відділом Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є громадянкою України. Правовий статус позивачки як дитини війни підтверджено   пенсійним посвідченням № НОМЕР_2, зареєстрованим управлінням пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки.

    В статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і встановлене у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    З огляду на наведене суд визнає, що позивачка відноситься до категорії дітей війни і на неї поширюється дія зазначеної норми Закону № 2195-1V щодо отримання передбаченої державою соціальної підтримки.

Закон України від 26 грудня 2008 року № 835-V «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не містить відомостей щодо розміру підвищення до пенсії дітям війни, а також положень про призупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На даний час Закон діє у зазначеній редакції.    

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18 листопада 2004 року, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

У частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті п’ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з 22 травня 2008 року положення статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки ОСОБА_1 як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» доплата до пенсії у виді 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у 2009 році не здійснювалась, а з 22 травня 2008 року і до тепер нараховане і виплачене щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, суд дійшов висновку, що відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки не надано достовірних, беззаперечних доказів правомірності своєї бездіяльності щодо нездійснення належних позивачці виплат підвищення пенсії як дитині війни. Протиправною бездіяльністю посадових осіб відповідача в зазначений період були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси ОСОБА_1

Розмір мінімальної пенсії за віком за чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відсутність іншого нормативно-правового акту, який встановлював би величину мінімального розміру пенсії за віком для визначення розмірів пенсій за іншими законами чим зазначений, не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Посилання представника відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком, визначеного в частині першій статті 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», судом не приймаються до уваги, оскільки чинним законодавством не встановлено іншу, крім передбачену в статті цього Закону, величину мінімального розміру пенсії за віком, яка, на думку суду, підлягає застосуванню для обчислення інших пенсій, пов’язаних з розміром мінімальною пенсією за віком.

Суд визнає безпідставними і доводи представника відповідача про відсутність спеціального бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату підвищення пенсій, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відтак держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобов’язань (рішення Європейського суду з прав людини - справа «Кечко проти України»). Наведені в судовому засіданні представником відповідача аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивачки як дитини війни права на отримання соціальної виплати – підвищення до пенсії і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Враховуючи викладене, суд визнає, що вимоги позивачки про виплату їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року підлягають задоволенню.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, встановивши, що управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки порушило норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачці сум відповідно до Закону, і не може здійснити стягнення конкретної суми.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду і розглядом адміністративної справи.

Відповідач є державною установою, тому суд вважає можливим у відповідності до положень статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 9, 11, 71, 88, 158-160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецькій області задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області щодо нездійснення  ОСОБА_1  за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року щомісячних виплат підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України здійснити  ОСОБА_1  як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня  складання постанови в повному обсязі.

           Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі без попереднього подання заяви.

            Суддя: